Нормування антропогенного навантаження на ґрунти

ЛЕКЦІЯ № 11

Система стандартизації й нормування в галузі охорони й раціо­нального використання ґрунтів на сьогодні є недостатньо розробле­ною. Встановлені в цій галузі стандарти й нормативи були розроблені в нашій країні вперше тільки у 80-х роках минулого століття. Багато важли­вих санітарно-нормативних документів, що стосуються стану ґрунтів, є відомчими. Тому потрібне подальше вдосконалення законодавства шляхом розробки та затвердження державних стандартів на різні показники та норми в галузі охорони ґрунтів.

Законодавчою основою нормування в галузі охорони й раціонального використання ґрунтів є:

1) Земельний Кодекс України, прийнятий у 2001 р. (25.10.2001), разом зі змінами 2002, 2003, 2004 pp. (які стосувалися, в основному, питань власності на землю);

2) Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 р.;

3) Закон України «Про державний контроль за використанням й охороною земель» від 19.06.2003р.

Нормування й стандартизація в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів здійснюється з метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом прийняття відповідних нормативів і стандартів, які визначають вимоги щодо якості земель, допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та окремі території, допустимого сільськогосподарського освоєння земель тощо.

У розділі 1 Земельного Кодексу викладені основні положення землекористування, повноваження Верховної Ради України, органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади в галузі земель­них відносин.

У розділі 2 розглянуті склад земель України, їхнє віднесення до категорій: землі сільськогосподарського призначення, землі населе­них пунктів, землі природно-заповідного фонду, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі водного фон­ду, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони й іншого призначення.

Розділи 3, 4 й 5 регулюють відносини права власності на землю.

Розділ 6 - охорона земель. Розділ 7 - управління в галузі викорис­тання земель (планування; земельний кадастр - єдина державна си­стема, що включає опис відомостей про земельні ділянки, їхні місця розташування, правовий режим, оцінку, класифікації, характерис­тики, розподіл між власниками й користувачами й ін.; відшкоду­вання збитків й ін.). Розділ 8 - відповідальність за порушення земе­льного законодавства й ін. (усього 10 розділів).

У Законі України «Про охорону земель» в розділі 5 «Державні стандарти й нормативи в галузі охорони земель» наведені наступні нормативи:

- нормативи граничнодопустимого забруднення ґрунтів визначаються з метою встановлення критеріїв придатності земель для
використання їх за цільовим призначенням. До них відносяться: ГДК хімічних речовин у ґрунтах, залишкових кількостей пестици­дів, важких металів, максимально допустимі рівні забруднен­ня ґрунтів радіоактивними речовинами);

- нормативи якісного стану ґрунтів встановлюються з метою
запобігання їх виснаженню і використовуються для здійснення
контролю за якісним станом ґрунтів. Дані нормативи визначають рівень забруд­нення, оптимальний вміст живильних речовин, фізико-хімічні властивості й ін.;

- нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на
них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських
угідь. До них відносяться: 1) оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного й іншого призначення; 2) оптимальне спів­відношення ріллі, пасовиськ, багаторічних насаджень й ін.;

- нормативи показників деградації земель і ґрунтів установлюються для
кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і
використовуються для здійснення контролю за використанням та
охороною земель. До них належать: показники граничнодопустимого погіршення стану та властивостей зе­мельних ресурсів унаслідок антропогенного впливу й негати­вних природних явищ, нормативи інтенсивного використання земель сільськогосподарського призначення (показники інтенсивності використання земель
сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням
даних агрохімічної паспортизації земель).

Ці види нормативів установлюються Кабінетом Міністрів України.

Стандартизації підлягають терміни та визначення, які викорис­товуються при гігієнічному нормуванні хімічних речовин у ґрунті (стабільність, норма чистоти ґрунту, якість ґрунту, показники якос­ті, забруднювачі, забруднення ґрунту, проба ґрунту, транслокація забруднювачів, міграція сполук й ін.). Такими стандартами є: ГОСТ 17.4.2.01-81 «Охорона природи. Ґрунти. Номенклатура показників санітарного стану»; ДСТУ 3980-2000 «Ґрунти. Фізико-хімія ґрунтів. Терміни та визначення»; ГОСТ 17.4.2.03-86 «Охорона природи. Ґрунти. Паспорт ґрунтів» та інші.

Паспорт повинен включати дані про тип (підтипи) ґрунтів, про їх агрофізичну й агрохімічну властивості, забруднення, еродованість, засоленість й інші показники, що характеризують особливос­ті й стан даних ґрунтів. У перспективі дані паспортизації повинні вноситися в ЕОМ, що дозволить створити банк даних про стан ґру­нтів країни.

Важливим об'єктом нормування й стандартизації є класифікація:

- самих ґру­нтів за впливами на них забруднюючих речовин,

- речовин, що забруднюють ґрунти,

- природних і господарських факторів, котрі призводять до втрати ґрунтів (забруднення, засолення, ерозії).

Стандартами з цих класифікацій є:

- ГОСТ 17.4.1.02-83 «Охорона природи. Ґрунти. Класифікація хімічних речовин для контролю за­бруднень»;

- ГОСТ 17.4.3.06-86 «Охорона природи. Ґрунти. Загальні вимоги й класифікація ґрунтів за впливом на них хімічних забруд­нюючих речовин»;

- ДСТУ 3866-99 «Ґрунти. Класифікація ґрунтів за ступенем вторинної солонцюватості».

За ступенем забруднення ґрунти підрозділяють на: сильнозабруднені, середньозабруднені, слабкозабруднені.

За ступенем стій­кості до хімічних забруднюючих речовин виділяють три ранги стійкості ґрунтів: дуже стійкі, середньостійкі, малостійкі.

Класифікація земель здійснюється з урахуванням видів їхнього використання й характеристики. При розробці класифікацій земле­користування перевагу віддають специфічним для галузей народно­го господарства видам впливу на землі.

Також повинні бути класи­фіковані заходи щодо охорони ґрунтів від несприятливих впливів. Ця класифікація повинна враховувати ґрунтово-кліматичні й інші умови, специфічні для даної місцевості, характер використання ґрунтів (орні, лісові, цілинні й т. д.), здатність ґрунтів до самоочи­щення та цілий ряд інших факторів, що впливають на стан ґрунтів. Несприятливі впливи на землю можна розділити залежно від харак­теру впливу та від характеру зміни земель (задіяння земель у безстро­кове або тимчасове користування, інженерно-будівельний вплив, технологічний вплив, електромеханічний вплив, забруднення зе­мель промисловими та міськими твердими або рідкими відходами, забруднення земель атмосферними промисловими й транспортними викидами, радіаційний вплив).

Важливим об'єктом нормування й стандартизації є правила: конт­ролю за станом ґрунтів, охорони ґрунтів від забруднення, ерозії (на даний час вони розробляються).

Правила охорони ґрунтів від забруднення розробляються з ура­хуванням характеристики забруднюючої речовини за класом небез­пеки, вмісту забруднюючих речовин, технології застосування засо­бів хімізації сільського й лісового господарства та санітарно-гігієнічних нормативів вмісту в грунті патогенних організмів.

Правила охорони ґрунтів від ерозії розробляються з урахуван­ням господарського напрямку використання ґрунтів і таких регіо­нальних особливостей, як рельєф місцевості, характер рослинності, клімат і т. д.

Правила контролю за станом ґрунтів розробляються для органі­зації системи спостережень за станом ґрунтів і включають, крім номенклатури контрольованих показників, об'єкти, що підлягають контролю: ґрунти санітарно-захисних зон водопостачання, місць масового відпочинку населення, промислових підприємств. Прави­ла контролю за станом ґрунтів передбачають періодичність спосте­режень і їхню кількість, методи аналізу, систему обробки отрима­них результатів.

Крім того, повинні бути розроблені правила пере­ведення ґрунтів з категорії ріллі в інші категорії сільськогосподар­ського користування (вигін, косовиця й т. д.) до повного відновлен­ня втраченої родючості.

Здійснення контролю за використанням й охороною земель (відповідно до Закону України «Про державний контроль за вико­ристанням й охороною земель») покладено на спеціально вповно­важені органи, якими є:

- в області використання земель - орган виконавчої влади з пи­тань земельних ресурсів - Державна інспекція з контролю за використанням й охороною земель:

- в області дотримання законодавства про охорону земель - орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища - Державна екологічна інспекція;

- в області моніторингу земель - орган виконавчої влади з питань аграрної політики - Державна служба охорони родю­чості ґрунтів.

Основними об'єктами, що підлягають контролю органів саніта­рного нагляду та потребують проведення ряду заходів для запобі­гання забруднення ґрунту хімічними речовинами, є території зон санітарної охорони промислових підприємств, ґрунти сільськогос­подарських полів, садів і виноградників, особливо ті, що оброблю­ються пестицидами та зрошуються стічними водами, території скла дів отрутохімікатів, аеродромів, служби захисту рослин, заправних майданчиків, ґрунт у зоні смітників, відвалів і шламонакопичувачів.

З метою охорони ґрунтів, окрім правил, повинні бути розроб­лені й вимоги до екологічної безпеки технологічних про­цесів, до технології обробки ґрунтів, до відбору проб і до методів аналізу. Вимоги до екологічної безпеки технологічних процесів по­винні враховувати специфіку промислового виробництва однотип­ної продукції та передбачати заходи щодо попередження забруд­нення ґрунтів. Вимоги до технології обробки ґрунтів розробляються з метою охорони ґрунтів від процесів, що погіршують їхній стан, і повинні забезпечити раціональне використання ґрунтів. Вимоги до методів аналізу ґрунтів повинні забезпечити вірогідність, єдність, точність, відтворюваність і вибірковість стосовно фонових речовин. Контроль вірогідності методів аналізу повинен здійснюватися за стандартними зразками ґрунтів.

Вимоги до охорони та раціонального використання земель пред'являються залежно від категорій землекористування й перед­бачають заходи щодо раціонального відводу земель під об'єкти ви­користання їх у галузях народного господарства, а також рекульти­вації порушених земель. Норми відводу земель під об'єкти викорис­тання в народному господарстві - найважливіший об'єкт стандарти­зації. Вони повинні бути встановлені для всіх галузей з урахуван­ням пріоритетності сільського господарства та лісогосподарського використання. Так, норми допустимих навантажень на землі пови­нні розроблятися з урахуванням категорій користування землями й економічних можливостей території.

До комплексу стандартів з охорони ґрунтів від забруднення хі­мічними речовинами відносяться стандарти, що вміщують вимоги до методів контролю за станом ґрунтів, а саме визначення зон контролю, методів відбору, зберігання та підготовки проб ґрунту й рослин для аналізу, методи визначення забруднювачів у цих об'єк­тах.

Методи відбору, зберігання й підготовки проб ґрунту й рослин досить розроблені, а деякі з них навіть гармонізовані із міжнарод­ними стандартами, наприклад:

- ДСТУ ISO 10381-6-2001 «Якість грунту. Відбір проб. Настанови щодо відбору, оброблення та збері­гання грунту для дослідження аеробних мікробіологічних процесів у лабораторії»,

- ДСТУ ISO 11266-2001. «Якість ґрунту. Настанови щодо лабораторного випробування біодеградації органічних речо­вин у ґрунтів в аеробних умовах». Методи визначення забруднюва­чів ґрунту в цей час здебільшого дуже прцемісткі й потрібне подальше їхнє вдосконалення. Необхідна розробка уніфікованих екс-прес-методів, що відповідають наступним вимогам: висока продук­тивність, стандартність апаратури, висока чутливість визначення, специфічність і вибірковість, гарна відтворюваність результатів ана­лізу, точність аналізу не менше 80 % (відносна погрішність +-25 %).

Для контролю правильності вимірів вмісту різних хімічних елементів і речовин у ґрунтах фізико-хімічними й хімічними мето­дами існують стандартні зразки ґрунтів. У стандартних зразках ате­стований вміст наступних компонентів: Si0₂, ТіО₂, А1₂Оз, Fe₂0₃, Мп0₂, MgO, CaO, К₂0, Na₂0, Р₂0₅, Sb, Ва, Be, Co, Cr, Cu, Cs, F, Ga, La, Li, Mo, Nb, Ni, Pb, Rb, Se, Sn, Sr, Y, Yb, V, Zn, Zr (в % на матері­ал, висушений при 105 °С).

Державне нормування в галузі охорони земель має два основ­них напрямки:

- раціональне користування земельним фондом шляхом регла­ментування відводу земель під промислове, цивільне, житлове будівництво, під лінійні спорудження, для видобут­ку й переробки корисних копалин і на інші потреби народно­го господарства;

- поліпшення стану земель шляхом рекультивації територій, порушених у результаті виробничої діяльності людини.

Система нормування й стандартизації в галузі охорони ґрунтів і їхнього раціонального використання вимагає подальшого розвитку.