Проблеми української культури в контексті світового розвитку.

Новини

У Києві відкрилась унікальна виставка, присвячена фільму Сергія Параджанова " Тіні забутих предків". Понад 9 місяців мистецька команда збирала експонати.

На виставці по пазлах зібрана історія створення культової стрічки Сергія Параджанова: від унікальних деталей зі знімального майданчика до першого квитка на прем’єру 1965 року.

2. ХУДОЖНИКИ ПРОСЯТЬ ПОРОШЕНКА ВРЯТУВАТИ «МИСТЕЦЬКИЙ АРСЕНАЛ»

Під колективним листом на адресу президента підписалося 40 відомих українських художників.

У листі висловлюється обурення ситуацією, яка склалася навколо «однієї з найбільших та найефективніших культурно-мистецьких інституцій України». Намагання Державного управління справами проігнорувати конкурс на посаду директора «Мистецького Арсеналу» за новим законом, підписаним Петром Порошенком 19 лютого 2016, а також спроби прибрати із його статуту підрозділ «Музей» є, на думку підписантів, неприпустимим свавіллям.

Нацрада з питань телебачення і радіомовлення дала дозвіл на відкриття нового телеканалу «Mezzo Live HD». Він транслюватиме класичну музику.

Нацрада доповнила перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, телеканалом «Mezzo Live HD». Він транслюватиме класичну музику. Про це йдеться на сайті відомства.

Єдиний в Україні маяк-храм

Малоріченський храм святого Миколи Чудотворця - єдиний на Кримському півострові храм-маяк пам'яті загиблих на водах та мандрівників.

Храм-маяк знаходиться біля Алушти в селищі Малоріченське. Він закладений на високому обриві над морем. Його видно з багатьох точок південного берега півострова.

Висота маяка становить 54 метри.

Проблеми української культури в контексті світового розвитку.

Розпад Радянського Союзу і блоку країн прорадянської орієнтації, крах комуністичної системи ознаменували початок нової історичної доби в геополітичних, суспільних, економічних і культурних процесах цілого світу. Глобальні перетворення дали змогу наблизити завершення тривалого періоду як в політиці, ідеології, в методології соціально-гуманітарних наук, так і в культурній сфері. Оцінюючи сучасний стан світової культури, не можна не погодитися з твердженням редакції журналу «Політична думка» про те, що «теперішні політична та геополі-тична карти світу більш схожі на плюралістичний образ дискурсу різних культур і цивілізацій із ціннісне рівнозначними історичними надбаннями, ніж утілюють класичну ідею раціонально осяженого руху всіх країн до стану єдиної суспільної довершеності».

У сучасних розвинених постіндустріальних державах можна виокремити три найголовніші моделі взаємовідносин держави з культурною сферою: американську, британські] і французьку. Вони відрізняються рівнем державного втручання в процеси підтримки культури, обсягами й механізмами недержавної підтримки митців та мистецьких заходів.

Щодо України, то її культурна сфера живе більш скромними вимірами. Вона обмежена цілим комплексом проблем, що дісталися у спадщину від минулого. Інтелектуальна та духовна криза української культури не розпочалась сьогодні, а була закладена в самій суті тоталітарно-імперського режиму.

Безкровна поява майже в центрі Європи суверенної України, її політичне відродження суттєво вплинули на суспільні та геополітичні реалії не тільки в цьому регіоні, а й в усьому світі: посилився інтерес країн світової співдружності до її економіки, історії, національно-політичного і національно-культурного відродження, міжнародних зв'язків. Це стало можливим тому, що в середовищі українського народу за багато століть сконцентрувався величезний потенціал цілісної духовної культури на противагу постійним зазіханням на колонізацію українських етнічних земель з боку чужоземних держав. Збереглося немало цінностей і традицій української національної культури, які нині мобілізують культурний самозахист українського суспільства, готують нову інтелектуальну еліту нації.

Концепція національної культури, розроблена М. Грушевським, знайшла своє втілення в умовах боротьби за Українську державу і в час її розбудови. Ідея М. Грушевського грунтується на автохтонності розвитку українського народу, його культури. Вона з'явилась у реальному проголошенні перед усім світом і практичному становленні української державності, що включає всі компоненти суспільного життя, зокрема культуру. Саме ця ідея продовжує рухати процес активізації формування нового ідейного підґрунтя всієї культури, всіх духовних чинників. Вже стало аксіомою те, що загальнолюдські цінності яскравіше виступають там, де культура творить своє, національно специфічне.

Разом з тим жодна національна культура не може існувати як замкнена, самодостатня — без творчого спілкування з іншими культурами. Здобутки української культури стають надбанням усього світу, оцінюються як національний внесок у міжнародний культурний процес.

Не випадково, захищаючи право українців мати гідне місце серед народів світу, ще у 1918 р. український економіст М. Туган-Барановський, який зробив вагомий внесок у світову економічну науку, писав, що передусім необхідно визнати право за українцями бути синами своєї вітчизни і працювати над розвитком своєї національної культури. Тим паче, що нині у світі проживає більш як 60 млн українців, які не відмовилися від своєї мови, від своєї землі, від своєї культури. А тому, як підкреслює академік М. Жулинський, у цивілізованій багатоманітності розвитку людства ми повинні посісти своє культурно-цивілізоване місце. Для цього нам слід здійснити соціально-культурну модернізацію суспільства і відкрити перед ним багатобарвну варіантність сприйняття світу.

Вже у роки державної незалежності пересічному громадянинові України стає зрозумілим, що тривала дія царського і радянського імперіалізму проти всього українського відчужувала народ від традицій української культури, релігії, від національних цінностей і світових гуманітарних досягнень. Тому явно проявляється недовір'я у самих українців до своїх звичаїв і традицій, національних пріоритетів. У своїй статті про державну мову, датованій квітнем 1995 p., доктор філософських наук К. Шудря, виступаючи проти закріплення в законодавстві українське-російської двомовності, наголошувала, що слід найближчим часом повернути українську мову у дитячі садки, школи, вищі заклади освіти, армію, судочинство, виробничу сферу, адміністративні та державні заклади, але найголовніше — дати належну моральну оцінку зневажливому ставленню до української мови державних діячів, окремих депутатів, представників дипломатичного корпусу. Таким було становище мови великого європейського народу на четвертому році державної незалежності України.