Пряме оподаткування

Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже досить апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку – сплати податків.

Значні соціальні видатки та постійна увага держави до платника податків поступово виховали свою податкову культуру, яка зовсім інша від вітчизняних реалій. Також по іншому розуміється і сутність категорії «податок»: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави, як не прикро, розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу.

Податок на доходи організацій набув поширення у зв'язку з розвитком форм бізнесу, заснованих на принципі обмеженої відповідальності - на відміну від принципу повної відповідальності, при якому будь-яка особа, яка здійснює комерційну діяльність, відповідає за свої борги і за зобов'язаннями не тільки власним вкладеним капіталом, а й усім своїм станом. Даний податок стягується з чистого доходу компанії. Системи оподаткування доходу визначаються підходом до вирішення питання про скорочення економічного подвійного оподаткування доходу на рівні компанії і на рівні акціонерів, що отримують дивіденди. Розрізняють такі системи оподаткування доходу:

1) класична система, не передбачає ослаблення економічного подвійного оподаткування. Розподілений прибуток компанії обкладається корпоративним і особистим прибутковим податком. Ця система діє в США, Швейцарії, Швеції Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах;

2) система зменшення обкладання прибутку на рівні компаній може функціонувати в двох варіантах:

- На основі різних ставок, при цьому розподіляється прибуток обкладається податком по більш низькій ставці. Ця система використовується в Німеччині, Австрії, Португалії, Японії;

- На основі часткового звільнення від оподаткування розподіленого прибутку. Система діє в Іспанії, Ісландії, Фінляндії;

3) система зменшення обкладання прибутку на рівні акціонерів. Виділяють два способи зниження оподатковування доходів у вигляді дивідендів:

- Податковий кредит або система заліку. Дана система використовується у Франції, Великобританії, Ірландії;

- Часткове звільнення від податку на дивіденти, незалежно від того, чи був утриманий корпоративний податок з розподіленою прибутку чи ні. Ця система діє в Австрії, Канаді, Данії;

4) система повного звільнення від податку прибутку, що розподіляється. Вона може бути організована на рівні компанії (Греція і Норвегія) або на рівні акціонерів (Німеччина та Італія). Податок на прибуток організацій стягується, як правило, по пропорційним ставкам (24-40%). Даний податок застосовується в основному у відношенні комерційної діяльності, здійснюваної організацією.

Непрямі податки

У середньому, у групі розвинених зарубіжних країн, ПДВ формує приблизно 13, 5% доходів їхніх бюджетів, хоча частка цього податку регіонально досить варіативно відрізняється. Так, у Франції ПДВ забезпечує 45% податковихбюджетних надходжень, а в Нідерландах — 24%.

Існує певне розмаїття в обкладанні ПДВ різних видів послуг. Поширеною для країн розвиненої ринкової економіки є практика звільнення від ПДВ банківських та фінансових, медичних послуг, послуг освіти, культури тощо.

Поступово збільшується і роль акцизного збору в доходах бюджету. Останнє пояснюється тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодавства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації ставок акцизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу державі посилити контроль за сплатою цих податків Акцизні збори (акцизи) вважаються одним із важливих видів непрямих податків в усьому світі. Вони стягуються з певних видів товарів незалежно від місця їх виробництва — всередині країни або за її межами (саме це відрізняє такий вид податку від мита).Конец формы

3. Спеціальні екологічні податки та збори в зарубіжних країнах.

Європейська комісія визначає екологічні податки як усі податки, база стягнення яких чинить специфічний негативний вплив на навколишнє середовище. Екологічні податки застосовуються у всіх економічно розвинених країнах. У цілому по ЄС частка таких податків у сукупному ВВП країн- членів збільшилася. Подальші зростання були пов'язані з розширення складу членів ЄС. У 27 країнах ЄС у 2009 р. екологічні податки становили 2, 4 % від ВВП. До країн-членів з найбільшою часткою цих податків у ВВП належать Данія (5, 7 %), Нідерланди (3, 9 %), Болгарія і Мальта (по 3, 5 %), а найнижча частка - в Іспанії (1, 6 %), Литві (1, 7 %), Румунії (1, 8 %) і Латвії (1, 9 %) [5].

За основними цілями використання отриманих доходів екологічні податки поділяють на такі види:

- збори на покриття затрат;

- стимулювальні податки;

- податки, які підвищують доходи.

Збір на покриття витрат спрямовується на відновлення екології або покриття витрат на моніторинг та контроль за дотриманням законів. Збори на покриття витрат можуть бути двох типів: збори з користувачів, коли плата виплачується за конкретні екологічні послуги; і цільові збори, коли доходи від зборів витрачаються на екологічні цілі, але не у вигляді конкретних послуг платника збору (наприклад, загальне покращання води або рекультивації земель).

Стимулювальні податки стягуються з метою зміни поведінки суб'єктів, які завдають шкоди навколишньому середовищу. Податки, які підвищують доходи, спрямовані не тільки на покриття витрат екологічного регулювання, а й на поповнення державного бюджету, виконуючи роль інструменту фіскального перерозподілу коштів.

Ці три види екологічного податку не є взаємовиключними: збори на покриття витрат можуть мати стимулювальний ефект, у той же час податки, які підвищують доходи, можуть бути частково використані для екологічних цілей. Крім того, є ще дві причини для класифікації екологічних податків і зборів на ці три види. По-перше, класифікація роз'яснює основні цілі екологічних податків, крім їх загальної мети, - поліпшення стану навколишнього середовища. Ці цілі можуть бути неповністю сумісні.

Тема 1.4 Правовий статус платників податків в зарубіжних країнах. Правовий статус податкового консультування

1. Платники податків в зарубіжних країнах та їх загальна характеристика.

2. Основні обов'язки і права платників податків.

3. Досвід електронної звітності платників податків в зарубіжних країнах.

4. Податкове консультування в зарубіжних країнах.

5.

1. Платники податків в зарубіжних країнах та їх загальна характеристика.

Суб'єкт податкових відносин. Цей термін складається з двох частин. Насамперед це безпосередньо платники податків — юридичні та фі­зичні особи. Фізична особа може бути суб'єктом оподаткування і як підприємець, і як громадянин держави. Якщо платник — юридична особа, то стягнення податку зале­жить від різних чинників, основним з яких є статус підприємства — резидент чи нерезидент. Підприємство-резидент сплачує податкові платежі з усіх доходів, які одержує. Нерезидент сплачує податки з до­ходів, які одержує тільки на території цієї держави. У більшості дер­жав таким підприємствам надаються пільги або воно має особливий характер оподаткування.

При встановленні розміру податку має значення також організа­ційно правовий статус підприємства.

У законах про систему оподаткування різних країн світу чітко визначаються права та обов'язки, а також відповідальність за порушен­ня законодавства. Якщо суб'єкт оподаткування не сплачує податкові платежі, до нього застосовують штрафні санкції або адміністративні норми. Розмір цих санкцій також встановлюється законом.

В усьому світі у системі податкових відносин важливе місце посідає показник «граничний дохід» — мінімальний розмір отриманого доходу, з якого починає сплачуватися податок. У розвинутих країнах система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування — за єдиною чи роздільною системою.

Одна з найрозвинутіших систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід.

2. Основні обов'язки і права платників податків.

Обов'язки платників податків:

– обов'язки сплачувати податки і збори ( визначати об'єкти оподаткування й об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, нараховувати податки й інші обов'язкові платежі, сплачувати податки й інші обов'язкові платежі до бюджету )

– обов'язки, суть яких зводиться до забезпечення податкових органів даними, необхідними для здійснення податкового контролю ( стати на реєстраційний облік у податковому органі, складати податкову звітність, представляти її у встановлений термін)

Сучасні держави поряд з численними обов'язками надають платникам податків досить широкий набір різних прав. Тим самим досягається визначений баланс у змісті податкових правовідносин.

– право самостійного визначення варіантів організації бухгалтерського обліку і методів його здійснення традиційно відноситься до прав платників податків юридичних осіб.

– право використання спрощеної системи ведення обліку і подання звітності.

– право на використання податкових пільг є одним з основних.

– Право на оптимальне виконання податкового обов'язку (податкове планування) надано платникам податків у більшості країн. У даному випадку під податковим плануванням варто розуміти використання платниками податків всіх дозволених чинним законодавством способів і прийомів з метою максимального скорочення своїх податкових зобов'язань. які бажають скористатися недосконалістю податкового законодавства.

– право на одержання інформації, необхідної для виконання податкових обов'язків. Для реалізації цього права у Франції міністерство економіки, фінансів і промисловості організувало по країні 11 центрів інформаційного обслуговування платників податків.

– Право на збереження інформації, як правило, входить у набір прав платника податків. У даному випадку маються на увазі данні, які містять податкову таємницю й інші види конфіденційної інформації.

– право подання декларацій і сплати податків з використанням, комп'ютерних технологій.

3. Досвід електронної звітності платників податків в зарубіжних країнах

У 1986 році у США вперше пройшло апробацію подання податкової звітності по каналах зв’язку. Експеримент, у якому брали участь три міста, виявився настільки успішним, що в наступному році до нього включилися ще чотири міста. У 1988 році у програмі брали участь уже 14 штатів.

У 1998 році Конгрес США поставив за мету: до 2007 року 80% усіх звітів має подаватися в електронному вигляді. Рішення підкріпили законодавчо: у 2006 році було видано постанови, які забороняли подавати деякі звіти іншим способом, ніж електронний. А юридичним особам, що мають більш як 10 млн. дол. активів, відтепер ніяк не уникнути використання нових технологій (раніше це поширювалося лише на осіб з кількістю активів у 50 млн. дол.).

Нині американці можуть подати звіт по каналах зв’язку декількома

У Словаччині, зокрема, існує офіс електронного прийняття документів, що веде облік усіх електронних документів, які заповнюються і надсилаються, а також видає підтвердження про отримання електронних документів. Цей офіс також містить інструмент для створення та перевірки захищених електронних підписів.

Закон Естонії про систему оподаткування дозволяє платникам податків самим обирати спосіб подання податкових декларацій. Проте Міністерство фінансів зобов'язало усі державні установи, які мають доступ до Інтернету, подавати податкові декларації в електронній формі.

Служба доходів громадян Ірландії дозволяє здійснювати електронне декларування та сплату різних податків і зборів (21 вид) у зручний час (24 години на добу) та у зручному місці усім своїм клієнтам та їх агентам – це повністю інтегрована Інтернет-система.

Подання звітності у Франції відбувається через Інтернет, де можна порахувати свої податки, вибираючи потрібне поле, заповнюючи обов'язкові рядки, відповідаючи на запитання. Причому, зробити калькуляцію можна як на поточний період, так і підрахувати свої податки на майбутнє.

Німеччина однією з перших у 1997 році прийняла закон про електронно-цифровий підпис. Податкові декларації електронною поштою німці здають з 1999 року. Правда, іноді відправлення звітності доводиться дублювати звичайною поштою. Наприклад, це стосується декларації з прибуткового податку. Роздрукувати потрібну декларацію можна з тієї самої програми, яка відправляє звіт по e-mail.

Саму програму для подання електронної звітності можна придбати у компаній, що розробляють програмне забезпечення. Такі компанії безкоштовно одержують від податківців так зване програмне ядро, допрацьовують його і розповсюджують серед фірм.

4. Податкове консультування в зарубіжних країнах.

Німецький закон «Про податкове консультування» був прийнятий майже 50 років тому.

У Німеччині право надавати консультаційні послуги у сфері оподаткування надано як фізичним особам (аудитори, податкові консультанти, бухгалтери, адвокати, нотаріуси), так і юридичним (адвокатські контори, банки, спілки). Законодавчо встановлено, що податкові консультанти не мають права займатися іншою комерційною діяльністю і бути найманими працівниками за виключенням випадків, коли вони працюють в консультаційній фірмі. Клієнти пов'язують із консультаційними послугами гарантію того, що консультант, враховуючи всі обставини, надійно захищає їх як від переплати, так і від недоплати податків. У цій системі є вигода і для податкових органів.

У Великобританії юридичним консультантом або юристом теоретично називати себе може кожен тому, що таких професійних кваліфікацій не існує. Юрист у Великобританії, який отримав професійну кваліфікацію - це або «баррістер» (в перекладі «адвокат»), або «солісітор» (у перекладі «стряпчий»). З точки зору термінології краще дотримуватися англійських термінів - «баррістер» і «солісітор».

Традиційно баристери - це фахівці, які виступають у суді і консультують клієнтів, а солісітори - фахівці, що займаються консультаційною діяльністю з більш «простих» питань, як наприклад, спадкування або заповіту.

З точки зору професійної освіти і солісітори, і баррістери вчаться приблизно протягом шести років. Спочатку потрібно отримати ступінь бакалавра, після цього пройти спеціалізовані курси, де навчають основам професії і поглиблюють знання права, і потім протягом одного року для баристерів і двох років для солісіторів необхідно працювати як стажер під керівництвом більш досвідчених юристів британського права. Податкової спеціалізації як такої при отриманні професійної кваліфікації солісітора або баристера немає.

У Великобританії будь-яка людина може називатися бухгалтером, але для того, щоб отримати статус «сертифікованого бухгалтера», необхідно скласти шість іспитів і мати від трьох до п'яти років практичного професійного досвіду.

Тема 2.1. Податкове право країн - учасниць ЄС

1. Податкова система Німеччини.

2. Податкова система Великобританії.

3. Податкова система Франції.

4. Податкова система Польщі.

1. Податкова система Німеччини.

У Конституції Німеччини закріплено існування двох рівнів державної влади - федеративної республіки (федерації) і земель (членів федерації).

Громади не утворюють третій державний рівень, а є частиною земель. Землі зобов'язані здійснювати контроль над фінансовим становищем громад. Бюджетна система Німеччини включає в себе бюджет федерації з двома спеціальними фондами: бюджет земель і громад.

1. Прибутковий податок з фізичних осіб. Стягується незалежно від громадянства; вирішальним фактором є фактичне проживання, відповідно до якого проводиться відмінність між необмеженою й обмеженою податковою

відповідальністю. Якщо фізична особа перебувала на території Німеччині не менше 6 місяців в році, то вона вважається податковим резидентом для цілей оподаткування. Резиденти сплачують податок з доходів з усіх джерел, нерезиденти - з доходів з Німеччини.

Загальна величина доходів виходить шляхом підсумовування
позитивних результатів і втрат за окремими видами доходів. Для платників податків старше 64 років зазначена величина
зменшується на суму знижки за віком. З решти суми віднімаються особливі і непередбачені витрати.

До особливих витрат відносяться витрати, що мають характер майбутнього забезпечення, а також витрати на підвищення кваліфікації, професійне навчання платника податків, на працівників у власному господарстві та ін

В якості особливих можуть бути визнані витрати на підтримку благодійних церковних, релігійних, наукових та інших установ.

Далі оподатковуваного доходу віднімається неоподатковуваний мінімум на домашнє господарство, що надається
самотньому платнику податків, що має хоча б одну дитину, неоподатковувана сума на дитину і деякі інші.
Після всіх відрахувань залишається оподатковуваний дохід.

Для нерезидентів оподаткуванню у ФРН підлягають такі види доходів, отримані на території країни:

1) прибуток від сільського і лісового господарства, що перебуває
у ФРН;

2) прибуток від виробничої діяльності:

а) перебуває у ФРН філії або постійного пред-
ставітельства;

б) власних або чартерних суден і літаків, що відносяться до перевезень по території ФРН, - у розмірі 5% від суми реалізації за перевезення;
в) прибуток від відчуження майна виробничого і невиробничого призначення;

3) прибуток від надання професійних послуг чи від іншої діяльності незалежного характеру, виконаної або використаної у ФРН або за наявності постійної бази у ФРН;

4) пенсії та інші соціальні виплати

Податковим (звітним) періодом виступає календарний рік.

Істотною відмінністю оподаткування нерезидентів у ФРН є те, що якщо витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, перевищують надходження, то відповідна діяльність визнається збитковою і необкладається у зв'язку з відсутністю доходу.

При цьому необхідно враховувати, що у ФРН застосовується прогресивне оподаткування. Максимальна ставка податку становить 42%.

Важливою відмінною рисою прибуткового оподаткування в ФРН виступає наявність системи сімейного оподаткування. Суть концепції родинного оподаткування в ФРН зводиться до того, що особливості майнового статусу і заробітків окремих осіб, які перебувають у певній
ступеня споріднення, підлягають обліку при визначенні порядку
оподаткування, а в окремих випадках можуть оподатковуватися спільно. В результаті для подружжя податок обчислюється наполовину від загальної суми доходів подружжя, а потім збільшується
ся в два рази.

2. Церковний податок як доповнення до прибуткового податку стягується на підставі законодавства земель і поступає в дохід церкви. Платниками податку є всі члени релігійної організації.

Базою обчислення податку є, як правило, річна сума прибуткового податку. Ставки податку становлять 8% і 9% в залежності від землі.

3. Податком на прибуток організацій обкладаються компанії різних правових форм. На рівень оподаткування
прибутку впливає не тільки величина податкових ставок, але і
правила визначення податкової бази. Зокрема, методи
розрахунку амортизаційних відрахувань, оцінки запасів, можливості формування резервних фондів.

Податковими резидентами є юридичні особи,
які:
1) мають юридичну адресу в Німеччині;

2) здійснюють управління компанією з Німеччини.
Платники-резиденти обкладаються податком по всім
своїм доходам, нерезиденти - з джерел в Німеччині.

Ставка податку на нерозподілений і розподілений
прибуток з 2001 р. становить 25%.
4. Солідарний збір, що стягується в Німеччині з 1 липня
1991 р. по 30 липня 1992, знову введений в дію з 1 січня
1995 р. Він являє собою надбавку до прибуткового і корпораційного податку, встановлену в цілях подолання фінансових труднощів, пов'язаних з об'єднанням Німеччини, і перераховується у федеральний бюджет. Базою оподаткування є обчислений прибутковий або корпораційний
податок. Ставка збору дорівнює 5, 5%.
5. Податком на додану вартість обкладається вся
система громадського та приватного споживання. Податок стягується лише з
вартості, доданої на даній стадії переробки. Це
досягається за рахунок того, що ПДВ, сплачений при придбанні товарів і послуг, вираховується із суми податку, включеного в ціну при продажу готової продукції.

Податком не обкладаються медичні послуги і квартплата, а також послуги приватних шкіл, театрів, музеїв і т.п. Від податку на додану вартість звільняються обороти по експорту на основі принципу країни
призначення (споживання), по якому податок отримує країна
призначення у відповідності зі своїм законодавством.
Основна (стандартна) ставка податку становить 19%.
Пільгова ставка 7% поширюється на продукти харчування,
книги, газети, послуги пасажирського транспорту.

2. Податкова система Великобританії.

Головними джерелами державних доходів є податки, а саме: податки на дохід (включаючи прибуток), в які входять прибутковий податок з фізичних осіб, корпоративний податок (стандартна ставка — 33 %) і податок на нафтовий дохід; податок на капітал, який включає податок зі спадщини, податок на приріст капіталу, консульський збір та імпортні мита; непрямі податки — ПДВ, акцизи і митні платежі; платежі за державним страхуванням, які дають право на отримання допомог. Основні принципи, що лежать в основі сучасної податкової політики уряду Великої Британії, полягають у тому, що податкова система має: заохочувати зайнятість і стимулювати кожного до праці; сприяти накопиченню і довгостроковим інвестиціям; бути справедливою.

Особливості податкової системи Великої Британії. Податки відіграють основну роль (близько 90 %) у формуванні дохідної частини англійського державного бюджету.

Основні ставки податків у Великій Британії

На частку прибуткового податку з населення припадає 64 % від надходжень у вигляді прямих податків у державний бюджет Великої Британії, а на частку податків з доходів компаній — 19%.

Уряд з допомогою казначейства (Міністерства фінансів) здійснює управління і регулювання податкової системи країни. Ця діяльність контролюється парламентом.

Оподаткування фізичних осіб. Особистий прибутковий податок сплачує все населення Великої Британії — резиденти та нерезиденти. Доходи резидента Великої Британії підлягають оподаткуванню незалежно від джерела їх виникнення. Нерезидент сплачує податки лише з доходів, отриманих на території цієї країни.

Прибутковий податок з фізичних осіб стягується не а сукупного доходу, а частинами — шедулами, залежно від доходів використовують три ставки: 20, 25, 40 %.

Зміст шедул

Нині у Великій Британії кожна особа має право на суму доходу, що не оподатковується, тобто на так звану особисту знижку.

Податкові декларації у Великій Британії. Податок сплачується протягом року чотирма рівними частками. Наприкінці податкового року (з 6 квітня по 5 квітня наступного календарного року), коли визначається точна сума винагороди, робиться кінцевий розрахунок прибуткового податку. Громадяни, що не мають інших доходів, крім заробітної плати, заповнюють податкову декларацію один раз на п'ять років. З боку платника податків не вимагається ніяких дій, їх працедавці вираховують податки відповідно до кодованої інформації, яка їм надходить у вигляді податкових таблиць податковими органами.

Податок зі спадщини. Цим податком не обкладається також більша частина видів дарунків, здійснюваних за життя власника, якщо він залишається після цього живим протягом останніх семи років. У момент здійснення передачі майна в дарунок податок не стягується, але якщо протягом останніх семи років власник помирає, то угода дарування підлягає обкладенню податком. Ставка податку встановлена на рівні 40 % із суми майна вартістю більше 150 000 ф. ст.

Податок на додану вартість. Цей вид податку введений з 1 квітня 1973 р. Його основна ставка становить 17, 5 %. Він становить 17—19 % від усіх податкових надходжень бюджету. Не підлягають оподаткуванню ПДВ продовольчі товари, книги, ліки, основні види палива та енергії для домашнього вжитку та інші товари, які є основними для забезпечення нормального існування людей.

Гербовий збір. Цей податок стягується при оформленні особами документо-правових угод. Комерційні та юридичні документи повинні мати спеціальний штамп, що підтверджує сплату цього податку. В деяких випадках ставки гербових зборів установлюються у твердих сумах (від 25 пенсів до 1—2 ф. ст.), в інших — гербовий збір стягується у вигляді певного відсотка від вартості угоди.

Оподаткування компаній. Корпоративний податок застосовується до всіх прибутків компаній резидентів, отриманих ними протягом податкового року. Резидентською компанією вважається корпоративний орган, якщо його діяльність здійснюється і контролюється в цій країні, тобто в цій країні знаходиться керівний орган цієї компанії.

Нерезидентська компанія — це компанія, що займається торгівлею у Великій Британії через відділення й оподатковується корпоративним податком з:

— доходу від торгівлі;

— доходу від власності чи права власності, яке використовує це підприємство (відділення);

— приросту капіталу від активів, що використовується цим відділенням.

Оподатковуваний дохід компанії обчислюється шляхом вирахування з валового доходу компаній усіх дозволених законодавством витрат, що здійснюються у звітному податковому році.

Вирахуванню з валового доходу підлягають:

— поточні витрати ділового характеру (оренда, ремонт, модернізація приміщення);

— компенсаційні виплати при звільненні робітників і службовців;

— витрати на юридичну консультацію з питань фінансів компанії;

— представницькі витрати;

— внески в різні фонди (благодійні);

— прострочені борги.

Спеціальний податковий уежим установлений для компаній, які добувають нафту в Північному морі. Ці компанії не звільняються від сплати загального корпоративного податку і сплачують нафтовий корпоративний податок за ставкою 75 %.

Компанії Великої Британії обкладаються також податками на приріст капіталу. Нерезидентські компанії цей податок не сплачують.

Місцеві податки. Велика Британія має давні традиції прямих виборів місцевих органів влади, які отримали право збирання деяких податків і зобов'язані надавати низку державних послуг у таких сферах, як освіта, забезпечення житлом, соціальна допомога, протипожежна безпека. Місцеві органи влади витрачають близько 25 % усіх державних коштів (2001 р. — 97 млрд ф. ст.), 80 % з цієї суми (78 млрд ф. ст.) надходять у формі гарантованих субсидій від центрального уряду і 20 % припадають на частку місцевого податку — на житлову власність.

Розмір податку встановлюється місцевими органами влади і залежить від оцінної вартості будинку чи квартири, яка належить до одного з восьми розрядів. Ті, чия власність потрапляє у нижчу категорію, платять дві третини від того, що платять за середню категорію, а ті, чия власність належить до вищої категорії, платять у три рази більше, ніж платять за власність, що належить до нижчої. Якщо в будинку (квартирі) проживає одна людина, то їй надається 25 % знижки незалежно від розміру її доходу. Знижки і повернення грошей, сплачених у вигляді цього податку (до 100 %), передбачені для безробітних, студентів і деяких інших категорій населення.

3. Податкова система Франції.

Податкове законодавство Франції затверджується щороку Національною асамблеєю при голосуванні державного бюджету. Ставки переглядаються щорічно з урахуванням економічної ситуації і напрямків економіко-соціальної політики держави.

Відразу перерахуємо головні особливості податкової системи Франції - це її очевидна соціальна спрямованість, перевага непрямих податків над прямими податками (непрямі податки дають близько 60% загального бюджету), особлива роль прибуткового податку в податковій системі, облік територіальних аспектів країни, гнучкість системи в сполученні зі строгістю, широка система пільг і знижок, а також відкритість для міжнародних податкових угод.

У валовому внутрішньому продукті великий відсоток займають податкові надходження і внески до фондів соціального значення. Оподаткування - це головним джерелом формування доходів центрального бюджету, вони забезпечують більше 90% його дохідної частини.
Податкова служба включає три рівні: національний, регіональний і низів.

На національному рівні діють:
- Управління національних і міжнародних перевірок (контроль за великими підприємствами, які забезпечують 40-50% сукупних податкових надходжень).
- Управління перевірок податкового положення (контроль за фізичними особами з високого і «складними» податками: журналісти, артисти, спортсмени, керівники великих підприємств).
- Національне Управління податкових розслідувань (збір інформації про платників податків).

Податки у Франції можна розділити на

- Непрямі

- Прямі

- Гербові.

До Федеральних податків Франції належать:

- ПДВ,

- Податок на прибуток,

- Прибутковий податок з фізичних осіб,

- Податок на власність,

- Митні збори,

- Акцизи,

- Мито на нафтопродукти,

- Податок на прибуток від цінних паперів і ін.

Податкова система поділяє на місцеві податки і податки, що надходять до центрального бюджету.

ПДВ
Податок на додану вартість дає 45% всіх податкових надходжень, це основний непрямий податок. Він стягується методом часткових платежів.

Є чотири види ставок ПДВ:

- 19, 6% нормальна ставка на всі види товарів і послуг;
- 22% гранична ставка на предмети розкоші, машини, алкоголь, тютюн;
- 7% скорочена ставка на товари культурного побуту (книги);
- 5, 5% на товари і послуги першої необхідності (харчування, за винятком алкоголю і шоколаду, медикаменти, житло, транспорт).
(Потрібно пам'ятати, що ставки переглядаються щороку).
Деякі види діяльності звільнені від сплати ПДВ. До них відноситься медицина, освіта, страхування і все, що потрапляє під визначення «громадська та благодійна діяльність».
Прибутковий податок складає 20% податкових доходів бюджету.
Податок вираховується по єдиній прогресивній шкалі, але, враховуючи гнучкість французької податкової системи, він бере до уваги економічні, соціальні, сімейні умови і вік кожного платника.
Ставки податку - від 0 до 54% в залежності від доходів.
Зверніть увагу: податок стягується не з фізичних осіб, а з родини. (Неодружений чоловік - це теж сім'я з 1 людини).

Інші види «сімейних» податків:

-Податок на житло,

-Земельний податок на будинки і будівлі,

-Податок на землю,

-Податок на професію,

-Податок на прибирання території,

-Податок на використання комунікацій,

-Податок на продаж будинків.