Види та функції державної влади

Будь-яке суспільство має потребу в управлінні, узгодженні діяльності різних людей і соціальних груп заради досягнення спільних цілей. Влада - одна з основних форм управління, яка відрізняється від інших тим, що здійснюється шляхом підпорядкування одних людей іншими. Підпорядкування пов'язане з можливістю застосування до керованих примусу як необхідну ознаку влади. Влада - одна їх форм управління соціальними процесами, при якій узгодженість спільної діяльності багатьох людей досягається шляхом підпорядкування їх єдиному керівному початку; шляхом визначального, домінуючого значення волі одних людей (суб'єктів влади) для волі інших людей (об'єктів влади).

Особливо актуальна проблема взаємодії влади. Багато хто вважає найважливішою серед усіх влад економічну владу, владу власників, засоби виробництва та інших суспільних багатств. У ринковому суспільстві, де майже все має ціну і грошовий вираз, переважна більшість ЗМІ належать великим власникам. Гроші роблять сильний вплив на проведення виборчих компаній і підсумки виборів, широко використовуються для підкупу політиків. Концентрація економічної влади у великих власників створює небезпеку встановлення плутократії - прямого політичного правління невеликої групи багатіїв. У сучасних західних демократіях всевладдя крупного капіталу стримується конкуренцію між власниками, політичним впливом середнього класу, демократичною державою і громадськістю.

Але ця думка оманлива тому, що найважливішою з усіх влад є державна влада, що вміщує в собі практично всі ознаки соціальної влади. Але все ж таки вона відрізняється від соціальної, як мінімум, двома монополіями: а) видання загальнообов’язкових правових норм; б) застосування державного примусу.

Види державної влади, бувають такими:

політичну владу - управляє соціально неоднорідним суспільством, керує ним у своїх інтересах, а це потребує залучення політики, взаємодії з різними ланками політичної системи, передусім з партіями, партійними блоками і рухами;

публічну владу - перебуває на службі у суспільства (народу), слугуючи важелем його управління; здійснює управління суспільством від його імені; має " публічну" основу своєї діяльності - казенне майно, власні доходи, податки;

апаратну владу концентрується в апараті, системі органів держави і здійснюється через них;

легітимну владу - юридично (конституційно) обґрунтована і визнана народом країни, а також світовим співтовариством. Наприклад, представницькі органи здобувають легітимність у результаті проведення виборів, передбачених і регламентованих законом. Легітимність влади означає визнання її правового характеру, її обмеженість правом і, отже, небезпечність для людини. Тільки легітимна влада може бути ефективною." Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпацією влади є порушення правових процедур при проведенні виборів чи їх фальсифікація; зловживання легітимною владою, тобто використання її в протизаконних цілях щодо суспільства і держави, перевищення владних повноважень. У Конституції України записано, що ніхто не може узурпувати державну владу;

легалізовану владу - узаконена, тобто визнаною є правомірність її виникнення, організації та діяльності, в тому числі використання сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і проведення її рішень у життя). Легалізованість - це юридичне вираження легітимності; здатність не тільки втілюватися в нормах права, але функціонувати в межах закону. Легітимна влада завжди вимагає легалізації, але не всяка легалізована влада легітимна. Діяльність легалізованої влади спрямована на стабілізацію суспільства. Нелегальна влада (наприклад, мафіозна, злочинна) діє поза межами закону, вносить беззаконня і безладдя в суспільство.

Для реалізації державних функцій необхідно мати державний апарат, певну структуру державних органів. Ця структура може бути різною, в залежності від типу держави і політичного режиму, але завжди ця структура вкладається у поняття державна влада.

Специфіка самої держави розкривається в змісті її функцій. Діяльність кожної держави переслідує дві групи завдань: завдання, що виконуються для підтримки існування суспільства та специфічні завдання, що мають на меті вирішення тимчасових проблем суспільства.

Функції держави, їхні зміст і пріоритет змінюються залежно від історичної епохи, типу і форм держави.

У політології загальновизнаним є поділ функцій держави на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій належать:

економічна функція - організація та регулювання економічних процесів у країні за допомогою податкової та кредитної політики та за допомогою спеціалізованих державних монетарних установ.

правова функція - гарантування безпеки окремих громадян і суспільства в цілому, розвиток законодавства, утвердження законності та правопорядку.

соціальна функція - задоволення потреб людей у житлі, соціальні гарантії, страхування життя, підтримка на належному рівні охорони здоров'я.

культурно-виховна функція - контроль за освітою й вихованням, сферою культури; регулювання відносин етнічних груп і національна консолідація.
політична функція - забезпечення політичної стабільності, визначення політичного курсу, що відповідає потребам більшості населення чи підтримка повноважень володарюючого класу.

екологічна функція - гарантування екологічної безпеки, розумного використання природних ресурсів.

До зовнішніх функцій належать:

функція взаємовигідного співробітництва - з'ясування та реалізація міждержавних і міжнародних інтересів через дипломатичні відносини і дипломатичні служби та участь у роботі міжнародних організацій, союзів, об'єднань.

функція оборони країни - захист країни від зовнішньої силової агресії. Будь які територіальні претензії іншої країни також розглядаються як агресія.

вирішення глобальних проблем людства. Для реалізації державних функцій необхідно мати державний апарат, певну структуру державних органів. Ця структура може бути різною, в залежності від типу держави і політичного режиму, але завжди ця структура вкладається у поняття державна влада.

Державна влада — здатність системи державних органів підкоряти собі, розпоряджатись і управляти всіма підлеглими її юрисдикції громадянами, організаціями та установами, здатність видавати обов'язкові для всіх закони та інші нормативні акти й забезпечувати їх виконання.

Завдання кожної держави — створити таку систему публічної влади, яка здатна забезпечити: одержання, аналіз і систематизацію необхідної інформації; узгодження інтересів різних груп у межах суспільного устрою; оптимальну систему підтримання громадського порядку.

У структурі державної влади вирішальним є питання про організацію влади, а саме: про суб'єктів влади та їх концентрацію в одній особі (монарх, диктатор) або ж в одній інстанції влади; про поділ влади та її розмежування. У розвинених країнах сучасного світу міцно утвердився демократичний принцип влади, який передбачає систему функціонування незалежних відповідних органів, що обмежують і врівноважують один одного.

Основні фунуції української державної влади закріплені у ст. 17 розділу І Конституції України:

захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки е найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу;

оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України;

забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності, яких визначаються законом;
збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності;
держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей;
на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.