Характеристика літаків винищувальної авіації та їх озброєння

На озброєнні підрозділів ВА знаходяться винищувачі Міг-29 і Су-27.

Загальний вигляд винищувача Міг-29 поданий на рис.3.1.

Рис. 3.1. Винищувач МіГ-29

На початку 70-х років минулого сторіччя в ДКБ ім. А.І. Мікояна почалася розробка винищувача четвертого покоління. У жовтні 1977 р. піднявся в повітря дослідний зразок нового винищувача, який получив назву МіГ-29, а у 1982 р. він був прийнятий на озброєння радянських ВПС.

Літак МіГ-29 розроблений у таких модифікаціях: МіГ-29УБ – двохмісцевий навчально-бойовий літак (1981 р.); МіГ-29К – палубний винищувач (1988 р.); МіГ-29М – удосконалений фронтовий винищувач МіГ-29 (1989 р.); МіГ-29С – удосконалений фронтовий винищувач МіГ-29 (1991 р.); МіГ-29СЄ – експортний варіант МіГ-29С (1992 р); МіГ-29СМ модернізований варіант МіГ-29С (Росія); МіГ-29СМТ – багатоцільовий винищувач (1998 р., Росія).

Загальні конструктивні креслення Міг-29 надані у додатку 1.

Фронтовий винищувач МіГ-29 виконаний за інтегральною аеродинамічною схемою з плавним спряженням низькорозташованого крила і фюзеляжу, що надає підвищені несучі властивості, двома рознесеними двигунами і двокілевим вертикальним оперенням. Фюзеляж ціліснометалевий типу напівмонокок з плоскими боковими стінками у зоні кабіни льотчика. В конструкції літака використані алюмінієво-літієві сплави і композиційні матеріали (вуглепластик), доля яких складає майже 75%. Фіксоване крило має стріловидність за передньою кромкою 42⁰ з розвинутими передніми напливами у кореневій частині, що забезпечує літаку високі злітно-посадочні характеристики, маневреність і керованість на дозвукових швидкостях, у тому числі на великих кутах атаки. Для скорочення довжини пробігу використовується гальмовий парашут.

Літак Міг-29 оснащений радіолокаційним прицільним комплексом РЛПК-29, який включає імпульсно-допплерівську РЛС ПО-93 і БЦВМ Ц100.02-06.

До складу оптико-електронного прицільно-навігаційного комплексу входить оптико-електронна прицільна система ОЕПС-29, основні компоненти якої такі: квантова оптико-локаційна станція КОЛС (дальність виявлення повітряної цілі – 15 км, дальність дії лазерного далекоміру – 6 км); автономна нашоломна система цілевказівок Ш-3УМ.

Система управління вогнем Міг-29 включає три прицільних каналу, пов’язаних інформаційною і алгоритмічною взаємодією. Всі системи пов’язані через БЦВМ 100.02-02 з нашоломним прицілом льотчика, можуть функціонувати як роздільно, так і сумісно.

Літак оснащений системою автоматичного управління САУ-451-04, системою автоматичного регулювання управління АРУ-29-2, які дозволяють швидко автоматично виводити літак із небезпечного положення, якщо пілот не володіє управлінням. На Міг-29 є РЛС захисту хвостового оперення “Екран-03МЕ”, що попереджує льотчика про небезпеку атаки позаду. Для спостереження за задньою півсферою на перехресті ліхтаря кабіни розташовані три панорамних дзеркала.

Крім того, на борту Міг-29 встановлені: КХ-радіостанція Р-862; апаратура речових повідомлень “Алмаз-УП” (50 команд і повідомлень); апаратура державного розпізнавання (РЛ-відповідач СРО-3 і РЛ-запрошувач СРЗ-15); станція попередження про опромінювання Л006М; автоматичні касети для викиду теплових пасток і дипольних відбивачів.

Загальні конструктивні креслення винищувача Міг-29 надані у додатку 1.

Загальний вигляд винищувача Су-27 поданий на рис.3.2.

Рис. 3.2. Винищувач Су-27

До розробки перспективного винищувача нового покоління в ОКБ ім. П.О. Сухого приступили у 1969 році. 20 травня 1977 р. піднявся в повітря дослідний літак Т-10-1 (кодове позначення НАТО Flanker-A). Перший політ дослідного зразка Су-27 (Т-10-7) здійснений 20 березня 1981 р.

Літак Су-27 розроблений у таких основних модифікаціях: Су-27СК, Су-27СМК – експортні варіанти Су-27; Су-27УБ – навчально-бойовий літак; Су-27К – палубний винищувач.

Загальні конструктивні креслення Су-27 надані у додатку 2.

Винищувач Су-27 виконаний за нормальною балансованою схемою, має інтегральну аеродинамічну компоновку з плавним спряженням крила і фюзеляжу, що створюють єдиний несучий корпус. Конструкція ціліснометалева з широким використанням титанових сплавів. Фюзеляж типу півмонокок з круговим поперечним перетином. Носова частина відхилена до низу. Льотчик розташований на катапультньому кріслі К-36ДМ, що забезпечує аварійне покидання літака у всьому діапазоні висот і швидкостей польоту. Крило літака має стріловидність за передньою кромкою 45⁰. Великі передні напливи у кореневій частині крила збільшує підйомну силу та поліпшує його властивості на великих кутах атаки.

До прицільно-навігаційного комплексу РЛПК-27 Су-27 належить: бортова когерентна імпульсно-допплерівська РЛС (виявляє повітряні цілі у передній півсфері на дальності 80-100км, у задній півсфері – 30-40 км, супровід – до 10 цілей); оптико-електронна система, що включає теплопеленгатор і лазерний далекомір (дальність виявлення цілі: у передній півсфері – 40 км, у задній – 90-100 км), а також нашоломну систему цілевказівок НСЦ-27.

Система управління включає: апаратуру наведення по пристроях з використанням завадозахищеної лінії “Бірюза”; електродистанційну аналогову систему управління з чотирьохкратним резервуванням; систему обмежувальних сигналів для запобігання виходу на закритичні режими. До складу пілотажно-навігаційного комплексу входять: інформаційний комплекс високошвидкісних параметрів, автоматичний радіокомпас АРК-19 (АРК-20); радіовисотомір А-38; радіотехнічна система ближньої навігації РСБН-6. Обладнання радіозв’язку включає УКХ-радіостанцію Р-800, КХ-радіостанцію Р-864 і апаратуру запису переговорів.

До складу засобів РЕБ належать станція попередження про радіолокаційне опромінювання, пристрій викиду інфрачервоних пасток і дипольних відбивачів. Також можлива підвіска контейнерів станцій активних перешкод.

Основні ТТХ та основні види авіаційного озброєння МиГ-29 і Су-27наведені у табл. 3.1 і 3.2.

Таблиця 3.1