Інфекційні хвороби.

Гнильці. Найпоширенішими хворобами бджолиного розплоду є американський і європейський гнильці. Гнилець закритого розплоду вперше було виявлено на Американському континенті, а відкритого - на європейському, звідки походять і їх назви. На європейський гнилець хворіє відкритий, а на американський - закритий розплід. Європейський гнилець у запущеній формі може давати картину, подібну до американського гнильцю. Трапляється, що розплід уражується обома видами гнильцю. Обидва види гнильців розрізняють за особливостями збудника, віком і зовнішнім виглядом личинок тощо.

Захворювання ослаблює бджолині сім'ї, зменшує їх продуктивність. Першою ознакою хвороби є поява розплоду різного віку на одному і тому самому стільнику. Виявивши хворобу, треба зразки розплоду разом з куском стільника (10 х 15 см) надіслати на аналіз до ветеринарної лабораторії. Діставши результати лабораторного дослідження на визначення виду гнильцю, організовують лікування хворих сімей та оздоровлення пасіки.

На пасіку, населений пункт і територію в радіусі 5-7 км накладають карантин. Встановлено, що збудники гнильців можуть зберігати життєздатність у ґрунті на пасічному точку до 2 років, у вощині - до 5, у стільниках і вуликах - до 15, в сухих загиблих личинках - до 30 років..

Парагнилець часто реєструють на окремих пасіках як одну з інфекційних хвороб або як змішане ураження бджолиних сімей європейським і американським гнильцями та мішечкуватим розплодом. Під час дослідження патологічного матеріалу (розплоду) в лабораторії виявляють збудника бацилу па-ральвей. Спори збудника заносяться у гніздо бджолами-злодійками із хворих сімей, із стільниками і матеріалом для догляду за ними, з кормом та іншими шляхами подібно до заразних хвороб.

Уражені личинки гинуть, унаслідок чого в сім'ї з'являється сукупність ознак європейського гнильцю в запущеній формі, крім того трупи личинок залишаються в запечатаних комірках. У вигляді темних червонувато-коричневих кірочок вони легко відриваються від стінок комірок, що не властиве дляамериканського гнильцю. Характерною ознакою парагнильцю є й те що кришечки запечатаних комірок з трупами не прориваються, без отворів, але від них чутно сильний гнильний запах. Сім'ї ослаблюються й можуть загинути.

Септицемія. За несприятливих умов утримання на септицемію хворіють дорослі бджоли навесні, іноді влітку і восени.. Збудник потрапляє в організм через травний канал, пошкоджені тканини і спричинює загибель бджіл (трупи розкладаються на окремі частини). Слід зазначити, що септицемія з'являється на пасіках, розміщених у затінених вологих місцях або під час зимівлі бджіл у вологих приміщеннях.

Ентеробактеріози (сальмонельоз, гафніоз та ін.). Захворювання бджіл цимк хворобами спостерігаються наприкінці зими й навесні. У них з'являється пронос, внаслідок чого настає ослаблення сімей. Збудники гафніозу й паратифу потрапляють в організм бджіл з кормом і водою, зокрема після споживання рідкого недоброякісного меду, при підвищеній вологості, у дощову холодну погоду. Екскременти мають клейку або напіврідку консистенцію, неприємний запах. Черевце у бджіл роздуте, вони малорухливі, спостерігаються ознаки паралічу. Діагноз установлюють на основі цих ознак і лабораторних аналізів. На пасіку, де є ці хвороби, накладають карантин, який знімають через рік після ліквідації хвороб.

Вірусні хвороби бджіл трапляються порівняно рідко. Однак через те що вони недостатньо вивчені й не розроблено комплексу заходів боротьби з ними, оздоровлення пасік від цих хвороб утруднюється.

Грибні хвороби, або мікози, трапляються на окремих пасіках і значної шкоди бджільництву не завдають, проте серед них є досить небезпечна грибна хвороба - аскосфероз.

Аскосфероз (перицистисмікоз, вапняний, або крейдяний, розплід) викликається плісеневим грибом аскосфера апіс. Насамперед уражується трутневий, потім бджолиний розплід у стадії личинки, переважно 3-4-денного віку. Збудник може розвиватися й на лялечках. Трапляються випадки захворювання личинок у маточниках. Спочатку він з'являється по краях стільників, де можливі більші коливання температури і розплід може зазнати охолодження. Розвитку гриба сприяє підвищена вологість гнізда, порушення білкового живлення. До неблагополучної пасіки застосовують заходи обмеження, а сім'ї лікують. Для них створюють сприятливі умови утримання й годівлі. Уражений розплід із гнізда видаляють, бджіл підгодовують, а стільники перетоплюють. Сім'ї поселяють у чисті вулики, після чого їм згодовують із сиропом лікувальний препарат ністатин або обприскують нітрофунгіном.