Хронічні гастрити.

Хронічний гастрит – це клініко-анатомічне поняття, він характеризується вогнищевим або дифузним запаленням слизової оболонки шлунка, з поступовим, але прогресуючим розвитком атрофії.

Тепер це захворювання в структурі захворювання населення складає 34%, тобто є за поширеністю на другому місці після хронічного холециститу. Майже в половині випадків йому передує гострий гастрит. Серед інших причин розвитку хронічного гастриту мають значення такі чинники, як порушення режиму харчування, його якості, їда поспіхом, надмірне споживання копчених продуктів, маринадів, алкоголю, гарячих страв, куріння. З ендогенних чинників найважливіше значення має порушення функції нервової системи. Значні й тривалі психо-емоційні перенапруження призводять до розладу секреторної та рухової функції шлунка, трофічних змін в слизовій оболонці.

Особливістю патологічних змін при хронічному гастриті є дистрофічні і атрофічні процеси в поєднанні з порушенням регенерації шлункового епітелію та розвитком власне запальної реакції.

За етіологією розрізняють екзогенні гастрити (зумовлені порушенням режиму і ритму харчування, зловживанням алкоголю і курінням, дією термічних, хімічних і механічних чинників, впливом професійних шкідливостей) і ендогенні гастрити (зумовлені нервово-рефлекторними впливами, змінами в діяльності ендокринних органів, гіпоксією, а також внаслідок алергії). Переважно діє не один, а декілька чинників.

За даними прижиттєвих морфологічних досліджень слизової оболонки шлунка виділяють поверхневий гастрит, гастрит без атрофії та атрофічний гастрит – помірний, виражений, з явищами перебудови шлункового епітелію. Можна припустити, що перелічені варіанти хронічного гастриту є водночас стадіями цього захворювання.

З врахуванням функціонального стану шлунка розрізняють хронічний гастрит із збереженою секреторною функцією та з секреторною недостатністю (помірно або різко вираженою).

Клініка. Захворювання складається з трьох фаз: загострення, ремісії, неповної ремісії.

Найбільш типовою клінічною ознакою хронічного гастриту є біль під грудиною, іноді досить інтенсивний, виникає частіше після переїдання (що зумовлено перерозтягненням шлунка) або ж натще - “голодний” біль (як правило через 1, 5-2, 5 години після їди або вночі).

Турбує хворих також нудота, зригування, пониження апетиту, рідше печія та блювання. В ряді випадків хворі скаржаться на закрепи або ж проноси, здуття живота, болючі поклики “на низ”.