Розділ III. Техніка нормопроектування

Стаття 9. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги

1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування.

2. Проект нормативно-правового акта повинен:

1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;

2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах;

3) не повторювати положень, які містяться в тексті цього проекту нормативно-правового акта;

4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання;

5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру;

6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим, компактним та послідовним.

3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку положення загального, а потім спеціального характеру.

Стаття 10. Структура закону

1. Закон може складатися з:

1) назви;

2) преамбули;

3) розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців;

4) прикінцевих положень;

5) перехідних положень;

6) додатків;

7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);

8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору).

Стаття 11. Кодекс та особливості його структури

1. Кодекс складається з розділів і глав. Окремий кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин.

2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини.

3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил.

4. Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.

Стаття 12. Структура підзаконного нормативно-правового акта

1. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з:

1) назви;

2) преамбули;

3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців;

4) додатків.

Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити:

1) повну назву суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання);

2) номер акта;

3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт;

4) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.

Стаття 14. Назва нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання.

2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, однакову з назвою іншого чинного нормативно-правового акта.

Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт може містити преамбулу.

2. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових.

3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.

Стаття 16. Позначення складових частин тексту нормативно-правового акта

1. Книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст.

2. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами.

3. Глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами.

4. Частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами.

5. Пункти статей позначаються арабськими цифрами з дужками.

6. Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужками.

7. Абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою.

Стаття 17. Посилання на складові частини нормативно-правового акта

1. Посилання на книгу, розділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.

2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви.

3. У разі коли посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву.

4. Для письмового посилання назви складових частин нормативно-правового акта можуть скорочуватися:

1) книга — " кн.";

2) розділ — " розд.";

3) глава — " гл.";

4) стаття — " ст.";

5) частина — " ч.";

6) пункт — " п.";

7) підпункт — " пп.";

8) абзац — " абз.".

Стаття 18. Прикінцеві положення нормативно-правового акта

1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.

Стаття 19. Перехідні положення нормативно-правового акта

1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли:

1) акт має зворотну дію в часі;

2) акт виконуватиметься поетапно;

3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків;

4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу;

5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.

Стаття 20. Додатки до нормативно-правового акта

1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт.

2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта.

3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися:

1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта;

2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта;

3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);

4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору);

5) інші відомості.

Стаття 21. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта

1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції.

2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, або його правонаступником, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта такого самого виду і такої самої юридичної сили.

4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, коли:

1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;

2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта.

5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта.

6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити:

1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни;

2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.

Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта

1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено відповідно до цієї статті.

2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, коли:

1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках);

2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося в термінології;

3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові;

4) спеціальний неюридичний термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта.

3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, у якому розкрито значення такого терміна.

4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта

1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам державної мови.

2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення.

3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення.

4. У тексті нормативно-правового акта не допускається:

1) позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять;

2) вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників;

3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів.

Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта

1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.