Карта суїцидального ризику

Фактори суїцидального ризику:

I. Дані анамнезу:

1) вік першої суїцидальної спроби — до 20 років;

2) мала місце суїцидальна спроба раніше;

3) суїцидальні спроби у родичів;

4) розлучення або смерть одного з батьків (до 18 років);

5) відсутність теплих стосунків у родині в дитинстві чи юності;

6) повна або часткова бездоглядність у дитинстві;

7) початок статевого життя — 20 років і раніше;

8) провідне місце у системі цінностей належить коханню;

9) професійна сфера діяльності не відіграє важливої ролі в системі цінностей;

10) В анамнезі мало місце розлучення.

II. Актуальна конфліктна ситуація:

11) ситуація невизначеності, очікування;

12) конфлікт у стосунках кохання або у подружніх взаєминах;

13) довготривалий конфлікт;

14) схожий конфлікт уже мав місце раніше;

15) конфлікт, обтяжений неприємностями в інших сферах життя;

16) суб'єктивне почуття неподоланності конфліктної ситуації;

17) почуття образи, жалю до себе;

18) почуття втоми, безсилля;

19) суїцидальні висловлювання, погрози вчинити суїциду.

Ш. Характеристика особистості:

20) емоційна лабільність;

21) імпульсивність;

22) емоційна залежність, необхідність надзвичайно близьких
емоційних контактів;

23) довірливість;

24) емоційна в'язкість, ригідність афекту;

25) хворобливе самолюбство;

26) самостійність, відсутність залежності в ухваленні рішень;

27) напруженість потреб (сильно виражене бажання досягти
своєї мети, висока інтенсивність цих потреб);

28) наполегливість;

29) рішучість;

30) безкомпромісність;

31) низька здатність до утворення компенсаторних механізмів,
витіснення фрустраційних факторів.

«Вагу» фактора суїцидального ризику залежно від його наявності, відображеності і значимості подано у табл. 17-3.

Обчислюємо алгебраїчну суму «ваги» всіх факторів. Якщо отримана величина менша за 8, 86 — ризик суїциду незначний. Якщо ця величина коливається в межах від 8, 86 до 15, 48 — є ризик здійснення суїцидальної спроби. У випадку, коли сума балів перевищує 15, 48, імовірність суїциду значна, а у випадку наявності в анамнезі спроби самогубства, ризик її повтору збільшується.

Табл. 17-3. «Вага» фактора суїцидального ризику

Кількість усіх цих факторів, які мають іидивідуально-особистісний зміст, можна суттєво зменшити і навіть звести нанівець, якщо знати групові фактори суїцидального ризику та їх профілактику. До г рупових факторів суїцидальної поведінки, які можуть збільшити ймовірність вияву суїцидального ризику у військовому середовищі, належать:

а) соціально-психологічні фактори:

Питання 4.4. Методика візуального визначення суїцидальних виявів

Діагностику суїцидальної поведінки військовослужбовців у військовій частині можна також здійснювати візуальним визначенням суїцидальних виявів.

Для цього можна використовувати методику візуальної експертної оцінки емоційного стану людини Віктора Кондратьева. Експертні групи складаються з найдосвідченіших і найкваліфікованіших офіцерів виховної роботи. Число експертів у групі має бути не менше трьох офіцерів, яким необхідно:

—знати індивідуальні вияви військовослужбовців у процесі емоційного реагування на зовнішні та внутрішні подразники, основні емоційні стани досліджуваних і ймовірні причини, що їх викликають;

—бути зацікавленими в цій діяльності, тобто мати можливість використовувати результати оцінок в інтересах справи;

—бути підготовленими протистояти думці більшості за певності у своїй правоті, доводити свій висновок, уміти розв’язувати конфліктні ситуації, швидко переключатися з одного зовнішнього емоційного показника на інший та аналізувати конкретну ситуацію з метою визначення емоційних станів військовослужбовців;

—враховувати тільки емоційний вияв, що спостерігається, та його об'єктивні причини [113].

Для визначення емоційного стану експерти використовують «Таблицю експертної оцінки емоційних станів». Порядок використання таблиці:

—кожному балові відповідає набір зовнішньо-емоційних показників;

—у таблиці — п'ятибальна шкала:

5 балів — сильні позитивні емоції;

4 бали — слабкі позитивні емоції;

З бали — «нульова точка»;

2 бали — слабкі негативні емоції (незадоволеність, гнів, страждання, тривога, жах тощо);

/ бал — сильні негативні емоції (сильне страждання, відчай, жах).

Спочатку експерт, як правило, зосереджує увагу на найбільш яскраво виражених зовнішніх емоційних показниках, потім на інших і ухвалює рішення про виставляння кінцевого бала.

Адже військовослужбовцям, котрі схильні до суїцидальної поведінки, притаманні такі вияви: неадекватний рівень самооцінки, егоцентризм, аутоагресія, гіперболізоване почуття провини, невпевненість у собі, відчуття власної неповноцінності.

Суїцидентам також властивий певний ряд особливостей, обумовлених специфічним складом особистості: високий ступінь тривожності, песимістична особистісна настанова, параноїдальні риси, стереотипність мислення, моральний догматизм, утрудненість вольових зусиль, несамостійність, підвищена вразливість, утруднений модус ухвалення рішень, схильність до утворення надцінних ідей.

Крайній ступінь вираження таких Характерологічних рис особистості воїна за несприятливого поєднання зовнішніх впливів здатен стати суїцидогенним.

Для того, щоб вчасно попередити суїцидальну поведінку військовослужбовців, необхідно організувати її профілактику.

Питання 5. Профілактика суїцидальної поведінки у військовому середовищі

В діяльності посадових осіб щодо профілактики суїцидальної поведінки має бути чітка система роботи. Вона має включати найрізноманітніші заходи безпосереднього й опосередкованого впливу командирів (начальників), вихователів і медичних працівників на військовослужбовців, у поведінці яких спостерігається суїцидальний ризик або помітні окремі елементи його вияву.

Спершу у військовому підрозділі (частині) слід усунути діяльнісні, соціально-психологічні, психічні, ситуативні та інші фактори, які можуть сприяти або спровокувати суїцидальну поведінку військовослужбовця.

Серед цих заходів суттєве місце має посідати робота з молодим поповненням, яке необхідно в перші два місяці служби оточити особливою увагою. У роботі з ним потрібно враховувати труднощі адаптаційного періоду, оволодіння військовою спеціальністю, не допускати фізичних і психічних перевантажень, тим паче нічим невиправданих. Під час роботи з молодим поповненням слід виявляти такт, терпіння, чуйність, увагу, витримку.

Необхідно дуже уважно ставитися до заяв і скарг військовослужбовців і на членів їхніх родин, своєчасно реагувати на них, більше уваги звертати на індивідуальні особливості та психічні якості своїх підлеглих, глибоко розбиратись у мотивах, якими вони керуються у своїй поведінці та службовій діяльності.

У цей період командирам усіх категорій, вихователям та іншим посадовим особам військової частини слід звертати особливу увагу на ситуаційні реакції військовослужбовців, які за своєю картиною і динамікою можуть бути поділені на шість типів:

*реакція емоційного дисбалансу — характерна для молодого поповнення. Загальне тло настрою військовослужбовця пригнічене, він відчуває дискомфорт та має інші негативні переживання, такі як пригніченість, роздратованість, безпомічність. Такий вид реакції характеризується скороченням кола контактів. Нерідко втрачається і глибина контактів — вони набувають поверхового і частково поверхового характеру. Це завжди відчуває той, хто систематично зустрічається і розмовляє з підлеглими. Тривалість цієї реакції — до 2 місяців. Перш за все необхідно виявити причини, що викликають цю реакцію, і постаратися їх усунути або пом’якшити вплив;

*песимістична ситуаційна реакція — виражається передусім у зміні світосприймання, появі негативних і песимістичних аспектів у світогляді, судженнях і оцінках, системі цінностей воїна. Вона характерна для періоду його адаптації у випадках постійного глуму і знущань, порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями, що мають місце у підрозділах. Така реакція несприятлива передусім тому, що перепинає шлях до продуктивного планування діяльності на час служби, поступаючись неоптимістичним прогнозам. Тяжкі емоційні перевантаження сприймаються як удари долі, протидії яким бути не може. Цей тип ситуаційної реакції найбільш суїцидонебезпечний, оскільки будь-які втручання сприймаються у дусі власної песимістичної концепції і не можуть повністю нейтралізувати психотрав-мувальні причини. Небезпечна песимістична ситуаційна реакція (вона пригноблює більше, ніж усі інші), яка раптово з'являється і так само швидко й активно реалізується суїцидальним рішенням з виходом у так званий «миттєвий» суїцид. При цьому як спосіб реалізації суїцидального рішення зазвичай використовуються найтяжчі його види (самостріли, самопідриви, самоповішення). Такі епізоди найменше містять елемент «крик про допомогу» — суїцидальні рішення кінцеві, стрімкі і безконтрольні. Військовослужбовці з цією формою ситуаційної реакції найчастіше залишають посмертні записки, що містять роздуми про власне життя. Записки ці відверті і нерідко виявляють справжні причини і приводи для самогубства. Бувають випадки, коли така реакція настає на тлі завищеної самооцінки своїх можливостей, тобто надмірних, що не відповідають потенційним можливостям особи. Цей тип реакції найдовший — у середньому три місяці;

*реакція негативного балансу — передбачає раціональне «підбиття підсумків життя» військовослужбовцем, оцінки ним власного пройденого шляху і перспектив. Вона найхарактерніша для офіцерів, прапорщиків, одружених військовозобов’язаних, пов'язана зі службовими та родинними негараздами, протиправною поведінкою або тяжкою хворобою. Підготовка до самогубства має досить прихований характер. У випадку невдачі зберігається твердий намір повторитисамогубство;

*реакція пониження комунікативності — характеризується найрізкішимизмінами у сфері міжособистісного спілкування або значним його обмеженням, що викликає стійкі, тривалі переживання самотності, безнадії. Найхарактерніша при зраді коханої дівчини, розлученні, хворобі, що пов’язана з фізичною вадою, а також знущаннями з боку товаришів по службі, образі начальником, коли військовослужбовця прилюдно осоромили. Тривалість цього типу реакції у середньому один місяць;

*реакція опозиції - характеризується тим, що воїн усе, що відбувається навколо нього, сприймає в опозиційному дусі. Всі події, явища та інформацію має схильність трактувати у вигідному для нього річищі. Складність цієї ситуації полягає в тому, що такі погляди на життя лежать в основі його світосприйняття і світорозуміння, оцінки життєвих цінностей. Під впливом таких переконань і емоційних переживань схильний до різкого суїцидального вчинку;

*реакція дезорганізації — воїн повністю загублений, життєві цінності не впливають на його поведінку і діяльність.

На основі цих реакцій можна виокремити такі характерні риси особистості суїцидента:

—невпевненість у собі;

—занижений рівень самооцінки;

— висока потреба в самореалізації;

—симбіотичність. висока значущість для них теплих, емоційних зв'язків, відвертості, емпатичності, розуміння і підтримки з боку довколишніх;

—труднощі у вольових зусиллях під час прийняття рішень;

—пониження рівня оптимізму й активності у складних життєвих ситуаціях.

Знання змісту цих реакцій та адекватне їх розшифрування допомагає командирам та іншим посадовим особам своєчасно виявити військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки, та організувати з ними цілеспрямовану профілактичну роботу.

Загальними опосередкованими превенційними заходами проти суїциду насамперед є:

—висока якість бойової і гуманітарної підготовки у військовому підрозділі;

—чітка організація бойового чергування, вартової, гарнізонної і внутрішньої служб особового складу;

—повноцінне доведення до військовослужбовців усіх видів забезпечення:

—створення і підтримання у підрозділах здорового морально - психологічного клімату та утвердження позитивних традицій;

—якісна організація психолого-педагогічної роботи з усіма категоріями особового складу, підвищення їх психолого-педагогічної культури і компетентності:

—ефективне здійснення виховної роботи з особовим складом і всебічне МПЗ всіх видів його діяльності.

Хотілося б особливо звернути увагу на ці заходи, бо від їх якісної організації та ефективного здійснення залежить попередження і профілактика суїцидальної поведінки військовослужбовця.

Окрім загальних заходів необхідно також організувати конкретні організаційні, правові, соціальні, педагогічні, психологічні й медичні заходи, спрямовані на своєчасне виявлення у військовому підрозділі (частині) суїцидентів або потенційних суїцидентів та надання їм своєчасної професійної допомоги. Кожен із цих напрямів має скласти підсистему у загальній системі роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців.

Усі ці заходи мають бути спрямовані на:

—організацію заходів психогігієнічного і психопрофілактичного характеру, орієнтовані на збереження психічного здоров’я військовослужбовців;

—забезпечення соціального захисту військовослужбовців та їхніх прав;

—попередження порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями у підрозділах та утвердження в них здорового морально-психологічного клімату;

—здійснення заходів, спрямованих на виявлення військовослужбовців Із суїцидальним ризиком І суїцидальною поведінкою;

-— здійснення психодіагностичної роботи з такими військовослужбовцями;

— надання їм своєчасної кваліфікованої медичної, психологічної та Іншої допомоги;

— здійснення з ними індивідуальної виховної роботи та ін.

Існує ще одна проблема. Як працювати з військовослужбовцями, котрі скоїли суїцидальні дії! Точно визначити, чи буде повторний суїцид, неможливо. Але відомо, що приблизно 25-50 % суїцидентів пізніше завершують життя самогубством. Ризик повторення суїцидальних дій найбільший протягом перших трьох років після скоєної суїцидальної спроби, і особливо — у перші 6 місяців.

У цій системі роботи щодо профілактики суїцидальної поведінки військовослужбовців є одна суттєва особливість. А саме, ці заходи мають бути переважно індивідуального спрямування і бути медичного, психологічного і соціально-психологічного характеру.

В основному тут мають професійно працювати заступники командирів підрозділів (частин) з виховної роботи й військові психологи. Можна визначити такі основні напрями їх превентивної діяльності щодо суїцидальної поведінки військовослужбовців:

Таким чином, профілактична робота щодо суїциду у військовій частині за своїм змістом і організацією має об'єднувати заходи соціального, психологічного, медичного, правового і педагогічного характеру, бути безперервною, послідовною і системною та проводитися за участю всіх посадових осіб військової частини.

Тести та завдання для самоконтролю

17-1. Зробіть психологічний аналіз проблеми самопожертви військовослужбовця своїм життям в екстремальних умовах бойової діяльності і явища суїциду в умовах військової служби.

17-2. Яка із нижченаведених причин суїциду в умовах військової служби є провідною? Обґрунтуйте власне розуміння цієї проблеми:

а) індивідуально-психічні;

б) соціальні;

в) біологічні.

17-3. Зробіть психологічний аналіз чотирьох видів суїцидальних дій за М. Фарбером у моральному аспекті:

1) позитивний намір — кінцевий результат позитивний;

2) негативний намір — кінцевий результат позитивний;

3) позитивний намір — кінцевий результат негативний;

4) негативний намір — кінцевий результат негативний.

17-4. Зробіть порівняльний аналіз таких понять:

а) суїцид;

б) пресуїцид;

в) суїцидальна поведінка;

г) постсуїцид.

д) суїцидальний ризик.

17-5. Схарактеризуйте явище суїциду з точки зору основних світових релігій.

17-6. Схарактеризуйте найпопулярніші способи й методи діагностики наявності у військовослужбовця ознак суїцидального ризику.

17-7. Розкрийте взаємозв'язок між порушенням статутних правил взаємин між військовослужбовцями та суїцидальною поведінкою військовослужбовців у підрозділі.