Основна частина роботи.

Ця частина роботи за обсягом є найбільша. В ній розкриваються послідовно всі питання за планом, який може бути простим або складним. Досвід організації науково-пошукової роботи показує, що доцільніше працювати за складним планом. Треба врахувати: зміст розділів основної частини повинен відповідати темі дослідження, повністю її розкривати, але назва розділів не повинна дублювати назви теми курсової чи бакалаврської роботи.

Рукопис основної частини роботи виконується із дотриманням цілого ряду вимог. Починається вона назвою розділу роботи. Якщо план складний, то зазначається і назва підрозділу. Заголовки виконуються великими літерами і віддаляються на один інтервал від тексту. Розділ як і кожен з підрозділів закінчується коротким чітким висновком.

З'ясування питань досліджуваної проблеми повинно здійснюватися аргументовано з посиланнями на першоджерела та літературу.

З існуючих різновидів посилань на джерела радимо користуватися підрядковими посиланнями, виконаними відповідно до сучасних правил ведення бібліографії.

Основна частина роботи, може мати кілька розділів (найчастіше 2 або 3). Звичайно курсова робота складається з 2-х частин: це теоретичний аналіз літератури та проведення емпіричного дослідження. Кожна з цих частин, залеж­но від матеріалу, може також поділятися на підрозділи. Наприклад, якщо ви вивчаєте взаємозв'язок креативності та невротичних розладів, можна перший розділ присвятити дослідженням креативності, другий - механізмам виникнення невротичних розладів в різних психологічних школах, а третій розділ теоретичного огляду міститиме інформацію про відомі вже дослідження виникнення невротичних розладів у осіб з високим рівнем креативності.

Кожен розділ та підрозділи повинні мати заголовок, що відображає його зміст. Треба уникати таких формулювань як «Теоретичний огляд літератури», «Практична частина» чи «Проведення дослідження». Можна назвати перший розділ так: «Проблема дослідження креативності в психології» або «Вплив мотиваційної сфери студентів на якість їх навчання». Розділи звичайно поділяють на підрозділи. Треба пам'ятати, що підрозділів повинно бути не менше 2-х, інакше поділ втрачає сенс. Обсяг підрозділу бажано більше 2-х сторінок, кожен з них нумерується. Якщо розділ 1, то підрозділи 1.1, 1.2, 1.3 та ін. Якщо розділ 2, відповідно 2.1, 2.2, 2.3 і та ін.

Перший розділ містить теоретичний огляд сучасних вітчиз­няних та зарубіжних уявлень стосовно обраної проблеми, шляхи її подальшого розвитку.

Для встановлення сучасного стану розроблення обраної теми студент має скласти огляд літератури, з якого можна зробити висновок, що дана тема не розкрита, або розкрита лише частково. Огляд літератури демонструє ґрунтовне ознайомлення студента зі спеціальною літературою, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене іншими дослідниками. Слід пам'ятати, що оскільки курсова робота спрямована на розкриття вузької теми, то огляд праць роблять лише з питань обраної теми, а не за проблемою в цілому.

Структура першого розділу може бути така: від загальних проблем студент переходить до вузької проблеми, до конкретного питання, що і є темою курсової роботи. Наприклад, якщо дослід­жується психодіагностика тендерних відмінностей в структурі інтелекту, можна розпочати з широкої теми: основні підходи до визначення інтелекту, структури інтелекту, потім перейти до чинників інтелектуальних здібностей і до вузького питання − тен­дерні відмінності інтелекту. Інший варіант − описати хронологію досліджень в даній галузі, тобто історію вивчення проблеми за періодами, основні етапи її розроблення вченими. Також теоретич­ний розділ можна структуру вати, орієнтуючись на підходи різних психологічних шкіл до дослідження даного питання. Тема «Вимірювання соціально-обумовлених диспозицій» може бути розкрита через аналіз підходів до діагностики рис особистості, акцентуацій характеру, психічних розладів авторами різних вітчизняних та зарубіжних шкіл.

Кожен розділ курсової роботи повинен закінчуватись коротким висновком обсягом до 0, 3-0, 5 сторінки.

Другий розділ. Організація дослідження, підбір психодіагностичних методик, обґрунтування їх застосування. Методи математичної статистики. Подання отриманих результатів та їх інтерпре­тація. Практичні рекомендації.

Курсова робота передбачає виконання студентом певного обсягу емпіричної роботи. Цей обсяг визначається кількістю досліджуваних, які були обстежені за допомогою психодіагностичних методик, кількість використаних методик та ступенем їх трудомісткості, складністю обробки та аналізу даних. Все це треба враховувати студенту та науковому керівнику при плануванні емпіричного дослідження. Студент несе відповідальність за планування дослідження, адекватність підібраних методик цілям роботи, за організацію та проведення збирання та оброблення емпіричних даних, за достовірність отриманих результатів.

У другому розділі обґрунтовують вибір напрямку дослід­ження, наводять методи розв'язання задач і їх порівняльну оцінку, розробляють загальну методику проведення дослідження. Обов'яз­ково до початку дослідження формулюються його мета і завдання. Доцільно коротко описати психодіагностичні методики, що будуть використовуватися в ході дослідження, з обов'язковими посилан­нями на дані щодо їх валідності та надійності. Також другий розділ повинен включати детальне висвітлення ходу дослідження, його етапи, умови проведення тестування. Необхідно описати вибірку, на якій проводять дослідження. Треба вказати середній вік, розподіл досліджуваних за статтю, за необхідності − соціальний статус, освіту, професійну зайнятість та ін. Необхідно навести дані про особливості досліджуваних, що зумовили їх відбір для дослід­ження (наприклад, спеціалізація, соціальний статус, соматичні захворювання та ін.).

Окремим підрозділом наводиться обґрунтування застосування методів математичної статистики, їх короткий огляд з посилан­ням на загальнодоступну літературу, в якій викладено їх основи.

Подання отриманих результатів та їх інтерпретація. Цей підрозділ присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить в розроблення проблеми. Студент повинен дати оцінку повноти розв'язання поставлених завдань, достовірності отриманих результатів. їх порівняння з аналогічними результатами, отриманими вітчизняними та зарубіжними авторами.

Практичні рекомендації.

На основі отриманих результатів студент розробляє практичні рекомендації щодо їх використання та можливого впровад­ження. Практичні розробки можуть мати вигляд психокорекційної чи профілактичної програми, або рекомендацій щодо специфіки роботи психолога з тим чи іншим контингентом клієнтів.

Висновки до підрозділів практичної частини становлять коротку суть дослідження, отримані результати з цифрами та фактами, пояснення практичної цінності результату.