Розділ І. Судова система України. Проходження практики на базі Ужгородського міськрайонного суду.

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

Розділ І. СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ. ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ НА БАЗІ УЖГОРОДСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ.....………………………..

……………………………………………………………………………………….5

Розділ ІІ. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ. Судове діловодство І ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ З ДОКУМЕНТАМИ……...……………………………17

2.1. Оформлення документів….…….…………………………..…………17

2.2. Порядок приймання судових справ і кореспонденції…….………….20

2.3. Передача справи до архіву суду……………………………………….21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….25

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….27

ВСТУП

Навчальна практика студентів є важливою складовою частиною навчального процесу. Практику проходять студенти п'ятогокурсу заочної форми навчання. Основними обов’язками студентів під час проходження практики є належне та сумлінне виконання програми практики, всіх запланованих заходів і завдань, дотримання трудової дисципліни у місцях проходження практики. Керівники практики зобов’язані контролювати проходження практики, зорієнтувати студентів щодо необхідності набуття практичних навиків, закріплення теоретичних знань, одержаних під час навчання; зокрема, наголосити, які саме навики студенти повинні отримати при проходженні практики у місцях проходження практики, будучи закріпленими за керівниками, а також за спеціалістами установ.

Безпосередньою метою практики є засвоєння і поглиблення теоретичних та практичних знань у сфері цивільного, кримінального, адміністративного, сімейного, трудового права, кримінального, цивільного, господарського та адміністративного процесу, а також ознайомлення зі структурою і діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, вивчення законодавства України, що регулює сферу діяльності даних органів, ознайомлення із документацією, яка ведеться в них.

Завданням практики є закріплення теоретичних знань, навичок, отриманих під час навчання в університеті, і набуття практичних навиків роботи зі спеціальності.

Для досягнення мети практики студенти зобов’язані повторити, а в окремих випадках і вивчити нормативно – правові акти, які регламентують організацію і діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ознайомитися з діяльністю відповідних баз практики, в тому числі з процесуальними документами, які приймаються, ухвалюються, навчитися самостійно складати такі документи тощо.

Організація проведення практики здійснюється керівництвом практики. На початку практики студентів інструктують з питань охорони праці, доводять до їх відома договір навчального закладу про проведення практики, розподіляють за базовими місцями її проходження. Окрім цього, студентів ознайомлюють з тривалістю робочого часу та необхідністю дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку на базових місцях проходження практики.

Я ставлю перед собою таку мету, як: поглиблення та закріплення теоретичних знань, отриманих мною в процесі навчання в Університеті; ознайомлення з різними функціональними обов’язками, необхідними для моєї майбутньої професійної і організаційно - управлінської діяльності; формування професійного уміння і навичок прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи; виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності; ознайомлення з організацією діяльності окремих правоохоронних органів України, зокрема суду; набуття практичних навичок щодо прийняття та оформлення заяв помічниками судді, судовим розпорядником тощо.

Отже, у результаті проходження виробничої практики я повинен: з’ясувати основні цілі і завдання судових органів, в яких проходитиме практика, їх правове становище; поглиблено вивчити їх структуру, організацію діяльності, форми і методи здійснення поставлених перед ними завдань; засвоїти практику застосування правових норм, що регулюють організацію і діяльність цих органів, а також норм, які вони застосовують у своїй діяльності; уміти самостійно аналізувати діюче законодавство України у сфері організації, функціонування та повноважень місцевих та центральних судових органів України; уміти самостійно вирішувати питання, пов’язані з діяльністю органів суду, аналізувати правові акти судових органів; складати постанови судових органів, ухвали та інші рішення; самостійно кваліфікувати злочинні діяння, аналізуючи матеріали судової практики.

Розділ І. СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ. ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ НА БАЗІ УЖГОРОДСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, а Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та відповідними законами.

Створення в Україні надзвичайних та особливих судів не допускається.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».

Конституцією України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. З цим конституційним положенням пов’язане поняття підвідомчості справ судам. Отже, підвідомчість – це коло справ, які характеризуються певними юридичними властивостями, в залежності від яких справа підлягає розгляду або загальними судами або спеціалізованими судами або іншими державними органами (нотаріат, ДОРАЦС, третейський суд і т.п.; розмежування підвідомчості загальних судів та господарських судів).

Cистему судів загальної юрисдикції складають: місцеві суди; апеляційні суди. Апеляційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний суд України тощо.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

Ці суди є такими судовими органами, які найбільш наближені до населення. Місцеві суди є судами І інстанції, тобто вони розглядають і вирішують справу по суті в судовому засіданні (відкритому чи закритому), вперше, безпосередньо, як правило одноособово суддею, який діє від імені суду, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципах правосуддя, досліджує докази, отримуючи їх через пояснення позивача та відповідача, покази підсудного, потерпілого, свідків, заслуховує експерта стосовно його висновку у справі та ін. і виносить вирок чи рішення.

У відповідності з принципом територіальності в кожній адміністративно-територіальній одиниці утворюється свій місцевий суд – у районі, районі в місті, міський або міськрайонний суд.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуд­дя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Правосуддя – це специфічний вид державної діяльності, що здійснюється судом на підставі закону у встановленому ним порядку, полягає у розгляді та вирішені судових справ з метою забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і за­конних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави і завершується постановлениям правосудного су­дового рішення, яке має загальнообов'язковий характер.

Основними ознаками правосуддя є те, що:

1) його суб'єктом може бути лише один державний ор­ган - суд;

2) його сутність полягає у розгляді та вирішенні судо­вих (цивільних, господарських, адміністративних, кримі­нальних, конституційних) справ;

3) воно має за мету забезпечити гарантовані Конститу­цією України та законами права і свободи людини і грома­дянина, права і законні інтереси юридичних осіб, інтереси суспільства і держави;

4) воно здійснюється за визначеною законом процедурою;

5) його результатом є правосудне (законне і обґрунтоване) судове рішення, що має загальнообов'язковий характер.

Діяльність суду в Україні регламентується широким колом законодавчих актів, серед яких основними є:

1) Конституція України;

2) Закон України «Про судоустрій і статус суддів»;

3) Кримінальний, Цивільний, Кримінально-процесуальний, Цивільний процесуальний та інші кодекси України;

4) Інструкція з діловодства у судах;

5) інші нормативно-правові акти.

Правосуддя в Україні здійснюється на певних засадах, які являють собою вихідні (базові) положення, що визна­чають його сутність і спрямовані на забезпечення досяг­нення його мети. При цьому Конституція України визначає засади судочинства, а Закон України «Про судоустрій і статус суддів» засади здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України основ­ними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді про­курором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскаржен­ня рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади су­дочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

Визначені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (глава 1) засади здійснення правосуддяв Україні певною мірою тотожні зі вказаними вище конституційними по­ложеннями щодо основних засад судочинства, охоплюючи при цьому більш широкий спектр питань діяльності судів і встановлюючи базові положення не лише в частині судочин­ства, а усієї діяльності судів по здійсненню правосуддя. За­садами здійснення правосуддя закон визнає: здійснення пра­восуддя виключно судами; гарантування права на захист; здійснення правосуддя на засадах рівності учасників процесу перед законом і судом; надання можливості користуватися правовою допомогою при вирішенні справ у судах; гласність судового процесу; провадження його державною, а за пев­них обставин іншою мовою; обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили; можливість оскарження судового рішення; колегіальний та одноособовий розгляд справ; символи судової влади.

Зміст засад правосуддя визначено у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», а гарантії реалізації їх та основ­них засад судочинства у цьому Законі, Конституції Украї­ни, багатьох інших законах України, зокрема в Кримінально-процесуальному, Цивільному процесуальному, Господарському процесуаль­ному кодексах.

Судовий устрій передбачає певну побудову судової си­стеми держави, яка забезпечує найбільш ефективне функ­ціонування судової влади. Ключовими питаннями судового устрою є визначення: правових засад організації судової влади та здійснення правосуддя; системи судів; основних вимог щодо формування корпусу професійних суддів; сис­теми та порядку здійснення суддівського самоврядування; загального порядку забезпечення діяльності судів. Ці та інші питання, які стосуються організації судової влади в Україні, врегульовані відповідно до Конституції України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010р.

Передусім це стосується судової системи України, яка являє собою сукупність всіх діючих в нашій державі відпо­відно до Конституції України судів, об'єднану єдністю зав­дань судової влади, принципів організації та функціону­вання судів, основних засад здійснення правосуддя, побу­довану за принципом територіальності та спеціалізації.

Основні положення щодо судової системи України ви­значені статтями 124 та 125 Конституції України. З цих статей випливає, що:

· в Україні діє два види судів – Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції;

· система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації;

· найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України;

· вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди;

· відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди;

· створення надзвичайних та особливих судів не допуска­ється.

Таким чином, судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Конституцією України визначено повноваження Конс­титуційного Суду України, особливий порядок його фор­мування, правовий статус та наслідки його рішень, а Законом України «Про Конституційний Суд України» докладно регламентовано ці та інші питання діяльності цього органу.

8) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами
суддівського самоврядування.

До складу Ужгородського міськрайонного суду входять:

· голова та заступник голови суду;

· судді (8);

· помічник голови суду;

· помічник заступника голови суду;

· помічники суддів (6),

· старший секретар;

· секретарі суддів (8);

· консультанти (2);

· консультант з кадрової роботи;

· головний спеціаліст інформаційних технологій;

· служба судових розпорядників (3);

· керівник апарату суду;

· заступник керівника апарату суду;

· інші працівники апарату суду.

Носіями судової влади є судді. На них Конституцією України покладено функцію здійснення правосуддя. У ч. 1 ст. 127 Основного Закону сказано: «Правосуддя здійсню­ють професійні судді та, у визначених випадках, народні засідателі і присяжні». Судді є посадовими особами держав­ної влади, які в конституційному порядку наділені повно­важеннями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійному рівні. Для реалізації своїх пов­новажень судді наділені відповідним правовим статусом. Цей статус в основі своїй є однаковим для всіх суддів, які відрізняються між собою тільки компетенцією та повнова­женнями. В Україні існує спеціальний закон, який регулює питання статусу суддів – Закон України «Про статус та статус суддів».

Ужгородський міськрайонний суд здійснює свою внутрішню діяльність на основі Інструкції з діловодства у судах. Ця Інструкція встановлює єдиний порядок документування діяльності суду, регламентує методику складання документів, порядок роботи з ними від моменту надходження до передачі їх в архів, обсяг компетенції працівників канцелярії, звернення до виконання вироків, рішень, ухвал, постанов; приймання, облік і збереження речових доказів, організацію архіву.

Інструкція визначає порядок ведення загального діловодства, її положення поширюється на всю службову документацію, що не має таємного характеру. Порядок ведення таємного діловодства з документами, що мають гриф секретності, виконання судових вироків, рішень, ухвал, постанов визначається чинним законодавством. Відповідальність за організацію роботи суду в цілому, в тому числі і канцелярії, покладається на голову суду.

Голова суду має право в разі необхідності проводити перерозподіл обов'язків між працівниками суду залежно від штатної чисельності працівників та обсягу роботи.

Завідуючий канцелярією організовує роботу канцелярії, керує роботою секретарів, друкарки, архіваріуса. На завідуючого канцелярією покладається:

1) розподіл роботи між працівниками канцелярій суду і контроль за виконанням ними своїх обов'язків;

2) розподіл кореспонденції, що надійшла до суду;

3) контроль за веденням документів первинного обліку, нарядів, обліку і реєстрації звернень громадян і юридичних осіб та строками їх вирішення;

4) організація роботи по обліку і збереженню судових, речових доказів та канцелярського приладдя;

5) контроль за виконанням постанов про помилування;

6) контроль за своєчасною відправкою справ зі скаргами, поданням, протестами до вищої ланки суду та витребуваних для перевірки порядком нагляду;

7) контроль за відкликанням виконавчих документів у разі припинення виконання;

8) виконання інших обов’язків.

На секретарів суду покладається ведення діловодства з судових справ:

1) реєстрація, облік і зберігання справ кримінальних, цивільних, про адміністративні правопорушення та інших справ і матеріалів;

2) ведення контролю журналів, нарядів;

3) оформлення документів по зверненню до виконання вироків, рішень, ухвал, постанов суду: контроль за одержанням повідомлень про виконання;

4) облік і зберігання речових доказів;

5) реєстрація і облік виконавчих документів, що передається на виконання судовим виконавцям;

6) ведення контрольних та зведених виконавчих проваджень;

7) підготовка і передача до архіву закінчених провадженням справ, картотек, журналів;

8) підготовка та видача копій судових рішень та інших документів по судових справах;

9) виконання інших доручень голови суду, завідуючого канцелярією.

На секретаря судових засідань покладається:

1) виконання необхідної роботи під час прийому суддею громадян (підготовка листів, повісток);

2) виклик учасників процесу і свідків;

3) складання і вивішування списків справ призначених до розгляду в судовому засіданні;

4) перевірка явки осіб, які викликались в судове засідання, та зазначення на підставах часу перебування їх в суді;

5) ведення протоколів розпорядчих і судових засідань;

6) оформлення справ після їх розгляду;

7) ведення журналу судових засідань;

8) виписування виконавчих листів у справах, по яких судом допущено негайне виконання рішень;

9) виклик засідателів і облік їх роботи;

10) виконання іншої роботи за дорученням голови суду, судді, завідуючого канцелярією.

На помічника судді покладаються такі обов’язки:

1) вивчає матеріали справи, здійснює підбір законодавства та матеріалів судової практики, необхідних для розгляду конкретної судової справи.

2) бере участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, іншої документації, пов'язаної із розглядом конкретної справи.

3) за наказом голови суду здійснює приймання позовних заяв, скарг та заяв від осіб, які звертаються до суду, безпосередньо під час прийому громадян відповідно до затвердженого графіка.

4) контролює надходження та приєднання до судової справи відповідних матеріалів.

5) здійснює контроль за підготовкою судових засідань, які проводяться під головуванням судді, контролює своєчасність повідомлення про день та час проведення судового засідання осіб, які беруть участь у справі.

6) за дорученням голови суду або судді, головуючого у справі, здійснює ознайомлення учасників процесу з матеріалами судових справ.

7) виконує інші доручення голови суду, судді та керівника апарату суду, що стосуються організації розгляду судових справ.