Білет 27

1.Екологічне зонування Світ.океану Глибина океанічної товщі вод та х-р донних відкладів значно впливають на розселення живих організмів. Загавизнач., схеми екологічного зонування Св.океану немає.переважно використовують таку схему, де бенталь(придонна частина водної товщі) поділяють на супралітораль(зона заплескування штормових хвиль), літораль(припливно-відпливна зона), сублітораль(зона шельфу), батіаль(зона континентального схилу), абісаль(зона океанічного ложа), ультра абісаль(зона найбільших глибин).Пелагіаль(водна товща над бенталлю) под на епіпелагіаль(0-200), мезопелагіаль(200-1000), баті пелагіаль, абісопелагіаль, ультра абісаль.

2.Основні ознаки біоценозу – угруповання рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів певної території (акваторії) з екологічно подібними природними умовами. Головні ознаки біоценозу: видовий склад, структура і місцезнаходження біоценозу. Під видовим складом розуміють весь набір видів рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, які трапляються в межах певного біотопу. Видовий склад фітоценозу, порівняно із зооценозом, є переважно стабільним. Тварини рухливі й можуть мігрувати з місця на місце. Структура біоценозу передбачає поділ на вертикальні й горизонтальні геопросторові частини. Ярусність біоценозів – перша і головна ознака вертикального поділу. До горизонтальних ярусів приурочені види, життєдіяльність яких пов’язана з повітряним середовищем, водою, ґрунтом.

3.Біоми кореальних хвойних лісів У помірному поясі Євразії і Північної Америки простягається широка зона лісових біомів, яка на півночі змінюється лісотундрою, а на півдні – лісостепом. Під лісовою зоною біогеографи розуміють територію, на плакорах якої едифікаторну роль відіграє деревна рослинність. У межах лісової зони значну територію займають азональні угруповання, зокрема низинні та верхові болота. Клімат в ареалі лісової зони помірно прохолодний, різної континентальності, але опадів достатньо для проростання деревної рослинності (від 350 до 1000 мм на рік). Опади протягом року розподіляються досить рівномірно, але максимум припадає на теплу пору року. Літній і зимовий сезони чітко виражені, а в розвитку біоти простежується сезонна ритміка, яка припадає на теплу пору року з перервою вегетації взимку. Рослинність. Бореальні хвойні ліси, утворені модриною, кедром сибірським, ялиною сибірською, ялицею та кедровим стелюхом, називають тайгою. Ліси, в яких домінують нетайгові породи – ялина європейська та фінська, сосна, ялівець звичайний, тайгою не вважають. Хвойні ліси поділяють на темнохвойні, що складаються з тінелюбивих видів ялин, ялиць, тощо і світлохвойні, що складаються зі світлолюбивих сосни та модрини. Всі тайгові ліси мають чітко виражену ярусну структуру: деревний ярус, чагарниковий (ступінь вираженості залежить від типу лісу), чагарничково-трав’яний і мохово-лишайниковий наземний покрив.