Порядок проведення лабораторної роботи

Перевірки швидкісних властивостей автомобілів виконується по ДЕРЖСТАНДАРТ 22576-77.

6.6.1 До обумовлених характеристик приємистості автомобіля, тобто його спроможності швидко збільшувати швидкість руху насамперед відноситься характеристика “розгін-вибіг”, що представляє собою залежність швидкості V_а від шляху S і часу t розгону з місця і вибігу до повного припинення (рисунок 6.1).

а - за годиною; б – за шляхом; 1, 3 – розгін; 2, 4 – вибіг

Рисунок 6.1 – Швидкісна характеристика «розгін-вибіг»

Для визначення характеристики випробовуваний автомобіль установлюють на горизонтальній ділянці дороги, приводять у робоче положення “п'яте колесо”, настроюють апаратуру.

Розгін починають із передачі використовуваної при трогании з місця. Здійснюється при повній подачі палива з переключенням передач при номінальній частоті обертання колінчатого вала двигуна n на ділянці довгої 2000м, після чого водій виключає передачу в коробці передач і автомобіль по інерції рухається до повного припинення (“вибіг”).

Характеристикою “вибіг” оцінюється опір руху автомобіля.

При контрольних іспитах оцінним параметром є шлях вибігу зі швидкості 50км/г.

У ході експерименту визначається збільшення (зменшення) швидкості по протарированому спідометрі автомобіля в інтервалі 10км/г, а також час і пройдений шлях за показниками “п'ятого колеса” і секундомірів, що дублює, у даних інтервалах швидкості.

Вмикання і вимикання апаратури проводиться по команді керівника занять і сигналу світлового табло. Заїзди здійснюються в прямому і зворотному напрямку.

Результати вимірів заносяться в таблицю 6.1.

6.6.2 Швидкісна характеристика розгону на вищій передачі являє собою залежність швидкості розгону від часу V=f(t) і швидкості від пройденого шляху V=f(S). Графічно подана на рисунку 6.2.

1 - за годиною; 2 - за шляхом

Рисунок 6.2 – Швидкісна характеристика

«розгін на вищій передачі»

Для визначення характеристики проводять підготовчі операції аналогічні пункту 6.6.1. Розгін при наявності прямої і передачі, що підвищує, здійснюється на прямій передачі. Розгін відбувається від V_min до швидкості, що відповідає n при різкому і повному натисканні на педаль подачі палива й утримання її в такому положенні до кінця розгону. Заїзди здійснюються в прямому і зворотному напрямку.

Результати вимірів заносять у таблицю 6.1.

6.6.3 Час розгону на заданому шляху 400 і 1000м (τ ₄₀₀ , τ ₁₀₀₀) і до заданої швидкості τ _V.

Ця характеристика також визначає приємистість автомобіля. Методика визначення аналогічна п.6.6.1 і може бути отримана при аналізі швидкісної характеристики “розгін-вибіг” (рисунок 6.1).

Час розгону до заданої швидкості цей час до заданої швидкості при розгоні автомобіля з місця. Характеризує інтенсивність розгону (для міських автобусів, вантажних автомобілів і автопоїздів кінцева швидкість розгону дорівнює 60км/г, мікроавтобусів, міжміських автобусів, автомобілів малої вантажопідіймальності - 80км/г, легкових автомобілів усіх типів - 100 км/г.

6.6.4 Мінімальна стійка швидкість V_min визначається на вищій передачі.

При русі з мінімальною стійкою швидкістю не повинно спостерігатися ривків і стукотів у трансмісії, а також припинення двигуна під час руху і при наступному розгоні.

Виміри робляться на двох послідовно розташованих відрізках шляху, довжиною 100м і кожний, із відстанню між ними, рівним 200-300м. Рух автомобіля з місця і встановлення постійної (мінімальної) швидкості робиться до в'їзду на мірну ділянку. Фіксується час проходження першої мірної ділянки. Після виходу автомобіля на проміжний 200-300 метрова ділянка швидкість автомобіля повинна бути збільшена (без переключення передачі) до 20-25 км/г за допомогою різкого натискання педалі подачі палива на весь її хід. У випадку припинення двигуна досвід повинний бути повторений, причому швидкість руху на мірній ділянці збільшується.

Перед початком другої мірної ділянки знову повинна бути встановлена постійна (мінімальна) швидкість, і ділянка також проходиться з виміром часу по секундомірі.

На цих же мірних ділянках робиться визначення мінімальної швидкості в зворотному напрямку.

Мінімальна стійка швидкість автомобіля підраховується по отриманим чотирьох значеннях часу проходження 100-метрових ділянок.

Результати вимірів і обчислень заносяться в таблицю 6.2.