Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Мистецтво Нового царства ( 16-11 ст. до н.е.)




Період Нового Царства складався з декількох великих етапів, що характеризують складні шляхи розвитку культури цього часу.

Близько 17 в. до н.е. Єгипет був завойований гіксосами - прибульцями з Передньої Азії, через сторіччя іноземні завойовники були вигнані, а Єгипет знову об'єднаний у потужну державу фараонами з Фів, що перетворили Єгипет у найбільш могутню державу середини 2 тисячоріччя до н.е. Єгиптові була подвластна величезна територія, у тому числі частково Передня Азія й Нубія. Столицею знову стають Фіви, де ведеться колосальне будівництво. Основне храмове будівництво присвячується заупокійному культу й богові Амону.

Найбільше поширення в період Нового царства одержав тип храму із чітким прямокутним планом. Його ансамблевий характер був розрахований на постійну зміну вражень у численних учасників урочистих релігійних процесій. Фасад храму звертався до Нила, від якого йшла дорога, обрамлена по сторонах кам'яними сфінксами. Мірне повторення їхніх фігур створювало спокійний ритм. Алея сфінксів приводила до входу - кам'яному пілону - грандіозної, сужающей догори у формі трапеції стіні, розділеної вузьким проходом усередині. Перед пілоном споруджувалися колосальні статуї, обеліски. За пілоном відкривався прямокутний у плані відкритий двір, обнесений колонами. У Фівах були зведені колосальні присвячені богові Амону храмові ансамблі Карнака й Луксора.

Першим будівельником храму в Карнаке в16 в. до н.е., був - Аменхотеп Молодший, котрий уперше ввів в архітектуру колонаду двору. Завершальною ланкою ансамблю храму був грандіозний Гіпостільної залі розміром 103 х 52метра, споруджений в 14-13 вв. до н.е., зодчими Іупа й Хатіаі. Він являв собою цілий ліс потужних колон. Центральний, більше високий ряд колон, пропускав сонячне світло, що поступово поглинався сутінком бічних рядів. Колони Карнака й Луксора мали потужні капітелі й уподібнювалися гігантським квітам лотоса й папірусу, відтворюючи кам'яний ліс, де людин почував себе билиною. У той же час завдяки теплому золотавому тону, ніжним фарбам розписів, красі рельєфів, єгипетські храми Нового царства не робили відчуття гнітючої моці каменю. Новий характер придбали гробниці царів і заупокійні храми. Гробниці фіванских царів розташовувалися в схованках скелястих ущелин, а храми зводилися на рівнині в підніжжя гір.

Заупокійний храм цариці Хатшепсут (початок 15 в. до н.е.), вибудуваний біля Фів, у Дейр-Ель-Бахри, у тій же долині, що й храм Ментухотепов, являв собою грандіозний ансамбль, що складається із трьох колосальних терас, об'єднаних пологими пандусами. Поступово піднімаючись, храм вростає в товщу скель. Мірний ритм колон і стовпів, що оточують кожну терасу, знаходить відзвук у дивній красі пустельної й дикої природи, що доповнила утвір Сенмута - будівельника цього ансамблю. Рельєфи стін храму цариці Хатшепсут оповідають про подорожі, іноземних послів, тури, що пускаються в плавання. Жіночі статуї й портрети приватних осіб стають більше пластичними, м'якими по пропрацьованості обсягів. У живописі майстра Нового царства також шукали сміливішого й складного зображення навколишнього світу. Побут знаті, полювання, бенкети, виїзди показані надзвичайно барвисто. Ускладнилася композиція, різноманітніше стали руху фігур, колорит збагатився бузковими, рожевими відтінками. У розфарбування фігур уводиться золотаво-рожевий цвіт. Жінки в прозорих одягах представлені танцюючими. (Розпис гробниці Нахта у Фівах, кінець 15 ст. до н.е.).
Кінець XVIII династії (кінець XV - початок XIV в. до н. ер.) - це період, що мав виняткове значення в історії єгипетського мистецтва.



Прагнучи підірвати авторитет жрецтва, що опирався на культи древніх богів, Аменхотеп IV висунув нове навчання, оголосивши єдиним щирим божеством сонячний диск під ім'ям бога Атона. Храми старих богів були закриті, їхні зображення знищені, а храмове майно конфісковане. Фараон покинув Фіви й побудував собі в середньому Єгипті, на тім місці, де перебуває зараз селище Амарна, нову столицю, назвавши її «Ахетатон», що значить «Небокрай Атона». За назвою місця розкопок столиці Аменхотепа IV весь період його царювання часто називається «амарнським». Сам він також прийняв нове ім'я - Ехнатон - «Дух Атона».

Природно, що не менш різкий перелом повинен був відбутися й у мистецтві, настільки тісно зв'язаному в Єгипті з релігією. І дійсно, уже пам'ятники, створені на початку правління Ехнатона, дуже сильно відрізняються від усього попередньою свідомою відмовою від канонічних форм. Розкопки Ахетатона дали можливість установити загальний характер основних його будинків. Храми, як і раніше, були орієнтовані зі сходу на захід, їхні території обнесені стінами, вхід оформлений у вигляді пілона із щоглами. Однак вони мали ряд нових рис, які були обумовлені особливостями нового культу, що відбувався під відкритим піднебінням, і необхідністю спорудження храмів, як і всього міста в найкоротший строк. Храми Атона не мали характерних для Єгипту колонних залів і, побудовані наспіх, в основному із цегли, з невисокими пілонами, вони не відрізнялися ні монументальністю, ні художньою якістю. Колонади були зведені лише до павільйонів перед пілонами. Чергування ж пілонів і величезних відкритих дворів, позбавлених портиків і наповнених рядами незліченних жертовників, додало храмам сухість і одноманітність. Розквіту, мистецтва Ахетатона раптово був покладений кінець. Реформи Ехнатона не могли закріпитися, Тутанхамон, був змушений піти на примирення зі знаттю й жрецтвом, відновивши колишній порядок, а через чверть століття після смерті Эхнатона, жерці повідомляють його єретиком, руйнують його місто, а викреслюють його ім'я зі списків «законних» фараонів - в офіційних єгипетських хронічках після Аменхотепа III значиться Хоремхеб. Значення мистецтва Амарны не обмежилося часом найближчих спадкоємців Ехнатона; воно зіграло істотну роль і в додаванні мистецтва періоду XIX династії, а тим самим і всього мистецтва другої половини Нового царства в цілому.




.

mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2020 год. (0.004 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал