Розумовий розвиток і інтелект.

Розумовий розвиток – це характеристика способів, форм і змісту мислення людини, яка визначається сукупністю знань, умінь і набором розумових дій у відповідності до вікових особливостей. Інтелект – це комплексне утворення, що сприяє успішному засвоєнню знань.

Неможна ототожнювати поняття «рівень розумового розвитку», «інтелект» і «навчання», тому й діагностика цих психологічних феноменів має бути різною.

П ричини стабільності IQ: 1) відносна незмінність соціального оточення. 2) уміння і навички, отримані на ранніх етапах розвитку, зберігаються і служать передумовами для наступного навчання.

Поняття інтелекту IQ є статистичною абстракцією та артефактом, що виникає в результаті психометричних операцій».

«Наклеювання ярликів» за результатами інтелектуальних стало головною причиною заборони використання тестів в школах Нью-Йорка і Вашингтону в кінці 60-х рр. ХХ ст. Нині їх використовують в основному для прогнозу шкільних досягнень і розподілу шкіл за різними типами. Так, щоб дитина потрапила в школу для обдарованих, за тестом Стен форд – Біне не менше 135 IQ.

Але для отримання адекватної оцінки розумового розвитку індивіда у момент тестування тестового балу недостатньо. Для цього потрібно доповнити результати тестування: 1) спостереженнями, 2) даних біографічного характеру, 3) аналізом методів навчання 4) міру тренованості піддослідного у виконанні тестів, 5) враховувати мотивацію виконання тесту, 6) емоційний стан під час тестування, 7) вплив на тестові оцінки особи експериментатора, 8) ситуації експерименту, що передувала тестуванню, тощо.

Основні цілі, для досягнення яких можуть застосовуватися тести, такі:

а) контроль за ефективністю шкільного навчання;

б) виявлення неблагополучних в плані розумового розвитку учнів, потребуючих корекції розумового розвитку;

в) визначення індивідуальних напрямів коректувальної роботи з учнями;

г) визначення причин шкільної неуспішності;

д) відбір учнів в спецкласи і спецшколи;

е) виявлення учнів, здатних навчатися за індивідуальною програмою;

ж) порівняння ефективності різних систем і методів викладання, оцінка роботи окремих учбових закладів, різних педагогів.

Основні принципи, якими керувалися психологи при створенні тестів:

1) вікові норми розвитку встановлювалися з урахуванням виховання і умов життя дітей; тому вони були неоднаковими для дітей одного календарного віку, а виводилися для дітей, що виховуються в певній віковій групі дитячого садка;

2) основними показниками розумового розвитку були характеристики пізнавальних дій (перцептивних і інтелектуальних);

3) виявлення рівня розумового розвитку поєднувало якісну характеристику способів вирішення діагностичних завдань і кількісну оцінку, що відображає результат їх вирішення;

4) діагностичні завдання для дітей кожної вікової групи були представлені в доступній формі, включені в характерні види дитячої діяльності.