Діагностика професійної придатності.

П рофесійна придатність – це сукупність психологічних і психофізіологічних особливостей, необхідних і достатніх для досягнення нею, за наявності спеціальних знань, умінь і навичок, достатньої ефективності праці.

Основою професійно важливих якостей являються спеціальні здібності.

Однією з перших теорій професійного вибору стала трьохфакторна модель профорієнтації американця Ф. Парсонса, основні положення якої він сформулював в 1908 р. Головна ідея полягала в трьох фазах профорієнтації:

- перша включає вивчення психічних і особистісних особливостей претендента на професію;

- друга полягає в вивченні вимог професії і формулювання їх в психологічних термінах;

- третя має на увазі зіставлення цих двох рядів чинників і прийняття рішення про рекомендовану професію, що відбувається на основі встановлення відповідності особливостей людини вимогам професії.

Щоб з’ясувати переважний розвиток деяких здібностей для вибору професії, можна використовувати наявні в арсеналі вітчизняних психологів тести. Так, наприклад, тест Р. Амтхауера дозволяє отримати «тестовий профіль» за трьома параметрами – вираженості гуманітарних, математичних і технічних здібностей. Шкільний тест розумового розвитку (ШТРР) допомагає визначити вираженість здібностей до суспільно-гуманітарної, фізико-математичної і природничонаукової областей діяльності. Конкретні методики, що обговорювалися вище, дозволяють виявити рівні розвитку сенсорних, моторних та інших здібностей.

ТЕМА 6

«МЕТОД ОПИТУВАННЯ. СТАНДАРТИЗОВАНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ОПИТУВАЛЬНИКИ»

Навчальний час 4 години

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Види опитувальників, форми питань і подання результатів

2. Проблема вірогідності особистісних опитувальників.

Рекомендована література:

1. Аванесов В.С. Тесты в социологическом исследовании. – М., 1982.

2. Гильяшева И.Н. Вопросники как методы исследования личности // Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. – Л., 1983.

3. Капитонов Э.А. Социология ХХ века. – Ростов-на-Дону, 1996. С. 379-503.

4. Кэмпбелл Д. Модели экспериментов в социальной психологии и прикладных исследованиях: пер. с англ. – М., 1980.

5. Ноэль Э.Массовые опросы. Введение в методику демоскопии. - М.: Прогресс, 1978.

6. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – Спб.: Питер, 2000. – 528 с.

7. Панина Н.В. Технология социального исследования. - К., Наукова думка, 1986. - 232 с.

8. Семенов В.Е. Метод изучения документов в социально-психологических исследованиях. – Л., 1983.

9. Социально-психологическое изучение личности несовершеннолетних, совершивших преступления: сб. научн. тр. – М., 1977.

10. Ядов В.А. Социологическое исследование (методология, программа, методы). – М., 1972.