Методичні вказівки до виконання. Насамперед потрібно з’ясувати зміст двох категорій: ціна (курс) цінного паперу, що виражається в грошових одиницях

Насамперед потрібно з’ясувати зміст двох категорій: ціна (курс) цінного паперу, що виражається в грошових одиницях, та ціна капіта лу, що виражається в процентах.

Для інвестора ціна капіталу є доходом, який він отримує від інвестицій у фінансові активи. Для емітента – фінансовими витратами, які він повинен сплатити інвестору у процентах до отриманого капіталу.

Ціна капіталу визначається попитом і пропозицією, які залежать на фінансовому ринку від багатьох факторів. Особливе значення мають ризики. Доход, на який розраховує інвестор, визначається не тільки кон’юнктурою ринку, але й надійністю фінансових активів, в які вкладаються кошти. Формується структура відсоткових ставок, що встановлюється за строками цінного паперу, його ліквідністю, можливістю у визначений час сплачувати борг та іншими факторами.

На рівень відсоткових ставок (ціну капіталу) має вплив інфляція. Американський економіст І. Фішер увів поняття “номінальна ставка”, що складається з двох частин: очікуваної відсоткової ставки за без ризиковим цінним папером та очікуваної премії за можливе знецінення грошової одиниці (тобто за інфляцію). Остання розглядається як компенсація для страхування ризику при втраті частини грошових коштів через знецінення грошової одиниці. Формула Фішера, що в літературі має назву “ефект Фішера”, виглядає таким чином:

R_i = R_f + IP, (2.1)

де R_i – номінальна ставка;

R_f – очікувана відсоткові ставка за без ризиковим цінним папером;

IP – очікувана премія за інфляцію.

На формування ціни капіталу впливають також інші ризики. За кожним з них визначається премія, яка додається до номінальної ставки.

Премія за ризик невиконання боржником своїх зобов’язань (DRP). У країнах з ринковою економікою складаються рейтинги на акції та облігації, за якими вони класифікуються на: цінні папери найвищої якості, дуже хорошої та хорошої якості, середньої та нижче середньої якості, низької якості та спекулятивні цінні папери. Чим нижче клас цінних паперів, тим вищою буде премія.

Премія за ліквідність (LP). Ліквідний цінний папір можна швидко реалізувати без втрат або з мінімальними втратами. Низько ліквідний цінний папір несе ризик великих втрат при його продажу. Це спричиняє вищий відсоток на такий цінний папір.

Премія за строковість (MP). Вкладання в цінні папери на довгий строк звичайно обтяжене більшим ризиком, через що додається премія за ризик строковості. Але кон’юнктура ринку може бути такою, що більший ризик виявиться притаманним короткостроковим цінним паперам.

Оскільки щодо різних класів цінних паперів виникають різного роду та величини ризики, то ціна на них (тобто відсотки) значно відрізняються.

Формула ціни капіталу з урахуванням ризиків є такою:

R_i = R_f + IP + DRP + LP + MP. (2.2)

У економічній літературі відомі теорії часової структури відсоткових ставок, що пояснюють форму так званої кривої доходів залежно від строків погашення.

Теорія неупередженого очікування пояснює нахил кривої “ринковим консенсусом” щодо майбутніх відсоткових ставок та деякою впевненістю інвесторів у зміні ставок. Наприклад, якщо очікується падіння ставок, то інвестори віддадуть перевагу довгостроковим цінним паперам, розраховуючи в майбутньому отримати вищий доход. Але така поведінка виявиться характерною для багатьох інвесторів: у результаті підвищиться попит, що спричинить падіння ставок – крива доходів спадатиме.

Теорія переваги ліквідності передбачає, що в інвесторів немає впевненості у русі відсоткових ставок. Через це кожен з них приймає власне рішення, віддаючи перевагу вкладанням в ліквідні цінні папери, тому премія за ліквідність буде рівною для всіх.

Теорія ринкової сегментації вбачає, що відсоткова ставка за цінними паперами окремих строків визначається попитом і пропозицією. Тому кожен з учасників ринку віддає перевагу операціям в якійсь одній зоні строковості (сегменті ринку). Фактори, що визначають попит і пропозицію на коротко- та довгострокові цінні папери встановлюються самими учасниками різних сегментів.

Модель оцінки капітальних активів У. Шарпа визначає взаємозв’язок рівня ризику і необхідної норми доходу. У. Шарп запропонував поділити ризик на систематичний та несистематичний. Систематичний ризик перебороти шляхом диверсифікації портфеля інвестор не може. На думку Шарпа, систематичний ризик потрібно вивчати і бути готовому до змін, щоб встигнути пристосуватися до них. Щодо несистематичного ризику, то він долається шляхом диверсифікації, тобто побудови ефективного портфеля (підбору цінних паперів за строками, компаніями, регіонами, галузями, який забезпечить отримання очікуваного прибутку за мінімального ризику).

Здійснюючи ризиковані вкладення капіталу в цінні папери, кожний інвестор або фінансовий посередник бажає отримати додатковий доход поверх того рівня, що можуть принести без ризикові інвестиції. Цей додатковий доход повинен збільшуватися пропорційно рівню ризику інвестування. Таким доходом є так звана “премія за ризик”, яка мусить зростати пропорційно не загальному рівню ризику інвестування, а тільки пропорційно систематичному ризику.

Загальний доход з інвестування в окремі цінні папери з урахуванням рівня їх систематичного ризику розраховується за формулою:

R_i = А+ (R -А)*ß, (2.3)

де А – рівень доходу по безризикових інвестиціях ();

R – середній рівень доходу на фінансовому ринку;

ß – коефіцієнт, що характеризує рівень ринкового ризику окремих

цінних паперів

Для розрахунку очікуваного доходу по цінному паперу (або портфелю цінних паперів) R_i або R_р з урахуванням ризику використовуються лінії характеристики, лінії ринку цінних паперів та лінії ринку капіталів. Інвестор використовує найрізноманітніші прийоми для вивчення своєї поведінки на ринку цінних паперів. Потрібно усвідомити, що всі ці розрахунки визначають теоретичну ціну, а фактична ціна складається на фінансовому ринку під впливом попиту та пропозиції на капітал. Чим вище професіоналізм фінансового аналітика, тим точнішим буде розрахунок очікуваного доходу і тим більше наближеною виявиться теоретична ставка доходності до поточної.

Лінія характеристики цінного паперу – лінія, яка показує співвідношення між доходом по окремому цінному паперу R_i та ринковим індексом R_m, тобто середньою ринковою ціною по даному класу цінних паперів.

Лінія характеристики цінного паперу наведена на рис. 1.

R_i

ß

a

R_m

Рис.2. 1. - Лінія характеристики цінного паперу

Бета (ß) показує нахил лінії характеристики. Рівняння лінії характеристики:

R_it = a_і + ß _iR_mt + E_it, (2.4)

де R_it – доход по цінному паперу і у період t;

R_mt – доход ринкового портфеля у період t;

a_і – параметр точки перетину лінії характеристики та вертикальної лінії R_і у період t;

ß _I – параметр коефіцієнту нахилу лінії характеристики;

E_it – випадкові похибки (у задачах ігноруються).

Бета (ß) та альфа (a) вираховується за формулами:

ß = cov (im) / var (R_m) = r (d_і / d_m), (2.5)

a_I = R_it – ß _tR_mt.

Лінія ринку цінних паперів показує графічно рівняння очікуваного доходу по цінному паперу як функцію безризикової відсоткової ставки, бети цінного паперу та очікуваного доходу ринку.

E(R_i) = R_f + ß (E(R_m) - R_f). (2.6)

SML

R_i

R_m премія за ризик

R_f доход без ризику

0 систематичний ß

ризик

Рис. 2.2 - Лінія ринку цінних паперів

Доход зростає по мірі зростання ринкового ризику. Премія за ризик – різниця між очікуваним доходом ринку та доходом без ризику.

Наприклад, якщо ß цінного паперу дорівнює 0, 5, ставка доходу ринку складає 10%, а без ризикова ставка дорівнює 8%, то можна очікувати доход по цінному паперу в розмірі 9%.

E(R_i) = 8 + 0, 5*(10 - 8) = 9%

Лінія ринку капіталів графічно показує рівновагу між очікуваним доходом і ризиком добре диверсифікованого портфеля цінних паперів.

E(R_р) = R_f + (d_р / d_m) (E(R_m) - R_f) (2.7)

очікуваний доход ринку

SML

R_р

R_m

R_f

d_m d_р загальний d

ризик

Рис. 2.3 - Лінія ринку капіталів