Поняття «держава» у політичних поглядах Конфуція

Конфуцій вбачав у державі велику патріархальну родину, де влада правителя заснована на його особистому авторитеті та спирається на відданих служінню загальній користі чиновників. Конфуцій розвивав патріархально-патерналістську концепцію держави, відповідно до якої держава виступає як велика сім'я. Влада правителя в державі є такою, як влада батька в сім'ї, а відносини правителів і підданих нагадують сімейні відносини, де молодші залежать від старших.«Правитель має бути правителем, сановник – сановником, батько – батьком, син – сином». Замість штучних законів в такій державі діє традиційний ритуал, сімейно-общинні звичаї. Правитель (імператор) є «сином неба», його влада має божественне походження. Однак сам імператор не є Богом, і його влада залишається божественною доти, доки він править «розумно», наслідуючи шлях, вказаний Богом. Цим самим Конфуцій висував важливу вимогу дотримання в державному управлінні моральних принципів.Культ давнини, традиційних методів управління, який існував в Китаї й раніше, був закріплений Конфуцієм і надовго визначив особливості політичного шляху країни. Ідеальний правитель, з точки зору філософа, має прагнути добра, тоді й народ буде добрим. Власне, мова йде про «справедливе використання народу», тобто розподіл суспільних функцій між верхами та низами суспільства. Основою державної міцності на думку Конфуція є довіра простих людей до влади, яка має вести народ належним шляхом. Конфуцій одним з перших сформулював золоте правило моралі й застосував його до політики: «Не роби людині того, чого не бажаєш собі, тоді і у державі, і у сім’ї до тебе не будуть відчувати ворожнечі.» Аналізуючи вислови Конфуція про державу, відчуваєш як би зміни тональності. Мабуть, особистий досвід перебування, хай навіть короткочасного, на вищих адміністративних постах переконав Конфуція, що управляти людьми і державою задача не з легких.Аналізуючи правила викладені мислителем можна відмітити, що багато принципів поведінки, взаємостосунків між людьми і навіть відношення до доручених справ, тобто те, що складало єство пі (правив), вироблялися Конфуцієм з урахуванням деяких традиційних норм поведінки, що існували в общинах, де представники старшого покоління користувалися незаперечним авторитетом. Але норми моралі, інтерпретовані Конфуцієм, не співпадали цілком з нормами звичайного права і включали ряд нових моментів. Уявлення про шанування старшого покоління, існуюче в общинах, було винесене Конфуцієм за рамки дрібних соціальних осередків і інкорпороване не тільки в суспільство, але і в структуру державної моделі. Згідно схемі Конфуція, правитель підносився лише на декілька сходинок над главою сім'я. Це повинно було мати реальну дію на общинників, бо мислитель як би вводив правителя в круг їх звичайних уявлень, підкреслюючи, що держава – та ж сім'я, тільки велика. Таке трактування легко сприймалося сучасниками, оскільки у той час для мислення багатьох китайців було характерне уявлення про державу як про велику сім'ю. Оскільки правила також містили в собі багато традиційного і звичного, то вони повинні були легко заучуватися. Вивчаючи та запам'ятовуючи правила людина повинна була як би непомітно сприйняти і закладену в них ідею природного переходу вікової градації в соціальну - розподіл між не молодими і молодятами, старшими і молодшими, вищими і низькими.За часів Конфуція, коли більшість населення входила в общини з їх органами самоврядування, сила особистого прикладу продовжувала грати чималу роль. Погляди людей були направлені, перш за все, на керівників общини, глав великих сімей. Оскільки їм доводилося вершити суд в общинах, то вони самі були зобов'язані стежити за виконанням норм звичайного права, і не тільки спостерігати, але виявляти собою зразок їх виконання. Конфуцій запозичив цю ідею загальності і обов’язковості норм поведінки, вивів її за рамки невеликого колективу і розповсюдив вже в межах всієї держави. Можливо саме у цьому полягає головна його думка політичного вчення. Згідно навчанню Конфуція, ідеальні правила існували тільки в давнину, тому тільки тоді в Піднебесній панували порядок і культура. Ідеалізація старовини використовування старовини як найвагоміший аргумент в політичних суперечках і теоретичних побудовах стали традиційними в часи Конфуція. Основоположники багатьох філософських і этико-політичних шкіл часто використовували поняття старовина, минувшини саме в цьому значенні. Проте ніхто до Конфуція не приділяв великої уваги старовині, не віддавав їй пальму першості в своїх навчаннях. Конфуція по праву можна назвати співцем старовини але і орієнтував він свою модель держави як би в минуле. Ідеальне минуле повинно було, по задумах Конфуція, грати роль ідеального майбутнього. Тому все краще, що було пов'язане з пі, – це лише віддзеркалення тих пі, які вже були в старовині. Ми звернули увагу на те, що мислитель був прихильником ненасильницьких методів правління, він закликав правителів, чиновників і підданих будувати свої взаємовідносини на засадах доброчесності. Дотримання правителями вимог доброчесності відіграє вирішальну роль і визначає панування норм моралі у поведінці підданих. Основна доброчесність підданих полягає у відданості правителю, слухняності й повазі до всіх «старших». Тим самим заперечуються не лише насильницькі методи правління, а й боротьба підданих проти правителів. Конфуцій був противником будь-якого насильства і вважав, що забезпечення суспільного порядку має здійснюватися не шляхом насильства, а через удосконалення самої людини, дотримання доброчесності.