Нормативний вплив у групі.

Важливою ознакою життя малої групи є реалізація групових норм. Вони становлять сукупність вироблених і санкціонованих групою правил і вимог, які регулюють поведінку індивідів, зумовлюють специфічну для кожної групи систему взаємодії, взаємовпливу і спілкування. Групову норму характеризують такі параметри:

1.групова норма є продуктом соціальної взаємодії, що виникає в процесі життєдіяльності групи;

2. групова норма може бути задана і більш широким соціальним оточенням;

3. для кожної групової ситуації норми на встановлюються, вони формуюються, залежно від значущих для більшості груп ситуацій;

4. система норм забезпечує індивіда орієнтирами в навколишньому середовищі;

5. соціальні норми не лише уніфікують поведінку в групі, а й регулюють внутрішньогрупові відмінності;

6. норми різняться за мірою і широтою девіантності, які вони допускають, а також діапазоном санкцій, які при цьому застосовуються;

7. групові норми призначені забезпечувати існування групи як цілісної системи;

8. норми можуть бути чинником ригідності (лат. rigidus – твердий, заціплений) групи та особистості, обмежувати їх діяльність у нових чи невизначених ситуаціях, гальмуючи процеси індивідуального та групового розвитку.

4. Керівництво і лідерство у малих групах.

Оргаізація внутрішньогрупового життя, забезпечення різноманітних аспектів життєдіяльності групи та управління нею безпосередньо пов’язані з вирішенням проблеми лідерства і керівництва.

Єдність, організованість, мобільність соціальної групи залежать від багатьох зовнішніх (особливоті структури, в яку група включена) і внутрішніх чинників. Впливовими чинниками внутрішньогрупової єдності є керівництво та лідерство.

Керівництво – здійснюваний індивідом чи колективом суб’єктом соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації).

Керівництво є суто управлінським феноменом, офіційно регламентованим соціально-організованим процесом. Реалізують функції керівництва спеціалізовані структури (у великих організаціях), а також безпосередньо керівник.

Керівник – індивід, на якого офіційно покладені функції управління і організації діяльності в групі (установі, фірмі та ін.)

Завдання його полягає у визначенні цілей спільної діяльності, які фіксують напрям розвитку організації, тобто задають образ кінцевого стану, до якого повинна дійти вона через певний проміжок часу.

З феноменом керівництва пов’язаний феномен лідерства у групі (організації). Вони іноді бувають тотожними, а часом породжують у своїй взаємодії протистояння і конфлікти.

Лідерство (англ. Leader – провідник, ведучий, керівник) – один з процесів організації й управління мало. Соціальною групою, який сприяє досягеннню групових цілей в оптимальні термни та з оптимальним ефектом.

Лідерство спрямоване на пробудження в членів групи мрії, до якої вони прямуватимуть, наснаження їх необхідною для цього енергієюю Ефективність його залежить від наявності у соціальній групі визнаного всіма, авторитетного лідера.

Лідер – наділений найбільшим ціннісним потенціалом індивіда, який має провідний вплив у групі.

Лідер не висувається групою на відповідну посаду, а спонтанно займає керівну позицію за явної чи прихованої її згоди.

Між лідерством і керівництвом, керівником і лідероміснують певні відмінності. Однозначної думки про доцільність поєднання в одній особі керівника і групового лідера у соціально-психологічній науці немає. Поширеним є твердження, що лідерські моживості збільшують силу впливу керівника; за активної реалізації керівником якостей ділового і мотиваційного лідера зростає задоволеність індивідів членством у групі. Не менш настирним є міркування, що ролі керівника і лідера у групі мають належати різним особам. Щодо цього використовують такі аргументи:

- діяльність лідера і керівника має неоднакову спрямованість. Керівник зорієнтований на реалізацію завдань групи, лідер – на її внутрішні інтереси;

- експресивний лідер, стаючи формальним керівником, розвалює групову діяльність або змушений переорієнтовуватися на інструментальні функції (ділова сфера). Це може спричинити його конфлікт з групою (він або не стає керівником, або перестає бути лідером);

- існує не так багато груп, яким властиве поєднання в одній особі керівника та інструментального лідера. Як правило, такими є наукові колективи;

- у багатьох групах (шкільний клас, студентська група) таке поєднання неможливе через вікові, статусні відмінності керівника групи.