Вихідні дані для обчислення собівартості готової продукції за попроцесним методом

За даними прикладу у першому процесі виготовлено і передано для подальшої обробки у другий процес 7 000 одиниць виробів. Таким чином, залишок незавершеного виробництва на кінець звітного періоду за першим процесом визначається:

2 000+8 000-7 000=3 000 (од.)

При розрахунку кількості еквівалентних одиниць готової продукції враховано те, що у складі незавершеного виробництва матеріали використано повністю, а обробка здійснена на 30% для заробітної плати та на 20% для загальновиробничих витрат.

На основі цього можна обчислити собівартість еквівалентної одиниці готової продукції (табл. 11.5).

Таблиця 11.5

Розрахунок середньозваженої собівартості еквівалентної одиниці готової продукції (процес 1)

За даними табл. 11.5 собівартість одиниці готової продукції, виготовленої у процесі 1, складає 6, 27 грн. Тоді собівартість всіх напівфабрикатів, переданих з процесу 1 у процес 2 визначається:

7 000 од. ^х 6, 27 грн.=43 890 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене так: прямі матеріали 3 000 х 100% х 2, 6=7 800 (грн.)

пряма зарплата 3 000 х 30% х 2, 025=1 822, 5 (грн.)

загальновиробничі витрати 3000 х 20% х 1, 645=987 (грн.)

Всього незавершене виробництво на кінець місяця 10 609, 5 грн.

Аналогічно здійснюються розрахунки для процесу 2 (табл. 11.6).

Собівартість готової продукції, що виготовлено за місяць у процесі 2 визначається: 6000 од. х 14, 649 грн.=87894 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене: напівфабрикати 1 500 х 100% х 6, 519=9 778, 5 (грн.)

прямі матеріали 1 500 х 100% х 3, 093=4 639, 5 (грн.)

пряма зарплата 1 500 х 50% х 2, 37=1 777, 5 (грн.)

загальновиробничі витрати 1 500 х 100% х 2, 667=4 000, 5 (грн.)

Всього незавершене виробництво на кінець місяця 20 196 грн.

Калькулювання за процесами за методом ФІФО. При використанні цього методу для обчислення кількості еквівалентних одиниць готової продукції незавершене виробництво на початок місяця слід відняти, оскільки цю частину продукції було оброблено у попередньому місяці (діє припущення, що витрати поточного місяця пов’язані в першу чергу із завершенням тієї продукції, що на початок періоду залишилась необробленою).

Витрати на завершення обробки 2 000 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

прямі матеріали: 2 000 х (100%-50%) х 2, 222=2 222 (грн.)

пряма зарплата: 2 000 х (100%-30%) х 2, 055=2 877 (грн.)

загальновиробничі витрати: 2000 х (100%-10%) х 1, 351=2431, 8 (грн.) Усього: 7 530, 8 грн.

Загальні витрати на виробництво 2 000 одиниць продукції, обробка яких була розпочата в минулому місяці: незавершене виробництво на поч. місяця 9 500 грн.

витрати на додаткову обробку у поточному місяці 7 530, 8 грн.

Усього витрат на виробництво 1 000 одиниць 17 030, 8 грн.

Собівартість решти 5 000 одиниць (7000-2000), виготовлених у звітному місяці: 5 000 од. х 5, 628 грн.=28 140 (грн.)

Таким чином, собівартість усієї готової продукції, що виготовлена у звітному місяці і передана до процесу 2, складає:

17 030, 8+28 140=45 170, 8 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене:

прямі матеріали 3 000 х 100% х 2, 222=6 666 (грн.)

пряма зарплата 3 000 х 30% х 2, 055=1 849, 5 (грн.)

загальновиробничі витрати 3 000 х 20% х 1, 351=810, 6 (грн.)

Усього: 9326, 1грн.

Витрати на завершення обробки 500 одиниць, що були не завершені на початок місяця:

Усього 1569, 9 грн.

Загальні витрати на виробництво 500 одиниць продукції, обробка яких була розпочата в минулому місяці:

незавершене виробництво на початок місяця 16 200 грн.

витрати на додаткову обробку у поточному місяці 1 569, 9 грн.

Усього витрат на виробництво 1 000 одиниць 17 769, 9 грн.

Собівартість решти 5 500 одиниць (6 000-500), виготовлених у звітному місяці: 5 500 од. х 13, 285 грн.=73 067, 5 (грн.)

Таким чином, собівартість усієї готової продукції, що виготовлена у звітному місяці у процесі 2, складає:

17 769, 9+73 067, 5=90 837, 4 (грн.)

Незавершене виробництво на кінець місяця буде оцінене так: напівфабрикати 1 500 х 100% х 6, 453=9 679, 5 (грн.)

прямі матеріали 1 500 х 100% х 3, 014=4 521 (грн.)

пряма зарплата загальновиробничі витрати

1 500 х 50% х 1, 86=1 395 (грн.)

1 500 х 100% х 1, 958=2 937 (грн.)

Усього: 18532, 5 грн

Позитивними рисами попроцесного методу є:

1. Відносна простота у порівнянні з позамовним методом (немає необхідності вести картки обліку собівартості).

2. Витрати списуються за календарний період, а не за час виготовлення замовлення

Недоліки попроцесного методу:

1. Необхідність інвентаризації незавершеного виробництва на кінець періоду в усіх цехах одночасно.

2. Іноді неможливо точно визначити ступінь обробки напівфабрикатів або продукції у незавершеному виробництві, що негативно впливає на достовірність показника собівартості.

Калькулювання повних витрат - метод, що передбачає включення всіх (змінних і постійних) виробничих витрат до собівартості. Цей метод традиційно застосовується для складання фінансової звітності.

Приклади позамовного та попроцесного методів № 11.3, 11.5 передбачають калькулювання повних витрат.

З метою складання внутрішньої звітності і прийняття рішень в короткотерміновий період застосовують калькулювання змінних витрат - метод, що передбачає включення до собівартості тільки змінних виробничих витрат.

При калькулюванні змінних витрат постійні загальновиробничі витрати, так само як і адміністративні, витрати на збут списують на витрати періоду, а не на виробництво. Змінні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості (рис. 11.1).

На основі калькулювання змінних витрат є можливість обчислити маржинальний дохід, який застосовується для прийняття різних управлінських рішень.

Нормативний метод калькулювання був розроблений радянськими науковцями. Він передбачає визначення собівартості виготовленої продукції на підставі діючих норм і нормативів витрат.

Аналіз відхилень від нормативів повинен відповісти на такі запитання:

- якою є різниця між фактичними та нормативними витратами;

- причини виникнення різниць (під впливом ефективності використання ресурсу чи його ціни).

Рис. 11.1. - Калькулювання повних та змінних витрат

Облік відхилень від нормативів ведеться з використанням спеціальних рахунків, які мають структуру, зображену на рис. 11.2.

Рис.11.2 - Побудова рахунка відхилень витрат

Використовують два варіанти ведення обліку відхилень:

1) За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються фактичні витрати, а готова продукція списується з кредиту цього рахунку за нормативною собівартістю;

За дебетом рахунку 23 “Виробництво” відображаються нормативні витрати, а відхилення від нормативів відображають одночасно з відображенням витрат на виробництво. Тобто діє такий принцип: фактичні витрати - це алгебраїчна сума нормативних витрат та відхилень від нормативів. Готова продукція на однойменному рахунку 26 також відображається за нормативною собівартістю.

Для узагальнення інформації про виробничі витрати та формування собівартості продукції використовують регістри:

Журнал 5 (розділ I - за кредитом рахунків класу 9; розділ II - за кредитом з Журналів 1, 2, 3, 4, 6; розділ III - за кредитом рах. 20, 22,

23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91)

або Журнал 5А (розділ I - за кредитом рахунків класу 9; розділ II - за кредитом з Журналів 1, 2, 3, 4, 6; розділ III А - за кредитом рах. 20,

22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 80, 81, 82, 83, 84, 91; розділ III Б - за кредитом рах. 20, 22, 39, 65, 66).

Контрольні запитання

1. Як класифікуються витрати за відношенням до виробничої собівартості?

2. Яка різниця між прямими і непрямими витратами?

3. Назвіть приклади постійних і змінних витрат.

4. Як розподіляються постійні виробничі витрати?

5. Що таке «нормальна потужність»?

6. Які витрати включаються до виробничої собівартості продукції?

7. Які витрати включаються до складу загальновиробничих?

8. Який порядок розподілу загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати»?

9. На яких бухгалтерських рахунках ведеться облік виробничих витрат?

10. Про що свідчить дебетове сальдо рахунку 23 на кінець звітного періоду?

11. Який можливі причини виникнення внутрішнього браку?

12. Якими записами відображаються в обліку операції виправлення внутрішнього браку?

13. Що таке калькулювання?

14. Які є методи калькулювання?

15. Які особливості застосування позамовного і попроцесного методів калькулювання?

Тема 12. Облік витрат майбутніх періодів

План

1.Витрати майбутніх періодів та їх класифікація

2.Облік витрат майбутніх періодів

Література до теми [ 11, 15, 18]

1.Витрати майбутніх періодів та їх класифікація

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків в Україні під витратами майбутніх періодів розуміють витрати, які здійснені у звітному періоді, але підлягають віднесенню на витра­ти в майбутніх звітних періодах.

В інструкції до плану рахунків зазначається, що на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» можуть бути відображенні витра­ти, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв і агрега­тів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса; оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періо­дичні та довідкові видання тощо.

Крім того до витрат майбутніх періодів можна також віднести: витрати, що пов’язані з гірничопідготовчими роботами; витрати па нерівномірно виконані за рік ремонти основних засобів вироб­ничого призначення; витрати на оплату телефонних послуг та радіозв’язку; витрати, пов'язані з рекламною продукцією (робіт, послуг); витрати по перебазуванню підрозділів організації; ви­грати пов’язані з організацією набору працівників; витрати з проектуванню об'єктів, які передбачені в планах будівництва майбутніх років; витрати з переобладнення, пристосуван­ня будинків та споруд для обслуговування основних об’єктів будівництва, які включаються в кошторис будівництва; витра­ти на концентрацію, а також на утримання обладнання, машин і механізмів з сезонним характером використання; витрати на придбання ліцензій.

До витрат на освоєння та підготовку виробництва продукції підносяться витрати на: проектування і конструювання нового виду продукції, розробку технологічного процесу його виготов лення; проектування інструментального оснащення і розробку технологічного процесу його виготовлення; розробку і оформ лення нормативної бази; коригування технічної документації в період переходу на випуск нового виробу; вивчення матеріалів, напівфабрикатів, інструментів і пристосувань для виробі іицт ва нових виробів; перепланування, перестановку і налагодження устаткування; виготовлення дослідного зразка виробу; розробку і освоєння нової заводської технології процесів виробництва; випри бовування на підприємствах-виробниках і у споживачів дослідної партії продукції. Однією із складових витрат на розробку та освоєння нового виду продукції мають бути витрати на виробництво та освоєння інноваційної продукції, тому що витрати пов’язані з науковими дослідженнями та науково-технічною розробкою інноваційної продукції, не призначеної для серійного або масового виробниці ва, відносяться повністю на витрати виробництва (собівартісті. відповідного виду інноваційної продукції) і залежно від періоду її створення можуть відноситися на рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів».

Витрати майбутніх періодів можна класифікувати за окремії ми видами витрат майбутніх періодів.