Боротьба Південно-Західної Русі з монголо - татарами. Русь під владою Золотої

Орди.

Золота́ Орда́ (монг. Алтан Орд; тат. Altı n Urda) — держава кочівницького типу, що існувала між 1240 — 1502 роками у степах Східної Європи, Центральної Азії та Західного Сибіру^[1]. Виникла на базі монгольських завоювань 1220 — 1240-х років^[1]. Початково була частиною єдиної Монгольської імперії нащадків Чингізхана і називалась улусом (вотчиною) Джучі, старшого сина Чингізхана^[1]. Назва «Золота Орда» походить від назви в московських літописах 16 століття як пам’ять про золоте шатро ханської ставки (орди)^[1]. У східних літописних джерелах улус Джучі називався Дешт-і-Кипчак, Білою ордою (Ак-орда) та Синьою ордою (Кок-орда)^[1]. Керувалася прямими нащадками Джучі, що носили титул ханів, а з кінця 14 століття — великих ханів на ознаку своєї суверенності.^[1] Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — Батия та його старшого брата Орда-Ічена^[1]. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська Орда, Казанське ханство, Велике князівство Московське, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.

До 1211 року татаро-монголи завоювали Насамперед, Чингісхан спрямовував свій погляд багатющі держави Середню Азію. Мета Чінгісхана - розграбування міст Бухари, Самарканда, Мерва, Ургенча і інших. Все завоювання було виконано за 3 року - 1219-1221 рр. Хорезмхан Мухаммед недооцінив силу Чінгісхана, унаслідок чого змушений врятуватися втечею. У гонитву був відправлено військо (кошун) під керівництвом своїх «цінних псів» Джебе і Субэдея. Кошун вогнем і мечем пройшов з Північного Ірану, посів Кавказ, зруйнував кілька давніх часів і багатих міст, розбив грузинські війська, проник через Ширванское ущелині на Північний Кавказ і зіштовхнувся з половцями. Хитрістю і підступництвом татари, винищив половців, попрямували до Днепру.

У 1235 року відбулася військовий рада (курултай) де було прийняте рішення вторгненні з російськими землі, головнокомандувачем був затверджений онук Чінгісхана – Батый.

Наприкінці 1236 р. монголи стрімким ударом розгромили Волзьку Болгарію, навесні і позаминулого літа 1237 р. підкорили собі половецькі орди в межиріччі Волги і Дону, захопили землі буртасов і мордви на Сред-•ней Волзі. Восени 1237 р. основних сил Батия зосереджені верхів'ях річки Воронеж для вторгнення Северо-Восточную Русь.

Кількісну перевагу стала однією з вирішальних чинників успіху завойовних я походів монголів. Батий послав на Русь 120—140 тис. своїх воїнів, у тому числі монголо-татарів налічувалося лише лише 40—50 тис. Русь, як та інші феодально роздрібнені країни Європи та Азії на той час, не могла протиставити полчищам монголо-татарської кінноти, спаяним залізної дисципліною і єдиним командуванням, рівноцінні за чисельністю військові сили. Уся Русь могла виставити понад 100 тис. воїнів, але об'єднання сил країни виявилося нездійсненним за умов княжих чвар і усобиц.