Міжнародно-правовий режим Антарктики.

Антарктика - значний по площі регіон земної кулі, що простирається від Південного полюса до 60° ю.ш. У даний регіон входять континент Антарктида, острови довкола нього й південні частини Тихого, Індійського й Атлантичного океанів. Пріоритет у відкритті й дослідженні Антарктиди належить російським мореплавцям М.П. Лазарєву й Ф.Ф. Беллинсгаузену, що очолив першу антарктичну експедицію 1819 - 1821 гг.

Початок XX в. ознаменувалося підвищеним інтересом ряду держав (Австралії, Аргентини, Великобританії, Новій Зеландії, Норвегії, Франції й Чилі) до Антарктиди, які висунули територіальні претензії на шостий континент. Радянський Союз завжди виступав проти територіальних домагань на Антарктиду й резервував за собою право мати свою власну позицію в цьому питанні з урахуванням факту відкриття континенту російськими моряками. США також відкидали територіальні претензії на шостий континент

Після другої світової війни в Антарктиці була проведена широка програма наукових досліджень у рамках Міжнародного геофізичного року (1957 - 1958 р.), у якій взяли участь учені з 12 держав. Плідне міжнародне співробітництво й високі наукові результати досліджень сприяли тому, що правительство США виступило з ініціативою скликання міжнародної конференції з метою укладання договору по Антарктиці. Така конференція була проведена у Вашингтоні з 15 жовтня по 1 грудня 1959 р., і її робота увінчалася підписанням Г грудня 1959 р. безстрокового Договору про Антарктику, що вступили в силу в 1961 р. Україна бере участь у договорі з 1992 р. На 1 липня 1996 р. у Договорі про Антарктику 1959 р. брало участь 41 держава

Договір є важливим правовим актом по забезпеченню миру, безпеки й різнобічного співробітництва у величезному по площі й значенню регіоні Землі. У ст. I Договору встановлено: «Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Забороняються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення військових баз і зміцнень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї» (п. 1). Заборонено також робити будь-які ядерні вибухи й скидання радіоактивних відходів в Антарктиці (п. 1 ст. V). У такий спосіб був установлений режим повної демілітаризації й нейтралізації Антарктики, що включає перетворення її в без" ядерну зону. Однак Договір про Антарктику не забороняє використання військового персоналу або оснащення для наукових досліджень або для будь-яких інших мирних цілей (п.2 ст. I). Включення цього положення пояснюється тим, що Антарктика має суворий клімат, військовий же персонал з довіреним йому встаткуванням зможе забезпечити проведення наукових досліджень у мирних цілях навіть у таких несприятливі кліматичні умовах

Договір закріпив принцип волі наукових досліджень (ст. II), а проблема територіальних претензій була вирішена оригінальним образом. Вони як би «заморожувалися», тобто підписання договору не означало відмови від них, але ніякі дії або діяльність в Антарктиці не можуть уважатися підставою для заяви, підтримки або відхилення будь-якої претензії на територіальний суверенітет і породжувати які-небудь суверенні права в період дії договору (ст. IV).

Для контролю за дотриманням положень договору в ньому передбачена можливість проведення інспекцій. Будь-яка держава-учасник може призначити спостерігачів, що володіють волею доступу в будь-який час у будь-який район, на будь-яку станцію й установку, включаючи морські й повітряні судна (ст. VII).

У ст. VIII Договору про Антарктику зафіксовано, що без шкоди для відповідної позиції кожної договірної сторони щодо юрисдикції над всіма іншими особами в Антарктиці спостерігачі, призначувані у відповідності зі ст. VII, і науковий персонал, яким обмінюються станції й експедиції договірних сторін, а також всі особи, що супроводжують спостерігачів і членів наукового персоналу, перебувають в Антарктиці під юрисдикцією тієї договірної сторони, громадянами якої вони є, відносно всіх дій або недоглядів, що мають місце під час їхнього перебування в Антарктиці для виконання своїх функцій. Делегації Бельгії, СРСР і США на конференції зробили офіційна заява, що положення Договору про Антарктику, що стосуються юрисдикції, не повинні тлумачитися в тому розумінні, що правительство кожного з перерахованих держав погоджується на поширення юрисдикції іноземної держави над його громадянами

У Договорі передбачений спеціальний механізм його реалізації - Консультативні наради держав-учасників (ст. IX). У роботі нарад можуть брати участь 12 держав, що підписали його, і ті з держав, що приєдналися, які ведуть активну науково-дослідну діяльність в Антарктиці. У цей час у Консультативних нарадах беруть участь 26 держав. У рамках Консультативних нарад були розроблені Конвенція про збереження антарктичних тюленів 1972 р. і Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики 1980 г.

Договір про Антарктику відкритий для приєднання до нього будь-якої держави, що є членом ООН, або будь-якої іншої держави, що може бути запрошено приєднатися до договору за згодою всіх договірних сторін, представники яких мають право брати участь у Консультативні нарадах

Договір про Антарктику безстроковий. У нього можуть вноситися зміни й виправлення за згодою всіх Консультативних сторін договору

В 1988 р. з ініціативи індустріальних держав була прийнята Конвенція по регулюванню освоєння мінеральних ресурсів Антарктики, що викликала суперечливу реакцію у світі і в силу не вступила. З урахуванням необхідності особливої уваги до охорони навколишнього середовища цього регіону в 1991 р. у Мадриді на XI сесії спеціальної Консультативної наради за договором про Антарктику був підписаний Протокол про охорону навколишнього середовища, що забороняє проведення геологорозвідувальних робіт в Антарктиці протягом 50 років. Ціль цього документа - забезпечити екологічну безпеку Антарктики й перетворити її в природний заповідник

В Антарктиді з 1996 р. відповідно до положень Договору 1959 р. працює українська наукова станція «Академік Вернадський».

У цілому Договір про Антарктику довів свою життєздатність і ефективність. Разом з тим ряд його положень був розвинений у рішеннях Консультативних нарад і в конвенціях по збереженню ресурсів Антарктики. Таким чином, уже зложилася й функціонує система Договору про Антарктику