Від авторів. Захворювання внутрішніх органів є найбільш поширеними у світі

Захворювання внутрішніх органів є найбільш поширеними у світі. Вони складають понад 70 відсотків у структурі загальної смертності населення.

Сучасна теоретична і практична терапія є галуззю медицини, що розвивається найбільш швидкими темпами. Упродовж останніх 10 років українська терапевтична клініка суттєво збагатилась абсолютно новими знаннями патогенеза цілої низки терапевтичних захворювань, поповнилась новими стандартами медичних технологій діагностики, профілактики та лікування, зокрема ішемічної хворби серця, артеріальної гіпертензії, їх ускладнень (гострих коронарних синдромів, мозкового інсульта), пневмоній, хронічних обструктивних хвороб легень, хронічних гепатитів, цирозів печінки, виразкової хвороби, панкреато-, і нефропатій, аутоімунних захворювань, хвороб крові та кровотвірних органів.

Значно виріс обсяг інформації, яку студенти і молоді практичні лікарі (сімейні лікарі, дільничні терапевти) черпають із сторінок сучасних періодичних видань та Інтернету. Все це обгрунтовує необхідність систематизації інформації про найбільш важливі, а також ”рідкі” захворювання клініки внутрішніх хвороб. Такій меті, на наш погляд, сприяв би новий сучасний підручник “Госпітальна терапія”, в якому до певної міри стисло, але водночас конкретно були б представлені чіткі, науково обгрунтовані практичні рекомендації щодо лікарювання за сучасних умов розвитку медицини.

Для правильного пізнання захворювань внутрішніх органів і кваліфікованого їх лікування кожна нозологічна форма розглядається через призму фундаментальних знань основ клінічної морфології, нормальної та патологічної фізіології, медичної біохімії на різних рівнях – від системного до субклітинного та молекулярного.

Підручник починається з короткого нарису розвитку української терапев­тичної клініки. В даному розділі підкреслено, що для вітчизняної терапевтичної клініки характерні глибока теоретична основа, тісне соуззя науки і практики, соціальна скерованість, методологічний підхід до розуміння біологічних і патологічних процесів, високі гуманні морально-етичні принципи лікарської спеціальності. Вивчення історії української терапевтичної клініки студентами та молодими практичними лікарями має велике виховне значення, бо дає можливість відновити пріоритет української терапевтичної клінічної медицини.

Другий розділ підручника присвячений захворюванням серцево-судинної системи, питома вага яких у структурі загальної смертності населення України складає близько 60 відсотків. В цьому розділі продемонстровано, що в розвитку атеросклероза і патогенетично з ним зв’язаної ішемічної хвороби серця поряд з порушеннями ліпідного обміну суттєве значення має запалення і зв’язані з ним імунні та неімунні механізми подальшого прогресування захворювання.

Гострі коронарні синдроми (нестабільна стенокардія, “не-Q”- та “Q-інфаркт міокарда”) розглядаються як наслідок ішемії міокарда, котра виникає при тромботичній оклюзії коронарних судин. При цьому підкреслюється, що ключовим механізмом цього явища є порушення цілісності атероклеротичної бляшки з наступним формуванням тромбоцитарного тромба. З цих позицій подаються методи невідкладної допомоги та лікування “стабілізованих” хворих (тромболітична та антитромбоцитарна терапія, методи ендоваскулярної хірургії тощо).

Артеріальна гіпертензія розглядається як головний чинник ризику серцево- судинної захворюваності, інвалідизації і передчасної смертності. При викладі цього підрозділу автори виходили з того, що боротьба з артеріальною гіпертензією сьогодні означає боротьбу з ішемічною хворобою серця, мозковим інсультом і судинною смертністю завтра.

З врахуванням результатів новітніх досліджень і рекомендацій VI Національ­ного Конгресу кардіологів України (2000) в підручнику представлені некоронаро­генні захворювання – ендокардити, міокардити, перикардити, ідіопатич­ні та специ­фічні кардіоміпатії, серцева недостатність, порушення ритму і провідності, вроджені та набуті вади серця.

В третьому розділі підручника подані захворювання органів дихання. При цьому автори використали не лише результати новітніх наукових розробок, але й нормативні документи (Наказ МОЗ України № 311 від 29.12.1999) та стандарти медичних технологій, прийняті в Україні).

Четвертий розділ присвячений захворюваням органів травлення. Це один з найбільших розділів. В ньому представлені хвороби стравоходу, шлунка, печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, кишечника. Особлива увага в цьому розділі зосереджена на хронічних гепатитах, виразковій хворобі, холецистопатіях, синдромах малдигестії та малабсорбції. При викладенні матеріалу тут (як і в другому розділі) використаний досвід прикарпатської терапевтичної школи, яку понад 20 років очолює наш Учитель – академік АМН України, член Польської Академії Медицини, доктор медичних наук, професор Нейко Євген Михайлович.

В п’ятому розділі подані захворювання нирок, в них головна увага зосереджена на питаннях ранньої діагностики та тривалого лікування хронічних гломеруло- та пієлонефритів, а також на застосуванні екстракорпоральних методів лікування хронічної ниркової недостатності.

Шостий розділ – “Дифузні захворюваня сполучної тканини”. В ньому наведені сучасні технології діагностики та лікування ревматоїдного артрита, системного червоного вовчака, дерматополіміозита, системної склеродермії, васкулітів.

У сьомому розділі йдеться про діагностику та сучасні технології лікування мієло- та лімфопроліферативних захворювань, анемій, геморагічного синдрому.

Восьмий розділ присвячений питанням лікарської деонтології у практиці терапевта. При цьому особливої уваги авторський колектив надав взаємовідносинам “лікар і хворий”, “лікар і суспільство, право і закон”, “лікар та інші”.

Завершується підручник предметним вказівником та списком використаної літератури.

Таким чином, виклад матеріалу в підручнику побудований на узагальнених новітніх досягненнях світової літератури, з врахуванням досвіду пропедевтичної, факультетської, госпітальної №1, №2 та терапевтичної клініки факультету після­дипломної освіти та стоматологічного факультету Івано-Франківської державної медичної академії.

Ми надіємось, що цей підручник буде корисним для студентів старших кусів вищих навчальних медичних закладів ІV рівня акредитації, молодих лікарів (сімейних лікарів, дільничних терапевтів), а також лікарів загальної практики.

Автори із вдячністю приймуть усі зауваження і побажання читачів, скеровані на поліпшення якості підручника.

Учітеся, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Тарас Шевченко

(18.12.1845)