Заняття № 5

Тема. Ферменти, вітаміни, гормони, їх роль у життєдіяльності організмів.

Мета: вивчити будову і функції ферментів, вітамінів, факторів росту.

Література: Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк.) М.Є.Кучеренко та інш. – К.: Генеза, 2000. § 5

л.2. Тагліна О.В. Біологія. 10 кл. (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч. для загальноосв. навч. закл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 256с.: іл. § 11

План

1. Структура і властивості ферментів.

2. Характеристика вітамінів.

3. Гормони.

4. Фактори росту.

1. Ферменти - це біокаталізатори білкової природи. Ферментативні процеси виконують перетворення мономерів і біологічних полімерів. Всі ферментативні процеси відбуваються в живих організмах при фізіологічних температурах. Підвищення температури до 60-100° С зупиняє дію ферментів. Наука, яка вивчає властивості ферментів, називається ферментологією.

Відомо понад 2000 ферментів, які становлять собою прості чи складні білки. Складні білки - однокомпонентні, а складні – двокомпонентні. Прості ферменти складаються з амінокислот, а складні містять також небілкову частину. Небілкова частина ферментів може бути представлена або органічними речовинами, або катіонами чи аніонами. Специфічність ферменту визначає білковий компонент. Але активність складних ферментів проявляється лише тоді, коли білкова частина сполучається з небілковою. Білкова частина складного ферменту називається апоферментом, небілкова – коферментом. Каталітичну активність ферменту зумовлює не вся його молекула, лише її невелика ділянка – активний центр. Особливістю дії ферментів є те, що їхня активність проявляється лише за певних умов: температури, тиску, рН середовища. Ферментативні реакції перебігають у вигляді послідовних етапів (від кількох до десятків). Ферменти мають певне розташування як у межах окремої клітини, так і організму в цілому.

У клітинах ферменти локалізуються в певних її частинах, багато з них зв’язані із мембранами клітин або окремих органел (мітохондрій, пластид). Організми здатні регулювати біосинтез ферментів. Це дає змогу підтримувати відносно сталий їхній склад.

2. Вітаміни – це біологічно активні низькомолекулярні органічні речовини різноманітної будови, потрібні для життєдіяльності всіх живих організмів. Вони беруть участь в обміні речовин і перетворенні енергії переважно як компоненти ферментів. Добова потреба людини у вітамінах становить міліграми чи навіть мікрограми.

Відкрив вітаміни у 1880 році російський лікар М. І. Лунін, а сам термін, який означає «необхідний для життя амін», запропонував у 1912 році польський учений К. Функ.

Нині відомо близько 20 різних вітамінів. Їхнім основним джерелом для людини є продукти харчування переважно рослинного походження, але окремі із них містяться лише в тваринних організмах (наприклад, вітаміни А і Д).