Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Логічна побудова виступу. Застосування логічних доказів, індукції і дедукції. Логічні помилки.




Підготовка до виступу
Мова написана, виступаючий перевіряє, чи немає відступів від теми, зв'язок між частинами, логічність та аргументованість, доступність тексту, завантаженість тексту ілюстративним матеріалом.
Коли текст виступу підготовлений, необхідно прочитати мова вголос, звертаючи увагу на дикцію, вимова, темп мови, гучність голосу. При читанні вголос виявляються раніше не помічені недоліки виступи і виступаючого.
Будь-яка мова повинна бути вимовлена. Перед оратором завжди стоїть питання: читати лекцію чи заучувати напам'ять. Є три способи виступу: читання тексту, відтворення по пам'яті з читанням окремих фрагментів, імпровізація. Традиційно читають промови дипломатичні, ювілейні, офіційні, доповіді політичного чи економічного змісту. Інші види промов вимовляють. Імпровізація хороша там, де потрібно негайний відгук, жива реакція слухачів на слово оратора. Іноді оратор заучує текст промови напам'ять. Але при хвилюванні, будь-якої несподіванки оратор може забути текст. Предпочтітельней ситуація, коли оратор вимовляє текст на пам'ять, іноді заглядаючи в нього, щоб не відійти від теми або щоб зачитати цитату, важливу формулювання, статистику, цифрові дані.
Отже, щоб промова пролунала, мала успіх, досягла потрібного результату, оратор повинен серйозно готуватися до виступу. Тільки тоді можливий контакт із слухачами. Про те, чи є контакт, можна судити по заданим питань, оратор і слухачі обговорюють одні й ті ж проблеми, відчувають приблизно почуття. Переконаність оратора, його схвильованість, зацікавленість передаються і слухачам. Навіть недосвідчена людина, заглянувши в зал, зрозуміє чи цікаво слухачам, чи відбулося спілкування, чи спостерігається відповідна реакція.
Мова побудована правильно і грамотно, рясніє цікавими фактами, яскравими порівняннями, але слухач байдужий, байдужий. Що оратор зробив не так? Неписане правило риторики говорить: «Ми слухаємо не мова, а людини, яка говорить».
1.2 Вступ
Увага - це спрямованість психічної діяльності і зосередженість її на об'єкті. Увага буває мимовільне - те, яке виникає ненавмисно (наприклад, до сирени пожежної машини, блискавки за вікном, рухомому предмету в лекційній аудиторії тощо), довільна - свідомо регульоване зосередження на об'єкті і послепроизвольное - підтримуване інтересом (наприклад, почав читати, та захопився). В аудиторії необхідно викликати в першу чергу довільну увагу. Це завдання виконує вступ.
Вступ є обов'язковим елементом будь-якого публічного виступу. Розрізняють дві частини вступу: зачин і зав'язку. У добре підготовленої аудиторії виступ може бути мінімальним, складатися тільки з зав'язки, без зачину; в менш підготовленій аудиторії вступна частина повинна бути більш розгорнутої і включати зачин.
Зачин потрібен для того, щоб заволодіти первинним увагою аудиторії. Він являє собою короткий словесний підхід до теми, причому він може бути не пов'язаний з темою виступу, а стосуватися умов, в яких відбувається зустріч зі слухачами, ступеня їх організованості, часу початку виступу, попереднього виступу або виступів (останній тип зачину дозволяє оратору провести думка про логічність побудови всіх виступів, показує місце даного виступу в системі інших, які прослухали вже або ще прослухають, створює враження про злагоджену роботу лекторів, про раціональне розподіл тем і проблем між ними).
Приклади зачинів.
1. Добрий день! Отже, ми з вами знову зібралися в цій аудиторії. Мені приємно тут виступити знову. У минулому році ми теж тут зустрічалися і обговорювали проблеми ... Сьогодні наша тема ...
2. Отже, ви вже прослухали ряд цікавих і яскравих виступів моїх колег з проблем ... Я сам із задоволенням їх послухав і тепер продовжу ці тему. Я хочу запропонувати вам своє розуміння даних проблем.
3. Здравствуйте! Ну, здається всі зібралися? Чи треба ще когось почекати або можна починати? Можна ще трохи почекати, якщо хтось затримався, але точно прийде. ... Отже, тепер починаємо. Наша тема ...
4. Здравствуйте! О, яка велика і різноманітна аудиторія у нас сьогодні! Дуже приємно вас всіх бачити!
5. Добрий день! Ну, я бачу, нас зібралося сьогодні небагато, але найголовніші і зацікавлені слухачі, я впевнений, тут. Думаю, ми вже можемо розпочати ...
Зав'язка - це вже підхід до теми виступу. У зав'язці треба тим чи іншим способом визначити проблему, яку ви будете розкривати, і пов'язати її з інтересами слухачів. Зав'язка повинна захопити увагу слухачів.
1.3 Основна частина
Для того щоб ефективно донести головну думку до слухачів, оратор повинен її сформулювати. Тому потрібно заздалегідь подбати про словесної формулювання головної ідеї: висловити словами, по можливості, коротко і зрозуміло. П. Сопер зазначав, що «сам оратор іноді точно не знає, яка його мета, поки не сформулює її повністю». З іншого боку, дослідження Т.М. Дрідзе переконливо показали, що третя частина будь-якої аудиторії в принципі все добре розуміє, але не може самостійно сформулювати головну думку оратора, не в змозі виділити цю думку у виступі.
Словесна формулювання головної думки виступу необхідна як самому оратору, так і його аудиторії.
П. Сопер описував такий випадок: один політичний оратор вже довгий час говорить, звертаючись до сільським виборцям. Хтось із тих, що запізнилися підсів до старого фермеру і запитує: «Про що він тлумачить?» - «Та хто його знає, - відповідає старий, - він же нічого про це не сказав». Цей приклад і дозволяє П. Сопер справедливо стверджувати, що «зазвичай слухачі не схильні дошукуватися, яке намір оратора, поки останній у досить розгорнутому вигляді і з повтореннями не пояснить його». Саме звідси і випливають нерідко здивовані запитання слухачів після виступу: що оратор, власне, хотів сказати? Що він мав на увазі? Що він доводив слухачам? І саме тому актуальним є старий, але не втратив свого значення риторичне рада: розкажи слухачам, що ти збираєшсярозповісти; в той час, як ти вже розповідаєш, роз'ясни їм, що ти розповідаєш, а коли закінчив, розкажи їм, що ти розповів.
Прийоми ефективного донесення головної думки оратора будуть відрізнятися в залежності від тривалості виступу, його типу, аудиторії і т.д. Можна лише дати деякі найбільш загальні рекомендації, що застосовуються в переважній більшості випадків.
Оптимальним є виступ за принципом «один текст - одна думка».
Дві-три ідеї в одному виступі - це межа, рекомендується виділити з них одну головну і сформулювати її як таку.
Завжди краще сформулювати головну думку у вигляді окремої пропозиції.
У вступі слід повторити тему. Основна думка повинна бути написана оратором для себе, її краще тримати перед собою впродовж усього виступу.
У невеликих виступах не слід починати з головної думки, вона повинна прозвучати в середині і наприкінці промови. У середніх за тривалістю і великих виступах головний теза повинна прозвучати:
якщо виступ будується дедуктивно (від тези до аргументів) - в кінці вступу, у першій третині основної частини і на початку ув'язнення, при цьому в головній частині повинні звучати ключові слова з цієї тези. Наприклад, виступ присвячено економічним реформам. Теза: необхідно підтримати реформи, тому що тільки вони можуть зробити економіку саморегулюючою. Його треба згадати у вступі, в основній частині і укладанні. В основній частині можна використовувати ключові слова - реформи, підтримка реформ, саморегулююча економіка та їх синоніми - реорганізація, ринкова економіка, перетворення та інших;
якщо виступ будується індуктивно (від аргументів, фактів до висновку) - у вступі та основної частини треба згадати ключові слова, а в кінці основної частини і в ув'язненні - повний тезу. Досить ефективно повторення основної думки у різній словесній формі.
Головна думка повинна бути виражена в розгорнутій словесній формі, повним пропозицією не менш трьох разів при дедуктивної формі викладу і не менше двох разів - при індуктивному формі викладу.
1.4 Заключна частина виступу
Заключна частина має дві основні функції: нагадати головну думку пояснити, що з нею треба робити.
Основними недоліками композиції є порушення логічної послідовності у викладі матеріалу, перевантаження тексту логічними міркуваннями, відсутність доказовості, велика кількість порушених питань.
Головна частина підводить до висновку. Якщо оратор зім'яв виступ, не вклався в термін, не зробив висновку, то мета виступу не досягнута. Кінець промови повинен бути логічно пов'язаний з її початком. В авторській мові діє закон краю, тому висновок повинен узагальнювати ті думки, які висловлювалися в основній частині виступу.
Наприклад, так завершив свою промову про Достоєвського поет і критик І. Анненський: «Мені здається, однак, що ось три риси, які можуть характеризувати вплив поезії Достоєвського: по-перше, він розвиває розум, проникливість, уяву і збагачує нас масою знань про духовному світі людини і відносинах між людьми, по-друге, він примушує нас розбиратися у власних думках, почуттях, вчинках, щиро і сміливо бути власним суддею і карателем, уникаючи брехні, фальші, всяких угод з совістю, по-третє - і навряд чи не найголовніше: він направляє наші симпатії в той світ знедолених, принижених і ображених, який не може і не повинен залишатися поза кращої мети людського життя ».
У заключній частині оратор може намітити завдання, які випливають із змісту виступу, визначити позиції слухачів. Особливо важливі останні слова оратора. Вони залежать від виду мовлення. Політична мова може закінчитися закликом, гаслом, зверненням. У доповіді на політичну тему будуть міститися пропозиції про поліпшення або зміни, завершуючи академічну лекцію, оратор використовує прийом повторення. Мова також може закінчуватися риторичним питанням чи затвердженням.
Крім того, в кінці виступу оратор може знову повторити основні положення, зробити аудиторії комплімент, викликати сміх, використовувати цитату, створити кульмінацію.





Процес виведення тез із аргументів називається в риториці демонстрацією (від лат. demonstratio — показування). Демонстрація показує, наскільки вдало побудована вся аргументація. Саме на цьому етапі особливо важливою є мовна тактика, вміння вибудувати і показати мовні конструкти та їх лексико-граматичне наповнення. Виділяють демонстрацію логічну і паралогічну. Логічна демонстрація потребує від промовця дотримання правил виведення умовисновків і логічних аналогій. Паралогічна демонстрація допускає неврахування правил і навіть використання їх від супротивного. Тут вступає в дію фігуральна мова.

Продемонструвати доказ означає подати тезу і пред'явити аргументи. Способи коректної демонстрації передбачені викладеними вище логічними законами та теорією аргументації. Некоректну демонстрацію в риториці називали логічними помилками — паралогізмами. Антична риторика їх не цуралася. Логічні помилки навмисне використовували для того, щоб заплутати адресата, збити з пантелику, хай сам вибирається на правильний шлях. Такі логічні операції називали софізмами, а вчителів риторики — софістами. Вони проголосили мірою всіх речей людину, істинним вважали не тільки те, що реально таким було, а й те, в істинності чого могли співбесідника переконати. В мистецтві переконання ритори-софісти досягли вершин риторичного ефекту, який створювався фігуральним мовленням — фігурами слова (тропи) і фігурами думки. Тропи і фігури з погляду логіки є паралогізмами, логічними помилками.

Пізніше демонстрацією стали називати просто ілюстрацію (лат. illustratio від illustro — освітлюю, пояснюю) предмета мови, його фізичний (наочність) чи вербальний (мовний: слово, речення, текст) образ, тобто те, що є відповіддю на імператив: покажи, наведи приклад.

Демонстрація показує, наскільки правильно і доцільно сформульовані тези та аргументи і які при цьому трапляються логічні помилки.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал