Пояснювальна записка. Оформлення пояснювальної записки є останнім етапом виконання курсової роботи і має надати студентові навичокдокументування програмного продукту.

Оформлення пояснювальної записки є останнім етапом виконання курсової роботи і має надати студентові навичок документування програмного продукту.

3.1. Титульний лист і завдання на курсову роботу

Титульний лист пояснювальної записки курсової роботи оформляється на листі формату А4 згідно з ДОСТ 2.105-95. Приклад оформлення титульного листа наведено у додатку A. Титульний лист має бути підписаний студентом та керівником роботи.

Завдання на курсову роботу є початковим документом для розробки роботи і має бути виконане за установленою формою.

Завдання складається керівником курсової роботи, узгоджується із студентом, що виконує роботу. Тема курсової роботи затверджується на засіданні кафедри інформаційних технологій і систем. До завдання додається графік виконання курсової роботи. Форма завдання на курсову роботу наведена в додатку Б.

Титульний лист і завдання на курсової роботи вважаються відповідно першим і другим листом пояснювальної записки, однак номера листів на них не проставляються.

Реферат повинний містити:

відомості про обсяг, кількість ілюстрацій, таблиць, використаних джерел, додатків;

перелік ключових слів;

У тексті реферату коротко описують прийняті в проекті технічні, організаційні, економічні рішення, а також пристрої, їх ефективність і міра впровадження. У короткій лаконічній формі має бути представлений опис основних частин проекту. У формі, що стверджує, наголошується, що було виконано, розраховано, сконструйовано, запропоновано, модернізовано і так далі. Реферат рекомендується складати після написання пояснювальної записки проекту.

Перелік ключових слів повинен характеризувати вміст реферованої записки і включати від 5 до 15 ключових слів в називному відмінку прописними буквами, викладених в рядки через коми.

Ключові слова в сукупності повинні поза текстом давати достатньо повне уявлення про вміст записки і забезпечувати можливість інформаційного пошуку.

Обсяг реферату не більше 2000 знаків (500 слів) і не повинний перевищувати одного листа. Приклад змісту реферату наведено у додатку В.

Реферат є першим текстовим листом пояснювальної записки виконується на листі формату А4 з основним написом згідно ДОСТ 2.104-68 ЄСКД чи за формою 5 ДОСТ 21.101 СПДС і вважається третім листом пояснювальної записки.

Зміст є обов’язковим розділом пояснювальної записки курсового проекту, який включає назву розділів і підрозділів записки (починаючи зі вступу), список використаної літератури, додатки і їх найменування, а також номер сторінки, на якій розміщений або починається розділ або додаток. Зміст записки розміщують на першому (заголовному) листі розділу, що має основний напис, згідно ДОСТ 2.104-68 (додаток Г). Зміст поміщають після титульного листа і реферату і включають в загальну чисельність листів пояснювальної записки.

3.4. Аналіз технічного завдання

Основною метою даного розділу пояснювальної записки є аналіз вимог завдання на курсову роботу й формулювання додаткових технічних вимог, які безпосередньо випливають з нього, та мети дослідження.

На основі аналізу потрібно конкретизувати основні параметри програми, її можливості та функції, засоби їх реалізації, інтерфейс із користувачем, середовище, в якому програма може працювати.

Якщо у попередньому розділі лише формулюють загальну методику розв'язування задач, то тут визначають конкретний план роботи. Просте переписування вимог завдання на курсову роботу не допускається, потрібно творчо осмислити його та сформулювати конкретні технічні вимоги і шляхи їх досягнення.

Обсяг розділу — 1..2 сторінки.

3.5. Обґрунтування алгоритму й структури програми

Виходячи із поставленого завдання та технічних вимог до програми, потрібно розробити алгоритм її роботи. Він може бути відображений у вигляді UML-діаграми (при необхідності блок-схеми, оформленій згідно з вимогами стандартів, або словесним описом, що включає послідовність узагальнених операцій та переходів між ними).

Такий опис може мати ієрархічну структуру, де спочатку записують більш загальні операції, які потім розшифровують на нижчому ієрархічному рівні.

Опис алгоритму при використанні обєктно-орієнтованого підходу проектування програмного забезпечення зручніше проводити в термінах об'єктів, що взаємодіють між собою за допомогою UMLдіаграм відношень, повідомлень і подій. До таких програм можуть відносяться різноманітні редактори (текстові, нотні, графічні), програми керування інформаційними сховищами (базами даних), інформаційно-довідкові системи, системи опрацювання переривань, ігрові програми тощо. Щодо останніх, то у таких випадках алгоритм може розпадається на кілька незалежних одна від одної послідовностей операцій, що реагують на події та керують опрацюванням повідомлень.

Для систем, що працюють у реальному часі, важливим є часова послідовність опрацювання повідомлень і подій. Для них, крім опису алгоритму, застосовують ще й часові UML-діаграми, що характеризують послідовність виконання різних процесів, та їх взаємодію з апаратними засобами.

В загальному, спосіб опису алгоритму вибирають, виходячи з конкретної задачі, однак він повинен бути повним, несуперечливим і достатнім для розуміння суті та ілюстрації запропонованого способу її вирішення та принципу роботи спроектованої програми.

Аналізуючи отриманий алгоритм, потрібно визначити в ньому основні структурні частини, які дозволять здійснити декомпозицію (розбиття) проекту на завершені програмні одиниці (модулі, програми, бібліотеки). Це в більшості випадків спрощує як процес розробки, так і відлагодження програмного проекту.

Найчастіше окремі методи (функції), класи та змінні групують за функціональним призначенням та розміщують в окремих програмних одиницях (модулях), які можна окремо компілювати. Для програмування на мові C++ кожен із модулів, як правило, розбивають на два файли: заголовний файл із розширенням *.п, що містить інтерфейсну частину модуля, та файл реалізації модуля з розширенням *.срр.

Крім модулів, потрібна головна програма, яка їх викликає. Для випадку, якщо завданням передбачено розробку повноцінної програми, то ця головна програма й реалізує необхідний алгоритм роботи. Якщо ви розробляєте лише набір модулів або бібліотеку функцій (наприклад, реалізуєте побудову графіків на основі даних, сформованих у програмі користувача, або створюєте бібліотеку для реалізації різноманітних операцій з новим типом даних, таким як комплексні числа), то така головна програма буде лише тестовою, призначеною для відлагодження, перевірки та демонстрування можливостей модулів.

Для деяких задач виникає необхідність створення ще й допоміжних програм (утиліт), що виконують певні сервісні функції (наприклад, конвертування файлів, формування тестових даних, виведення графіків тощо). У такому випадку розв'язок задач реалізується у вигляді програмного пакета, що містить головну програму, модулі та допоміжні програми.

Згідно з указаною вище схемою потрібно провести декомпозицію проекту та відобразити її в даному розділі.

Обсяг розділу — 2..4 сторінки.