Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Система международного регулирования мировой экономики. Эк. структуры ООН как регуляторы МЭО.




 

Особливість міжнародних організацій як суб’єктів системи МЕВ - вони, поряд з державними органами, є регуляторамицих відносин. Крім того, на відміну від державних органів, деякі міжнародні організації виконують регулюючі функції на наднац. рівні (МВФ, ЄС). Як регулятори МО мають великий вплив на розвиток і спрямованість міжнародних відносин, оскільки вони залучають в упорядкований процес чимало держав. По суті, сьогодні майже немає в світі держави, яка не була б членом якоїсь організації; більшість країн залучена відразу до декількох організацій.

Утворення МО є об’єктивним наслідком процесу розвитку світового суспільства.

Чинники утворення МО:

1) міжнародний поділ праці;

2) міжнародна ек. Інтеграція;

3) політичні стосунки між країнами;

4) глобалізація міжнародних відносин.

Регулювання МЕВ у сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міждержавних ек. конференцій, міжнародних звичаїв та рішень МО. Особливість останніх полягає в тому, що вони є одночасно і суб'єктами МЕВ.

Механізм регулювання МЕВ має 2 взаємопов'язані рівні: нац. та міжнародний, кожному з яких властива певна система принципів, інституційно-правових структур, інструментів та методів управління

ООНбула утворена в 1945 p. під назвою «Об'єднані Нації», що була запропонована Президентом США Ф. Рузвельтом.

26.10.1945 р. – Статут ООН було ратифіковано Радянським Союзом, Китаєм, Великобританією, США та Францією.

Спочатку організацію було створено як інструмент попередження передусім збройних конфліктів, але поступово поле діяльності Організації розширювалось, охоплюючи інші напрямки міжнародного політичного співробітництва, ек. та соц. відносини, культуру, науку, екологію тощо. Зараз немає такої сфери в міжнародних відносинах, яка була б поза увагою ООН. При цьому найдинамічнішим виявилось розширення компетенції ООН саме в соц.-ек. сфері. Переважна більшість програм, комісій, спеціалізованих закладів, фондів Організації спрямовані на регулювання ек. співробітництва між її членами.

Членами ООН були 189 держав. Європейська штаб-квартира ООН розташована в Женеві. Решта країн не є членами ООН переважно через те, що вони не повністю незалежні (наприклад, Фарерські Острови, Норфолк, Мідуей та ін.). Деякі держави не приєдналися до ООН з принципових міркувань, оскільки, на думку їх урядів, це може порушувати їх конституційний статус неприєднання (Ватикан і Швейцарія; але й вони мають в ООН своїх спостерігачів). Крім них, статус спостерігачів надано деяким організаціям (ЄС, Організація африканської єдності, Організація Ісламська конференція, Міжнародний комітет Червоного хреста та ін.).



Членами ООН можуть стати миролюбні держави, які беруть на себе зобов'язання згідно зі Статутом ООН. Нові члени приймаються рішенням Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки. Статутом передбачено також призупинення прав та привілеїв держави-члена або навіть виключення за недотримання принципів.

Діяльність ООН супроводжується значними витратами коштів, тому для підтримки функціонування Організація утворює відповідні фонди і щороку затверджує бюджет. Розмір внесків визначається Асамблеєю за рекомендацією комітету з внесків (18 членів). Квоти внесків розраховуються відповідно до ВНП і рівня доходів на душу населення країни-члена. Тому приблизно 75 % коштів надходить від 10 найбагатших країн. Асамблея встановила максимум — 25 % бюджету і мінімум — 0,01 %. Так, США сплачують у регулярний бюджет ООН 25 % його суми, Японія — 11,38 %, Німеччина — 8,9 %, Франція — 6,25 %, Великобританія — 4,86 %, Італія — 3,39 %, Канада — 3,09 %. Додатковим джерелом бюджету є добровільні внески. України — 0,2 %.

За типологічною класифікацією ООН є універсальною, глобальною багатофункціональною міждержавною організацією. Тому цілі її діяльності мають широкомасштабний, узагальнюючий характер. Започаткованою метою ставилося збереження миру в усьому світі, але поступово коло цілей розширилося.

Осн. цілі ООН:

1) підтримка міжнародного миру та безпеки шляхом прийняття ефективних колективних заходів і мирного урегулювання спорів;

2) розвиток дружніх відносин між націями на основі поважання принципів рівноправності та самовизначення народів;

3) забезпечення міжнародного співробітництва із вирішення міжнародних ек., соц., культурних і гуманітарних проблем;



4) перетворення ООН на центр узгоджених зусиль для досягнення цих цілей.

Всі цілі пов'язані між собою і логічно витікають одна з одної. Сфера ек. відносин віддзеркалюється в третьому блоці цілей. Соц.-ек. цілі тут сформульовані дуже стисло, але вони розгалужуються і конкретизуються в структурі цілей окремих органів і організацій системи ООН.

Головні принципи:

1) суверенна рівність всіх членів;

2) сумлінне виконання взятих на себе за Статутом обов'язків;

3) вирішення міжнародних суперечок мирними засобами і таким чином, щоб не завдати погрози міжнародному миру, безпеці і справедливості;

4) утримання в міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти іншої держави;

5) надання Організації всілякої допомоги у всіх її діях, які вона застосовує відповідно до цих принципів.

Означені принципи можна розглядати як ідеал міжнародних відносин. Проте сьогодні вони доки ще реалізуються не повною мірою. Вже згадувалось, що принцип суверенної рівності всіх членів не дотримується в Раді Безпеки, а також в деяких організаціях (МВФ, МБРР), де голоси членів зважуються відповідно до їх політичної та ек. могутності. Інші принципи також порушуються час від часу окремими державами внаслідок локальних конфліктів. Деякі члени ООН, особливо найбагатші, інколи відмовляються сплачувати свою частку на здійснення заходів ООН, якщо вони з ними не згодні. Все це є свідченням того, що сьогоднішні відносини між державами, нац. «менталітет» на міждержавному рівні ще далекі від ідеалу, а ООН — поки ще не ідеальна організація. Але саме формулювання принципів, що відповідають сподіванням людства, і величезна повсякденна праця членів ООН та її співробітників щодо втілення цих принципів у життя викликає повагу до Організації та надії на кращі перспективи.


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал