Лабораторна робота № 8

Тема. Визначення балів бонітету і середньозважених балів бонітування ґрунтів

1 Мета роботи. Освоїти методику розрахунку балів бонітету ґрунтів за основними діагностичними ознаками і середньозваженого балу бонітування.

Вихідні дані:

1. Бали бонітету агровиробничих груп ґрунтів (таблиця 8.1).

2. Значення показника рН₁, рН₂, процентний вміст фізичної глини і мулу в ґрунті, шифри агрогруп і їх площі (таблиця 8.2).

Тривалість роботи – 2 год.

2 Теоретичні відомості

Основним джерелом інформації про ґрунти є матеріали крупно- масштабних ґрунтових обстежень. За матеріалами ґрунтового обстеження складають ґрунтовий план. Докладність і точність матеріалів ґрунтового обстеження залежать від способу знімання меж ґрунтових різновидів і масштабу ґрунтового плану.

Для узагальненої характеристики якості основних сільськогосподарських угідь ґрунтові різновиди близькі за природними властивостями й ознаками об’єднують в агровиробничі групи ґрунтів.

Агровиробниче групування є однією з оцінок родючості ґрунтів. При об’єднанні ґрунтових різновидів у групи враховують у першу чергу ті властивості, які впливають на якість ґрунту і порівняно мало змінюються з часом.

Набір властивостей розрізняється залежно від природно-сільськогосподарської зони і провінції. До одної групи ґрунтів належать ґрунтові різновиди, що розрізняються не більше ніж на 20-25 % у показнику властивості, вибраної як критерій при формуванні агрогруп.

Кожна агровиробнича група ґрунтів має відповідну назву і шифр, як наприклад:

18 г – дерново-підзолисті глеюваті легкосуглинкові (таблиця 8.1).

Для комплексної оцінки якості ґрунтів виконують бонітування, яке є спеціалізованою класифікацією родючості ґрунтів в кореляції з урожайністю сільськогосподарських культур.

Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель.

Бонітування та агровиробниче групування ґрунтів – основа економічної оцінки земель.

Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і набутими властивостями.

Критеріями бонітування ґрунтів є їх природні діагностичні ознаки й ознаки набуті в процесі окультурювання, які корелюють з урожайністю основних сільськогосподарських культур, а при бонітуванні кормових угідь – з продуктивністю сіножатей і пасовищ.

До числа основних діагностичних ознак (в умовах України) відносять:

- процентний вміст мулу і фізичної глини;

- потужність гумусових горизонтів;

- валові запаси гумусу, азоту, фосфору і калію у ґрунті;

- рН сольової витяжки;

- глибину залягання глейових горизонтів.

Бали бонітування ґрунтів за природними ознаками і за урожайністю сільськогосподарських культур на цих ґрунтах розраховують за формулою:

(8.1)

де Б – бал бонітування;

У – значення ознаки ґрунту, бал якої визначається;

У₁₀₀ – значення ознаки ґрунту, прийнятої за 100 балів.

Валові запаси гумусу (Н) в метровому шарі ґрунту визначають за формулою:

, (8.2)

де В - об’ємна маса ґрунту, г/см³;

Р - вміст гумусу, в %.

Бали бонітету для слабокислих і кислих ґрунтів:

(8.3)

для слаболужних і лужних ґрунтів:

(8.4)

де рН_і – показник рН сольової витяжки оцінюваної агрогрупи ґрунтів.

Бали бонітету за вмістом мулу і фізичної глини визначають виходячи із наступного еталону: 100 балів становить ґрунт з 27 відсотками мулу і 45 відсотками фізичної глини.

Середньозважений бал Б_ср.зв. бонітування ґрунтів визначають за формулою:

(8.5)

де Б₁, Б₂, …., Б_n – часткові бали бонітету вирощуваних культур;

П₁, П₂, …, П_n - площі посівів цих культур.

Таблиця 8.1 – Бали бонітету агровиробничих груп ґрунтів (фрагмент)