Використання пилку бджолами.

Як зазначалося вище, з квіток до гнізда у вулик бджоли переносять пилок у спеціальних кошичках, розміщених на третій парі ніг. У процесі збирання вони обробляють зібрану масу виділеннями залоз та медового зобика. Так формуються м'які грудочки склеєних пилкових зерен - обніжжя. Маса обніжжя, з яким бджола повертається до вулика, становить у середньому 14-20 мг. Для задоволення своїх потреб сім'я за сприятливих умов заготовляє щоденно близько 200, а в окремі дні - 300-400 г пилку. За рік сім'я збирає і споживає його 25-30 кг.

З обніжжя бджоли створюють запас корму - пергу, яка після ущільнення та додаткової обробки в комірках стільників має вигляд тістоподібної маси. Внаслідок молочнокислого бродіння та інших біохімічних процесів квітковий пилок, перероблений на пергу, може зберігатись протягом тривалого часу і витрачатись сім'єю на початку весни наступного року.

Перга за зовнішнім виглядом, хімічним складом, властивостями дещо відрізняється від пилку, до неї ставляться інші вимоги. Це дуже цінний продукт, використання якого має добру перспективу.

Пилок позитивно впливає на життєдіяльність і продуктивність бджолиних сімей. З перги в організм бджоли надходять білки, жири, більша частина вітамінів, мінеральних та інших речовин (табл. 1). За достатнього білкового живлення сім'ї добре нарощують силу, що збільшує вихід меду і воску, сприяє запиленню рослин.

Таблиця 1.

Хімічний склад квіткового пилку і перги.

Основними споживачами пилку є личинки 4-6-денного віку. Для них бджоли виготовляють кашку, до складу якої входить пилок. Ним живляться також і робочі бджоли, переважно молодшого віку. Це сприяє виробленню молочка для бджолиних личинок молодшого віку та матки. На вирощування 1 кг бджіл витрачається 0, 9-1, 5 кг перги (залежно від її поживності). Оскільки споживання пилку значною мірою залежить від вигодовування розплоду, найбільше його приносять бджоли у весняно-літній період.

Коли вичерпуються запаси пилку, настає білкове голодування бджіл, що спостерігається за тривалого весняного похолодання, восени та наприкінці зими, коли бджоли не можуть поповнити запаси корму.

Внаслідок нестачі білкового корму сім'ї зменшують або зовсім припиняють вигодовування розплоду, знижують темпи розвитку і підготовки до медозбору, збирають мало меду, не виділяють воску, бджоли сильніше уражуються вароатозом та іншими хворобами, раніше відмирають.

Щоб на зимово-весняний період бджолині сім'ї забезпечити достатньою кількістю пилку, восени пасічники залишають у вуликах по дві рамки з пергою.