Особливості ЗЕД в Україні.

Сутність і фактори розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічний комплекс держави. Суб'єкти та основні форми ЗЕД.

Основні теорії ЗЕД.

Особливості ЗЕД в Україні.

1. При вивченні економічних дисциплін ви неодноразово аналізували особливості зовнішньоекономічного фактору. Насамперед, слід відзначити три рівні, які є актуальними для нашої дисципліни:

– мікроекономічний, який пов'язаний з особливостями конкретної фірми (підприємства) чи окремої галузі;

– макроекономічний, який пов'язаний зі специфікою національного господарювання;

– мегаекономічний, який використовує міжнародні та загальносвітові закономірності.

У цьому контексті необхідно відрізнити дві категорії:

1) зовнішньоекономічні зв'язки, як сукупність форм, засобів і методів відносин на макро- і мегарівнях;

2) зовнішньоекономічна діяльність як вказана сукупність на мікрорівні.

Таким чином, зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це сукупність видів діяльності суб'єктів господарювання даної країни та іноземних держав, які ґрунтуються на взаємовідносинах вказаних осіб, що мають місце як на території країни, так і за її межами.

Головні передумови ЗЕД:

1. Бурхливий розвиток галузей суспільного виробництва.

2. Поширення суспільного поділу праці.

3. Можливість отримання більшої рентабельності на світогосподарському рівні.

4. Розвиток виробничої та соціальної інфраструктури різних країн.

5. Інтенсифікація вивозу капіталів.

6. Зменшення національних обмежень щодо руху факторів виробництва і кінцевих товарів.

Основні фактори розвитку ЗЕД:

1. Нерівномірність економічного розвитку країн і регіонів.

2. Відмінності в забезпеченні ресурсами.

3. Характер політичних відносин.

4. Особливості географічного становища і природнокліматичних умов.

2. Матеріальна основа ЗЕД – зовнішньоекономічний комплекс країни (регіону). Він являє собою сукупність галузей, підгалузей, підприємств і організацій, що виробляють продукцію на експорт чи використовують імпортну продукцію та здійснюють інші види ЗЕД. Важливим завданням є гармонізація діяльності численних складових комплексу в зв'язку з наявністю суттєвих суперечностей.

Умови успішного розвитку зовнішньоекономічного комплексу:

– зміцнення і нарощування експортного потенціалу;

– активна участь у різних формах міжнародного спільного підприємництва;

– підвищення конкурентноздатності підприємств і виробничо-господарського комплексу;

– розширення самостійної діяльності підприємств регіонів країни у здійсненні ЗЕД.

Основні суб'єкти ЗЕД (за законом України " Про зовнішньоекономічну діяльність"):

1) фізичні особи – громадяни і негромадяни України, які мають громадянську правоздатність і постійно мешкають на території України;

2) юридичні особи, які є резидентами України (зареєстровані і мають постійне місцезнаходження), зокрема особи, майно і капітал яких є повною власністю іноземних суб'єктів господарської діяльності;

3) об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами за законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на території держави, яким за цивільно-правовими актами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

4) структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності (філіали, відділення), які постійно розташовані на території України;

5) спільні підприємства за участю суб'єктів діяльності України та іноземних суб'єктів, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на її території;

6) інші суб'єкти.

Таким чином, слід визначити принциповий характер резидентства як передумови належності до суб'єкта ЗЕД країни.

За законодавством нашої держави для здійснення ЗЕД необхідна її письмова наявність у статуті суб'єкта господарювання. Важливим є також право суб'єктів відкривати свої представництва на території інших країн згідно з їх законодавством.

Основні види ЗЕД:

1) імпорт і експорт кінцевих товарів і чинників виробництва (капіталів, робочої сили, природних ресурсів);

2) надання і отримання послуг при взаємодіях з нерезидентами (іноземними суб'єктами);

3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарювання; навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

4) міжнародні фінансові операції, зокрема з цінними паперами;

5) кредитні, розрахункові операції між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності; утворення суб'єктами ЗЕД кредитних і страхових установ за межами держави та вказаних установ силами іноземних суб'єктів на території даної держави;

6) спільна підприємницька діяльність за створенням спільних підприємств, здійсненням спільних господарських операцій та спільне володіння майном;

7) підприємницька діяльність, яка пов'язана з використанням прав інтелектуальної власності;

8) організація і здійснення діяльності при проведенні міжнародних виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, конференцій та інших дій на комерційній основі за участю суб'єктів ЗЕД;

9) товарообмінні, зокрема бартерні операції між національними суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами;

10) операції з отримання, продажу і обміну валют;

11) роботи на контрактній основі фізичних осіб країни за кордоном та іноземців у даній країні;

12) інші види ЗЕД.

3. Основні теорії зовнішньоекономічних зв'язків можливо згрупувати за напрямками сучасних економічних учень. Їх головні особливості знайомі вам.

1. Меркантилізм.

2. Класичні теорії.

3. Кейнсіанські теорії.

4. Соціально-інституціональні теорії.

Основні класичні теорії ЗЕД.

1. Концепція абсолютних переваг А. Сміта, яка віддає перевагу експорту тих товарів, витрати на одиницю яких нижче, ніж у країни–партнера.

2. Концепція порівняльних переваг Д.Рикардо і Дж.Стюарта Мілля, яка віддає перевагу експорту товарів при відносно нижчих витратах на одиницю. При цьому володар відносної (порівняльної) переваги повинен абсолютно спеціалізуватися на виробництві та збуті переважного товару.

3. Теорема Хекшера-Оліна підкреслює: країна експортує товар, чинники на виробництво якого використовується відносно інтенсивніше.

4. Теорема Хекшера-Оліна-Самуєльсона: міжнародна торгівля веде до вирівнювання цін на чинники виробництва у країнах, які торгують.

5. Теорема Самуєльсона-Джонса: протягом часу зростають доходи володарів чинників, які специфічні для експортних галузей та скорочуються доходи володарів факторів, які специфічні для галузей, що конкурують з імпортом.

6. Теорема Столпера-Самуєльсона: міжнародна торгівля веде до зростання доходів володарів факторів, які інтенсивно використовуються для виробництва товару, ціна на який зростає.

7. Теорема Рибчинського: зростання пропозиції одного з чинників веде до більшого відносного зростання виробництва кінцевого продукту галузі з найінтенсивнішим його використанням, одночасно випереджаюче скорочується виробництво в інших галузях.

Таким чином, класичні та неокласичні погляди акцентують увагу на пропозиції товарів і чинників для міжнародної торгівлі.

Кейнсіанські погляди навпаки акцентують увагу на попит.

1. Теорія попиту, який перетинається, шведа С.Ліндера: структура експорту в значній мірі залежить від попиту в країні–імпортері; одночасно перевагу має експорт товарів, на які накопичений досвід на внутрішньому ринку.

2. Теорія реверса попиту: країна у зв'язку з потужним внутрішнім попитом може імпортувати товари незважаючи на відносно кращу наявність чинників виробництва.

3. Експорт і імпорт інвестицій суперечливо впливають на стан торгівлі розвинутих країн і країн, що розвиваються. Крім того, маніпулювання обсягом експорту та імпорту впливає на сукупний попит країни.

4. Дисконтна політика (маніпулювання обліковою процентною ставкою) може стимулювати приплив іноземних капіталів, що суперечливо впливає на економіку країни: з одного боку, зростає обсяг інвестицій; з другого боку зростає курс національної валюти, що погіршує торгівельний баланс (дорогий експорт і дешевий імпорт).

Інституціональні теорії підкреслюють вплив неекономічних чинників ЗЕД.

1. Теорія зовнішнього і внутрішнього ефектів масштабу пояснює міжнародну торгівлю між країнами, які мають близьку забезпеченість чинниками. При цьому загострюється конкуренція численних експортерів на імпортерів обох країн.

2. Менеджмент – найголовніший багатогалузевий фактор здійснення ЗЕД. Тому велика кількість теоретичних узагальнень досвіду кращих фірм світу.

4. Розглянемо етапи розвитку ЗЕД в Україні:

1) Радянський (1918-1987). Монополія зовнішньої торгівлі, валютна монополія. Розвиток низки експортних виробництв. Зростання до середини 80-х років, криза з початку 80-х на ґрунті таких факторів:

– відстала структура, сировинна спрямованість;

– незадовільне використання експортного потенціалу;

– нераціональний характер імпорту;

– недостатнє використання нових форм ЗЕД;

– відчуженість безпосередніх виробників від зовнішніх ринків.

2) Перехідний від радянського (1987-1991) – перебудова радянської економіки, зокрема УРСР. Ліквідація державної монополії на зовнішню торгівлю, зміна принципів управління ЗЕД.

3) Етап незалежності (1991 - сучасність). Прийняті базові закони " Про ЗЕД", " Про підприємництво", " Про єдиний митний тариф", " Про режим іноземного інвестування" та ін. Збільшився обсяг суб'єктів діяльності. Україна стала членом МВФ, Світового банку, ЕБРР, приймає участь в Економічному Союзі СНД. З 1994 р. налагоджуються зв'язки з ЄС. У посланні до ВР Президент України Л.Д. Кучма запропонував етапи вступу до ЄС протягом 2002-2011 років

Країна має суттєві проблеми:

– несталість внутрішньоекономічної структури;

– суттєва енергетична залежність від Росії, Туркменістану;

– значний зовнішній борг;

– суперечності законодавства;

– несталість фіскальної системи;

– проблемний інвестиційний клімат.