Ліквідація Греко-Католицької Церкви в Галичині та Закарпатті після Другої світової війни.

Восени 1944 р. встановлюється радянська влада в Західній Україні І Галичині. Перші місяці була ілюзія, що Радянська держава змінилася, всі були дуже милі, говорили по-українськи, позитивно ставились до церковної ієрархії. Сталін націоналізував свою політику, відновлення РПЦ мало показати ліберальність режиму, припинення антирелігійної пропаганди. Витворилась ілюзія що більшовики більше не хочуть жодних репресій на наново окупованих територіях і позитивно ставляться до УГКЦ. Шептицький і Сліпий проводять акцію, зібрано 100 000 радянських рублів для Червоного Хреста в Москві. Поки був живий Шептицький Церкву не чіпали, Радянські органи думали що використають греко-католиків, як в свій час РПЦ для пропаганди, проти руху опору ОУН УПА, але 1 листопада 1944 р. помер Шептицький і руки розв’язались, відбулась перша мирна конференція в Ялті. Георгій Карпов був головою ради яка наглядала за РПЦ. Склав інструкцію № 58. Детально описав як треба ліквідувати ГКЦ в Галичині, найперше створити паралельну православну ієрархію, далі методом шантажу створити ініціативну групу, перевести греко-католиків на православ’я. На поч. березня 1945 р. була підписана. Одразу починається реалізація цього плану. До Львова прибуває православний єпископ Макарій Окісюк. Радянська влада шукає людину серед галицької інтелігенції, яка б могла почати очорню вальний процес проти Шептицького і УГКЦ. Такою людиною виявився Ярослав Галан. Він був москвофілом, його вибрало НКВД, його заставли написати статтю «З хрестом і ножем», де він порівнював ГКЦ з загонами СС. Стаття побачила світ 8 квітня 1945 р. 11-12 квітня, як реакція на цю статтю, почались масові арешти єпископів католицького єпископату, їх відправили в тюрму до Києва на допити, щоб хтось погодився створити ініціативну групу і почав процес переходу на православ’я. Жоден єпископ не погодився. Швидко відбувся суд, який присудив різні терміни покарання. Наступний крок більшовиків – праця з священиками, в швидкому часі знайшли Гавриїла Костельника, родом з Боснії, Югославія. Мав 2 дітей які в свій час пішли в дивізію «Галичина», загинули під Бродами, але радянська влада зробила все так ніби вони живі і знаходяться у руках радянської влади і все залежить від їхнього батька… Костельник погодився створити Ініціативну групу і очолити Псевдособор. У червні 1945 р. ця Ініціативна група була створена і визнана в Москві єдиною легітимною владою, яка управляє УГКЦ, бо єпископат заарештований за зраду. До неї ввійшли: Гавриїл Костельник, Михайло Мельник і Антоній Пельвецький. Костельник сам детально розробив план «Собору», було розписано все до дрібниць. «Собор» скликано на 8-10 березня 1946 р., було 216 духовних осіб, 16 мирян. Рішення «Собору»:

· Скасування Берестейської унії;

· Перехід УГКЦ на православ’я;

· Возз’єднання ГКЦ з РПЦ в Радянському Союзі;

Урочисто проголошено анафему всім ворогам православ’я а особливо Мазепі.

Чому «Собор» був не канонічним?

· Не було ієрархії яка могла скликати цей собор;

· Духовенство не могло приймати таких важливих рішень, як зміна юрисдикції;

· Світські органи влади не мали права втручатися; Костельник Мельник і Пельвецький були в Лаврі в Києві, де прийняли православ’я, крім того висвятили на єпископів (Мельника і Пельвецького).Інша сторона. Так виглядає, що Костельник спеціально робив крок за кроком все, щоб підкреслити не канонічність «Собору». НКВД хотіло проголосити перехід. Він настояв, щоб був «Собор», показати всю урочистість абсурду. Як мотивувався Костельник після «Собору»? Він казав: ієрархія була заарештована, Церква могла бути ліквідована, він вирішив її врятувати, думав не буде репресій, збережеться обряд, збережеться мова. НКВД почало замітати сліди. Костельника 1948 р. у Львові застрілили коли він йшов біля Преображенської церкви. Звинуватили у вбивстві вояків дивізії «Галичина». Подібна доля чекала Ярослава Галана, був вбитий в власному помешканні (зарубаний сокирою), звинуватили УПА. Папа Пій ХІІ засудив Псевдособор та арешт єпископів. Після Псевдособору Перемишльська єпархія попала в нову державу – соціалістична Польща, ієрархія була заарештована, Коциловський переданий каральним органам.

v Закарпаття було приєднано в листопаді 1944 р. до Рад. Союзу. 462 тис. греко-католиків, 350 священиків. НЕ відбулося собору. Тоедор Ромжа осінню 1947 був убитий. 28 серпня 1949 р. під час прощі в Мукачеві було проголошено уневажнення унії 1646 р. і приєднання до Москов. Патр. М.П. – єдина легальна релігійна інституція 14 тис парохій, з яких 9 тис знаходились на теренах України.