Перша допомога потопаючим

Першу допомогу потопаючим надають так: спочатку видаляють воду з дихальних шляхів, для цього треба покласти потерпілого грудьми собі на коліну так, щоб голова висіла вниз, і натискувати на грудну клітину долонями, що сприяє швидкому видаленню води. Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, вставні зуби, потрібно обгорнути носовою хусточкою пальці і очистити порожнину рота. Коли вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого кладуть на спину, підклавши спочатку валик з одягу під поперек, і починають робити штучне дихання до появи ознак життя.

2.10. Перша допомога при укусах змій та комах

Якщо укусила змія, перш за все треба по виду слідів від зубів змії визначити, чи отруйна вона. На місці укусу залишаються сліди у вигляді двох серпоподібних смуг, які утворили напівовал з дрібних крапок. Неотруйна змія залишає тільки цей слід на шкірі. Якщо ж укусила отруйна змія, то в передній частині напівовалу між серпоподібними смугами є дві ранки (сліди від її двох отруйних зубів), з яких звичайно точиться кров. Токсичність отрути залежить від ряду факторів: фізіологічного стану і віку змії, кліматичних умов її перебування, часу, який минув з моменту пробудження від сплячки. У голодних змій отрути більше, ніж у ситих. Якщо укусила отруйна змія, перш за все намагайтесь якнайш­видше на протязі 10-15 хвилин відсмоктати з ранки отруту, постійно спльовуючи її. Це дозволяє видалити 30-50% отрути. Не можна цього робити тому, хто має ранки або інші пошкодження слизової губ або порожнини рота. При неможливості відсмоктування отрути поставити банку на місце укусу. Ранку слід обробляти 5% спиртовим розчином йоду, одеколоном або спиртом. Відсмоктавши отруту, обмежте рухомість потерпілого. Якщо змія укусила в ногу, прибинтуйте цю ногу до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підніміть їх. При укусі в руку зафіксуйте її в зігнутому стані. При сильному болю можна вжити 1-2 таблетки анальгіну або баралгіну. Щоб прискорити виведення отрути, давайте потерпілому побільше чаю, і, якщо є, лужної мінеральної води.

Категорично забороняється:

§ накладати джгут на кінцівку вище місця укусу, при укусах гадюк та щитомордників. Цей захід не перешкоджає всмоктуванню і поширенню отрути в організмі, але порушує кровообіг в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (змертвіння) тканин, насиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;

§ припалювати місця укусу вогнем, хімічними речовинами;

§ розрізати ранку на місці укусу;

§ приймати алкогольні напої тому, що алкоголь фіксує отруту в нервових тканинах.

Перша допомога при укусах бджіл, ос та джмелів

Необхідно видалити з ранки жало пінцетом чи пальцями. Місце укусу змочити спиртом чи одеколоном, прикласти холод. При багатьох укусах прийняти антигістамінні препарати: димедрол – 0, 03 г чи супрастин – 0, 025 г. Прийняти гарячі напої.

Алергійні реакції на укуси надзвичайно небезпечні: анафілактичний шок, набряклість гортані і здавлення, приступ астми. Любий з цих синдромів може розвитися як у перші хвилини після укусу, так і через 0, 5-2 години. У зв’язку з цим всі особи з підвищеною чутливістю до укусів бджіл і ос повинні постійно мати при собі в літній період необхідні лікарські засоби.

Перша допомога при укусі каракурта

Загальнотоксичні зміни розвиваються через 5-30 хвилин і швидко прогресують:

§ різка м’язова слабкість, особливо нижніх кінцівок;

§ болі різної локалізації, що ломлять, тягнуть і рвуть;

§ сильна напруга м’язів черевного преса;

§ підвищення температури тіла до 380С и вище;

§ сплутаність свідомості;

§ судоми;

§ підвищення тиску;

§ порушення функцій дихальних м’язів.

Допомога: внутрішньовенний укол 10 мл 10% розчину хлориду кальцію, 25% розчину сульфату магнію чи антикаракуртова сироватка внутрішньом’язово швидко припиняють інтоксикацію.

Перша допомога при укусах кліщів

У домашніх умовах кліщів варто видаляти. Ускладнення після укусів досить рідкі. Хитрість полягає в тому, щоб видалити кліща і не залишити в шкірі частини голови. Якщо ротові органи кліща залишаються під шкірою, можливе інфікування ранки, і тоді загоєння може зайняти кілька тижнів. Щоб витягти кліща, змочіть його рослинною олією, почекайте близько 30хв., а потім захопіть його пінцетом або пальцями в рукавичках, якнайближче до шкіри, і витягайте повільним, рівномірним рухом. Якщо голова кліща все-таки залишилася під шкірою, обробіть це місце спиртом чи йодом і промивайте ранку двічі в день теплою водою до повного загоєння. Після витягнення кліща, окрім місця укусу необхідно продезинфікувати і руки, тому що можливе зараження енцефалітом через шлунково-кишковий тракт, коли їжа береться брудними руками. Не треба необробленими руками доторкатися до очей і слизової оболонки рота і носа. Після видалення кліща небезпека захворіти енцефалітом залишається, тому необхідно терміново проконсультуватися з лікарем-інфекціоністом. Вилученого кліща необхідно зберегти і показати лікарю для визначення його виду. У випадку погіршення самопочуття потерпілого - головних болів, загальній слабості, почуття жару, ознобу, потім блювоти, судом, погіршення зору, слуху та ін., що можуть спостерігатися через 3-14 доби після зараження, - його треба терміново доставити в медичну установу. При цьому хворому не можна курити, приймати гарячу ванну. Розташування кліща на тілі не впливає на спосіб видалення кліща.

2.11. Перша допомога при алкогольному отруєнні

Алкоголь – це отрута універсальної дії. Швидко всмоктуючись зі шлунково-кишкового тракту, він різко порушує обмінні процеси в організмі, учащає подих, підсилює серцебиття Наявність у 1 л крові людини 0, 8 мг алкоголю судові медики називають «фактором ризику». Концентрація ж 6 г алкоголю на 1 л крові є для людини смертельною.

Перше завдання людини, що надає допомогу – забезпечити можливість подиху і роботу серця. Необхідно запобігти закупорці дихального горла блювотними масами і западанню кореня язика в глотку.

Потерпілого укладають на живіт (не можна на спину!), у крайньому випадку – на бік з поверненою вниз головою. Якщо в порожнині рота (нерідко і порожнини носа) є блювотні маси, їх негайно ж видаляють (можна пальцем, обгорненим вологою хусткою) і стежать, щоб вони не накопичувалися. До приїзду лікаря негайно почати промивання шлунка, щоб запобігти подальше усмоктування алкоголю в кров; змусити, по можливості, потерпілого випити до 5 л теплої води (38-40 0С). Краще, якщо в 1л цієї води буде розчинена 1 чайна ложка питної соди. Прийняття великої кількості води викликає блювоту. Якщо блювота не настає, то прибігають до роздратування кореня язика і дна горлянки чимось м’яким, наприклад, кінчиками вологих пальців. Після приступу блювоти хворий повинен полоскати рот і знову пити теплу воду. Так повторюють 4-5 разів. Потім рекомендується поставити очисну клізму з холодною водою і столовим оцтом (на 3 частини води 1 частина 6% розчину столового оцту), чи ж з повареною сіллю (1 столова ложка солі на 500 мл води). В обох випадках потрібно брати холодну воду.

Виконуючи ці процедури, потрібно постійно спостерігати за станом хворого. Піднести до його носа ватку, змочену нашатирним спиртом. Тримати її належить на відстані 8-10 см від носа, щоб не викликати опік його слизової оболонки. Якщо концентрація вдихуваних парів нашатирного спирту буде велика, може наступити зупинка дихання.

Після промивання шлунку рекомендується дати хворому склянку води звичайної кімнатної температури з 3-5 краплями нашатирного спирту, склянку гарячого міцного чаю чи кави, таблетку кофеїну. Для підтримки серцевої діяльності пропонують випити 20 крапель кордіаміну чи валокордину і покласти під язик таблетку валідолу чи нітрогліцерину.

Рятувальні заходи краще робити в опалюваному приміщенні. Хворого потрібно тепло укрити, обкласти грілками чи пляшками з гарячою водою. На голову покласти міхур з льодом (можна організувати йому холодний душ у ванні, наповненою гарячою водою), надати голові підвищене положення, підклавши високу подушку, валик з пальто, ковдри чи матраца. Уклавши потерпілого в постіль і укривши його ковдрою, не оголюючи, можна розтирати його тулуб і кінцівки вовняним шарфом чи рукавицею. Рекомендується поставити йому гірчичники на груди.

При зупинці подиху і припиненні серцевої діяльності негайно приступають до штучного дихання “із рота в рот” чи “із рота в ніс” і закритого масажу серця. Якщо необхідно зробити і те й інше, то краще здійснювати це вдвох.

2.12. Перша допомога при підвищенні температури

Занадто висока температура небезпечна, тому що може бути причиною судом. При високій температурі головний мозок, що у звичайному стані передає нервові імпульси в нормальному фізіологічному режимі, починає давати збої. Це викликає розлад м’язових скорочень і зміну м’язового тонусу.

Першою ознакою початку судом може бути надмірна напруженість м’язів усього тіла. У дітей може початися ритмічне скорочення м’язів кінцівок. При цьому часто закочуються очі, судорожно смикається голова. Можуть відходити мимоволі сеча і кал.

Такі судоми при високій температурі бувають приблизно в 3-5% дітей; вони заслуговують на підвищену увагу.

Судоми найчастіше відбуваються у дітей від 6 місяців до 4 років і часто супроводжують захворювання, що викликають швидкий підйом температури. Рідше судоми є першою ознакою таких серйозних захворювань, як менінгіт.

Велика частина судомних припадків триває від 1 до 5 хвилин. Короткі судоми рідко можуть мати які-небудь наслідки. З іншого боку, тривалі і повторювані припадки – більш 30 хвилин – часто є ознакою серйозного розладу, наприклад захворювання нервової системи. Менше половини всіх дітей, що мали короткий пропасний припадок, коли-небудь будуть мати другий, і менше половини, що перенесли другий припадок, будуть мати коли-небудь третій.

Під час припадку треба дотримуватись наступних рекомендацій:

1. Покладіть дитину на ліжко так, щоб захистити його голову від ударів.
2. Не бійтеся, що дитина прикусить язик, і не кладіть йому в рот паличку, ложку й інші предмети, щоб це запобігти. Таким способом ви можете погіршити положення чи нанести дитині додаткові ушкодження. Крім того, паличка не гарантує, що повітряний прохід відкритий. Знайте, що прикушування язика буває рідко, а ранка швидко гоїться.
3. Переконайтеся, що верхні дихальні шляхи дитини відкриті. Щоб полегшити подих, очистіть рот і ніс від блювотних чи мас іншого вмісту і злегка відхиліть голову назад, щоб полегшити подих. Штучне дихання майже ніколи не потрібно. Якщо ж воно необхідне, закиньте голову дитини, щільно обхопіть його ніс своїми губами, рукою закрийте рот і робіть видихи в його ніс з інтервалом у 6 секунд. Штучне дихання можна робити через рот, затиснувши ніс пальцями.
4. Почніть знижувати температуру і невідкладно зверніться до лікаря. Не давайте ліки через рот хворому, якщо він без свідомості чи відчуває судоми. На щастя, між першим і другим припадком звичайно проходить якийсь час.
5. Підвищення температури – природна захисна реакція організму. Якщо температура підвищена, це означає, що імунна система хворого активно бореться з інфекцією. Проте такий стан чреватий різними неприємними наслідками. Якщо температура тіла вище 38, 5 С, знижуйте її. Якщо ж вона не занадто висока і не викликає сильного дискомфорту, то не обов’язково її знижувати. Знизити температуру можна за допомогою обтирання чи прийому ліків.
6. Випаровування підсилює тепловіддачу і тим самим знижує температуру. Тому частіше обтирайте шкіру мокрою губкою. Хоча спирт випаровується швидше, ніж вода, його пари мають неприємний запах. Звичайно досить обтирання губкою, змоченою теплуватою, приємною для дотику водою.
7. Температуру людини, що знаходиться у свідомості, можна знижувати за допомогою декількох препаратів, що відпускаються без рецепта: парацетамол, аспірин чи амідопірин. Дитині, у якої щойно що був приступ, рекомендують свічі з аспірином. Якщо після домашнього лікування температура залишається вище 38, 5 С чи продовжує підвищуватися терміново зателефонуйте лікарю.
8. Ніколи не давайте ліки, прописані одній людині, іншим пацієнтам, що страждають схожими захворюваннями. Особливо будьте обережні з дітьми. Деякі медикаменти від лихоманки випускаються в різних концентраціях, що відпускаються по рецепту чи без рецепта. Тому стежте за тим, щоб їх не переплутати.

3. Табельні та підручні засоби надання першої медичної допомоги

Для надання першої медичної допомоги використовують табельні та підручні засоби.

До табельних засобів належать: перев’язувальні матеріали, кровоспинні джгути, спеціальні шини для іммобілізації, індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, індивідуальний перев’язувальний пакет, аптечка індивідуальна АІ-2, а також деякі медикаменти: розчин йоду спиртовий 5%, спиртовий розчин зелені брильянтової, нашатирний спирт.

Як підручні засоби можуть використовуватися: при накладанні пов’язок – чисте простирадло, сорочка, тканина (краще не кольорова); для зупинки кровотечі (замість джгута) – ремінь, пасок, скручена у джгут тканина; при переломах (замість шин) – смужки твердого картону або фанери, дошки, палиці тощо.

Розглянемо більш докладніше табельні засоби надання першої медичної допомоги та індивідуального захисту.

АІ-2 призначена для самодопомоги при пораненнях та опіках (обезболювання), для профілактики або послаблення ураження радіоактивними речовинами, бактеріальними засобами і отруйними речовинами.

У комплекті аптечки є інструкція, на внутрішньому боці кришки нанесена схема розміщення препаратів у аптечці. В її гніздах зберігаються такі медичні засоби індивідуального захисту.