Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 3. Макроекономічна нестабільність.






 

План.

 

1. Природа і специфіка циклічності економічної динаміки.

2. Безробіття: форми, показники, причини. Економічний закон А. Оукена.

3. Інфляція: причини, типи, вимірювання, соціально-економічні наслідки.

 

I. У загальному виді економічний цикл являє собою результат коливання різних показників економічної активності (темпів зростання ВВП, загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття та ін.).

Напрямок та ступінь зміни сукупності показників, які характеризують розвиток народного господарства, називається економічною кон’юнктурою (економічні коливання).

Економічні коливання бувають сезонні і циклічні.

Економічний цикл характеризується періодичним зростанням та падінням ділової активності, які проявляється у формі невідповідності попиту і пропозиції.

В довгостроковому періоді економіка має тенденцію економічного зростання (рівень заощаджень, приріст трудових ресурсів, технічний прогрес тощо), а цикл є як тимчасове відхилення від цієї тенденції.

 

Чотирифазна модель економічного циклу.

 

 
 

 

 


Пік: повна зайнятість, повне завантаження виробничих потужностей, високих рівень заробітної плати і ставки відсотку. Рівень цін має тенденцію до підвищення.

Рецесія:

– перевиробництво товарів порівняно з платоспроможним попитом;

– падіння рівня цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом;

– масове банкрутство промислових, банківських, торгових фірм;

– зростання безробіття і скорочення номінальної заробітної плати та ін..

На відміну від цієї класичної схеми кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, має місце не криза перевиробництва, а криза недовиробництва. Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0, 5 до 1, 5 року, в Україні вона тривала 10 років. Глибина падіння ВВП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 50%.

Економічне дно (депресія):

– скорочення виробничих інвестицій;

– збільшення запасів;

– скорочення политу на робочу силу;

– різке падіння норми чистого прибутку;

– падіння обсягу продажу;

– скорочення кількості нових замовлень;

– скорочення политу на кредитні ресурси.

Пожвавлення:

– перехід до стійкого розширення виробництва;

– зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (устаткування, машини, механізми тощо);

– зростання политу на сировину (метал, паливо, енергія);

– зростання политу на робочу силу;

– зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Для характеристики стану і динаміки економічної кон’юнктури використовують різні показники: обсяг ВВП, рівень зайнятості, обсяг прибутку, рівень цін та інші.

В залежності від того, як макроекономічні показники змінюються протягом економічного циклу, їх можна розділити на про циклічні, анти циклічні і ациклічні.

Про циклічні показники – в період економічного піднесення їх величина зростає, а у фазі економічного падіння скорочується (завантаження виробничих потужностей, грошові агрегати, рівень цін, прибутки та ін.).

Анти циклічні показники – у фазі економічного падіння їх величина зростає, у фазі піднесення-знижується (запаси готової продукції, рівень безробіття, рівень банкрутства та ін.).

Ациклічні показники – їхня динаміка не пов’язана безпосередньо з діловим циклом (експорт, імпорт).

Зовнішні фактори (причини) економічних циклів:

1)воїни, революції та інші політичні події;

2)зміна ціна на карту;

3)динаміка населення та міграція робочої сили;

4)відкриття науки і техніки.

Внутрішні фактори економічних циклів:

1)фізичний строк служби основного капіталу;

2)коливання співвідношення між споживанням і інвестиціями;

3)економічна політика держави.

За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі (малі), середні та великі (довгі хвилі).

1. Короткі (малі) цикли – цикли Кітчина (3-4 роки). Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин (криза сфери грошового обігу і криза сфери кредиту).

2. Середні цикли – цикли Вугляра (7-11 років). Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.

3. Великі хвилі – цикли Кондратьєва (40-60 років) Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об’єктів інфраструктури.

Найсильніше на зміну фаз циклу реагують галузі, які виробляють засоби виробництва та споживчі товари довгострокового використання.

Політика стабілізації (антикризова політика) це доходи держави, спрямовані на згладжування коливань в економіці.

Існує два типи політики стабілізації: політика здержування (стримування) і політика експансії.

Політика здержування – це діяльність держави, спрямована на обмеження сукупного политу і здійснюється на фазі піднесення (зростання податків, знижування державних витрат, збільшення ставки відсотку по кредитам).

Політика експансії – це діяльність держави, спрямована на розширення сукупного попиту і здійснюється на фазі рецесії (знижування податків, збільшення державних витрат, знижування ставки відсотку).

II. Досягнення повної зайнятості належить до цілей досягнення макроекономічної стабільності. Основними параметрами, які характеризують стан ринку робочої сили є економічно активне населення, економічно не активне населення, зайняті, безробітні, рівень безробіття.

 

 

 
 

 

 


Зайняті – це люди, що мають роботу, яка приносе їм доход у грошовій або іншій формі.

Безробітні – це люди, що не мають роботи, але здатні працювати, готові працювати і шукають роботу.

Економічно не активне населення:

– люди віком до 16 років, а також ті, які перебувають у спеціалізованих установках (психіатричних установках, виправних закладах);

– особи, які вибули зі складу робочої сили, – дорослі, які мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботу; особи, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби; жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; пенсіонери; іноземні громадяни.

Основним показником використання трудових ресурсів є рівень безробіття.

Рівень безробіття – це відношення кількості безробітних до економічно активного населення, виражене у відсотках.

 

 

· 100%

 

Форми безробіття:

1. Фрикційне безробіття – пов’язане з пошуками та очікуваннями роботи з боку тих, хто шукає роботу вперше або бажає змінити роботу на кращу. Має добровільний характер та є неминучим. Це безробіття є бажаним та корисним для економіки, бо свідчить, трудові ресурси використовуються ефективно.

Сезонне безробіття є підтипом фрикційного та пропозиції на ринку праці.

2. Структурне безробіття – пов’язане з змінами попиту на товари та у технології виробництва.

Це наколе неминуче безробіття, але воно потребує допомоги з боку держави.

3. Циклічне безробіття – це безробіття, пов’язане зі складом в економіці.

Повна зайнятість – це відсутність циклічного безробіття.

Природний рівень безробіття – рівень безробіття за умови повної зайнятості (5, 5 – 6, 5%).

U*=Uфр. + Uст.

 

де U* – природне безробіття;

Uфр.– фрикційне безробіття;

Uст – структурне безробіття.

 

Uц = U + U*

 

де Uц – циклічне безробіття;

U – фактичне безробіття.

 

Причини безробіття.

1. За класичною теорією безробіття викликане надто високою заробітною платою (закон пропозиції).

2. За кліксіанською теорією безробіття виникає через недостатній сукупний полит (економічний цикл).

Економічний збитки (втрати)? суспільства від безробіття:

1) Недовиробництво товарів та послуг, тобто втрати в обсязі реального ВВП.

Американський економіст А.Оукен виявив стійкий зв’язок між рівнем безробіття і відстаням обсягу ВВП.

Закон А.Оукен: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, відставання фактичного ВВП від потенційного його обсягу становить 2, 5%.

 

;

 

де β – параметр Оукена (коефіцієнт чутливості ВВП до змін циклічного безробіття);

Y* – ВВП в умовах повної зайнятості;

Y – фактичний рівень ВВП

2) Скорочення податкових находжень у державний бюджет.

3) Збільшення витрат на виплату допомоги по безробіттю.

4) Утримування значного апарату державних органів по труду, зайнятості та соціальному забезпеченню.

III. Інфляція – це перевантаження сфери обігу грошового масою, незабезпеченою матеріальними цінностями, що породжує (визиває) знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.