Військовослужбовців, схильних до суїцидальної поведінки

Суїцидальна поведінка військовослужбовців, безперечно, зумовлена їхніми певними індивідуально-психічними, нейрофізіологічними та іншими рисами. Для профілактики такої поведінки у військовому середовищі слід знати такі риси і володіти надійними методиками діагностики.

Серед індивідуально-психічних рис військовослужбовця суїцидальну поведінку насамперед формують свідомість і самосвідомість, характер, рівень самооцінки, зміст емоційної сфери, ступінь особистісної та ситуативної тривожності, вид темпераменту, зміст життєвих цінностей та його особливості, соціальний статус, рівень суспільної активності, зміст соціальних зв'язків та їхній характер, ступінь належності до системи соціальних взаємин, специфіка взаємин з найближчим соціальним оточенням та ін.

Наприклад, особливостями самосвідомості воїнів із анти вітальними тенденціями є неадекватний рівень їх самооцінки, егоцентризм, аутоаґресія, гіперболізоване почуття провини, невпевненість у собі, відчуття власної неповноцінності.

Суїцидентам також властиві такі характерологічні риси, як високий ступінь тривожності, песимістична особистісна настанова, параноїдальні схильності, стереотипність мислення, моральний догматизм, утрудненість вольових зусиль, несамостійність, підвищена вразливість, утруднений модус ухвалення рішень, схильність до утворення надцінних ідей.

Крайній ступінь вираження характерологічних рис воїна за несприятливого напливу обставин може стати суїцидогенним. Визначимо такі окремі крайні полюси характерологічних рис воїна, що його характеризують:

1) самосвідомість:

Питання 4. Методики діагностування військовослужбовців, схильних до суїциду

Приступаючи до аналізу проблеми психологічної діагностики схильності військовослужбовців до скоєння суїциду, необхідно, на нашу думку, розглянути її визначення і зміст.

Суїцидальна діагностика — клінічні засоби, методи і методики виявлення суїцидальної активності людини, за допомогою яких можна сформулювати психічний, соціодинамічний і дескриптивний діагнози (оцінка динаміки підготовки до суїциду і наростання суїцидальних тенденцій, а також здійснення психопатологічної діагностики). Вона представляє аналіз не тільки власне суїцидальних виявів (особливості, можливість реалізації тощо) у статиці і динаміці, а й у всій сукупності клінічних, особистісних і навколишніх чинників, що беруть участь у суїцидогенезі.

Діагностика суїцидальної поведінки військовослужбовців спрямована на збір, узагальнення та аналіз інформації про їхню схильність до різних видів суїцидальної поведінки, визначення серед них найбільш небезпечних з точки зору можливості самогубства категорій. Суїцидальна діагностика спрямована на виявлення: 1. Індивідуальних суїцидогенних чинників, які поділяються на: предиспозиційні (недостатність або неповноцінність психічного функціонування як наслідок надзвичайної емоційної напруженості воїна, що пов'язано з фіксацією його уваги на труднощах військової служби, які, на його погляд, є неподоланними. СуїцидальнІй небезпеці сприяють знижена толерантність воїна до емоційних навантажень; максималізм у судженнях та їх не виваженість; дефектність прогнозування; негаразди в комунікативній сфері; неадекватність самооцінки; психічна вразливість). Воїни в такій ситуації пишуть додому панічні листи, просять командирів і близьких надати їм відпустку додому під будь-яким приводом, звільнити від виконання певних службових обов'язків. Вони також намагаються потрапити до лазарету або санітарної частини, шпиталю та ін. На цій фазі динаміки суїциду воїни характеризуються підвищеною потребою в емпатичності, неформальному спілкуванні, співпереживанні, емоційній підтримці. Вони намагаються знайти підтримку, поділитися своїми проблемами, переживаннями, тривогою. Коли воїн не задовольняє ці свої потреби, у нього починається процес соціально-психологічної дезадаптації у підрозділі, що автоматично спровокує його потрапляння у конфліктні ситуації;

позиційні: це позиція, яку займає суїцидент у конфлікті або конфліктній ситуації, яка, як правило, буває дезадаптивною. Найбільш суїцидонебезпечним є пасивно оборонний характер поводження воїна, який поглиблює його дезадаптацію, формує почуття самотності у підрозділі, викликає негативні емоційні переживання, сприяє ізоляції у колективі, відштовхує від нього товаришів по службі;

статусні: особливості психічного стану або психічного реагування суїцидента, що безпосередньо впливають на можливість здійснення суїцидальних дій. За наявності психічних розладів такими чинниками є афективна, афективно-маревна або галюцинаційно-маревна симптоматика. У практично здорових осіб статусні чинники виявляються у вигляді психічних особистісних реакцій. Мають місце симптоми деперсоналізації особистості воїна;

інтенційні: особливості особистісних намірів щодо суїцидального поводження, характеру і ступеня його виразності. На думку суїцидента, тільки суїцидальна поведінка є справжнім виходом із кризової ситуації, основним методом розв’язання всіх проблем, які накопичилися під час служби або у конкретному конфлікті.

2. Антисуїцидальних чинників особистості. Це — окремі особистісні настанови, які перешкоджають формуванню суїцидального поводження або реалізації суїцидальних дій. До них належать: емоційна пов’язаність з близькими, гіпервідповідальність, наявність творчих планів, острах фізичного страждання та ін.

Чинниками, що перешкоджають реалізації суїцидальних намірів вої на, можуть бути також:

—інтенсивна його емоційна прив'язаність до значимих людей;

—батьківські обов'язки;

— виражене почуття обов'язку;

—концентрація уваги на власному здоров'ї;

—залежність від громадськоїдумки та уникнення осуду з боку
товаришів по службі, близьких, родичів;

—уявлення про ганебність, гріховність суїциду;

—уявлення про невикористані життєві можливості;

—наявність творчих планів, тенденцій і задумів;

—наявність естетичних критеріїв у мисленні.

3. Ступеня психічної вразливості. За його допомогою визначають індивідуально-психічні особливості воїна, які за певного фізичного або психічного впливу (об'єктивно малозначимого) можуть стати психічною травмою.

4. Психопатологічних предикторів суицидального (аутоагресивного) поводження. Це психічні розлади різноманітного ступеня, що безпосередньо впливають на формування суїцидального (аутоаґресивного) поводження. До них можна віднести:

реактивні депресії —за яких суїцидальні дії частіше є імпуль­сивними; формування суїцидальної активності залежить від суб'єктивної значимості ситуації, що с психотравмувальною, і адаптаційних можливостей суїцидента;

алкоголізм — у більшості випадків суїцидальне поводження має імпульсивний характер, є афективною розрядкою;

ендогенні депресії — аутоагресивні дії частіше вчиняються хворими на стадії депресивного епізоду; на вищій стадії депресивного психозу вони мають імпульсивний характер і обумовлені як афективні переживання (безвихідністю, почуттям нестерпності тягаря психічного стану), так і маревними ідеями провини, самознищення;

шизофренія — аутоаґресивні дії хворих залежать від клінічної картини психозу; найбільшу небезпеку для життя мають аутоагресивні ДІЇ, що обумовлені імперативними псевдо мареннями;

розлади особистості — характер суїцидального поводження залежить від форми психічних розладів.

5. Суїцидальних комунікацій — характерні вияви суїцидальних намірів воїном в міжособистісному спілкуванні, що варто розглядати як попереджуючі ознаки, які вказують на можливість здійснення суїцидальних дій. Виділяють п'ять ознак:

форма — вербальна, у тому числі письмова;

характер — прямий (відкритий) або непрямий (замаскований);

утримання — вияв афектів (почуття провини або осуди), спроба пояснити свій учинок, доручення або прохання до навколишніх;

об'єкт — визначена особа або група;

мета — прохання про допомогу (благання про порятунок), вираження ворожості (звинувачення інших, самозвинувачення).

6. Ступеня суїцидального ризику — ступінь можливості виникнення суїцидальних спонук, формування суїцидальної поведінки і здійснення суїцидальних дій. Ступінь виразності суїцидального ризику (можливість здійснення суїцидальних дій) можна визначити зіставленням суїцидогенних і антисуїцидальиих чинників особистості, а також шляхом впливу індивідуально-ситуаційних (характер, значимість суїцидогенного конфлікту) і середовищах (соціально-демографічних) чинників. Розрізняють такі варіанти суїцидального ризику:

гострий — висока можливість здійснення суїцидальних дій (пресуїцидальний період може бути «миттєвим»), варто розглядати як невідкладний стан;

хронічний -— тривале існування терапевтично резистентних суїцидальних переживань, що не купируються після вчинення суїцидальної спроби.

7. Чинників суїцидального ризику — зовнішні або внутрішні стимули (умови, обставини), що не є етологічними, але сприяють безпосередньо суїцидальній активності або викликають її. їх визначення є надзвичайно складним завданням, бо чітких критеріїв і показників, кого вважати потенційним суїцидентом, коли і в яких обставинах він може бути включений у групу суїцидального ризику, немає. Немає також одно­значного визначення поняття «суїцидальний ризик». У суїцидології під цим поняттям розуміють:

1) імовірність виникнення будь-якої форми суїцидальної поведінки (форма загального суїцидального ризику);

2) імовірність вияву суїцидальної тенденції (наявність ризику суїцидальних дій);

3) імовірність рецидиву суїцидальних актів (повторний суїцид).

Розрізняють соціально-демографічні (стать, вік, соціальний стан), етнокультурні (наявність у традиціях певних народів суїцидальної поведінки як соціально прийнятної норми), соціально-економічні (рівень життя, наявність роботи, фаху, родини), психічні (особистісні особливості), специфічні (попередня суїцидальна спроба, наявність психічного або важкого соматичного захворювання) та інші чинники суїцидального ризику.

Клініко-лінгвістична діагностика суїцидальної поведінки (І.В. Ганзин, 1997)— комплексний аналіз промови пацієнта, що спрямований на виявлення суїцидальних проявів, психічної кризи або психопатологічних предикторів суїцидальної активності. За здійснення цієї діагно­стики суїшшальний ризик виявляється у:

— прямому висловлюванні, а також в обмовках або недомовлених фразах, що відбивають його суїцидальні тенденції;

—вираженому егоцентризмі у сприйнятті реальності;

—наявності дієслів у множині директивного характеру в контексті суїцидальних висловлювань;

—ослаблені або випадні лексико-семантичні групи, що описують гедоністичні переживання або уявлення;

—наявності паралінгвістичних характеристик афективних порушень: явна сповільненість темпу мовлення, заповнення мовних пауз глибокими зітханнями, монотонність інтонації та ін.

Питання 4.2. Психодіагностичні та психофізіологічні методики діагностики суїцидальної поведінки

Використання психодіагностичних та психофізіологічних методик дає змогу досліджувати особливості нервової системи, виявляти військовослужбовців, що мають специфічні характерологічні якості або перебувають у такому психічному стані, який може перешкодити нормальному виконанню службових обов'язків. За допомогою психодіагностичних методик нерідко вдається виявити психопатологічні симптоми, які за звичайного клінічного обстеження практично не виявляються, повніше розкрити патохарактерологічні особливості особистості військовослужбовця.

Виходячи з притаманних особистості суїцидента якостей, для вивчення, діагностики військовослужбовців та віднесення їх до так званої «групи ризику» (за ознакою схильності до суїциду), визначення ступеня суїцидального ризику, профілактики та превенції суїцидальних спроб, у практиці професійного відбору до лав Збройних сил України та у діяльності заступників командирів з виховної роботи й офіцерів органів виховної роботи, доцільно використовувати деякі з нижчезазначених психодіагностичних обіжників І методик:

Обіжник пристосованості Бела — особистісний обіжник, спрямований на діагностику труднощів у різних «царинах пристосованості».

Складається з 200 питань, що належать до шести сфер пристосованості, на підставі яких виокремлюється 6 шкал.

Найбільшу цінність, на нашу думку, для вивчення рис особистості суїцидента являють собою такі шкали:

емоційна врівноваженість: особи з високими балами цієї шкали характеризуються емоційною нестійкістю, а з низькими — емоційною стабільністю;

ворожість: особи з високими балами цієї шкали ворожо настроєні щодо інших людей, а з низьким — дружньо.

Обіжник «Ваше самопочуття» — методика, яка має елементи обіжника-анкети, обіжника станів і настроїв та особистісного обіжника. Він розроблений О.С Копіною, Є.А. Сусловою, Є.В. Заїкіним і призначений для діагностики психоемоційного напруження (основних складових і джерел) людини. В обіжник увійшли методики експрес-діагностики психоемоційного напруження і пов'язаних з цим напруженням чинників. Складається з п'яти шкал. Особливий інтерес для дослідження особистості суїцидента становлять такі шкали:

*шкала самооцінки здоров'я: низька самооцінка здоров'я, на думку авторів, пов'язана з підвищеним рівнем стресу, ниькими показниками задоволеності життям;

*шкала психоемоційного стресу Л. Ридера: показник стресу по цій шкалі варіює від 0 до 3 балів, і кожного досліджуваного відносять до однієї з трьох груп — з високим, середнім або низьким рівнем психоемоційного стресу;

шкалаа задоволеності життям у цілому О.С Копіної: оцінює суб'єктивний стан задоволеності—незадоволеності жит­тям.

Ґісенський тест — особистісний обіжник, розроблений Д. Бекманом І Г. Рихтером, призначений для діагностики психосоціальних зв’язків особистості та містить три варіанти одних і тих самих сорока біпо­лярних тверджень («Я», «Він», «Вона»), Такі варіанти завдань необхід­ні для отримання характеристик досліджуваного з боку інших. Кожне з тверджень оцінюється за 7-бальною шкалою. Первинні («сирі») оцінки підраховуються з шести основних шкал, серед них найцікавішими є такі: шкала переважального настрою: два полюси: гіпоманіакальний (особи, які рідко відчувають пригніченість, не схильні до рефлексії і критичного ставлення до себе, які не приховують роздратування, незалежні) і депресивний (пригніченість, схильність до рефлексії, несміливість, залежність, самокритичність). Припускають, що настрій, який переважає, пов'язаний з основним для особистості напрямом розвитку агресії (назовні або проти власного «Я»); шкала соціальних здібностей: на одному полюсі: активна, товариська, невимушена, конкурентоспроможна особистість з багатою уявою і здатністю до сильних почуттів. «Соціальна слабкість», на думку авторів, характеризується нето­вариськістю, - слабкою здатністю до самовіддачі, відсутні­стю здатності до тривалої прив'язаності, збідненою фантазією. Комплекс якостей, відображених у цій шкалі, дає змогу судити про ступіньзрілості особистості,

Дзеркального малюнка тест — особистісний тест, розроблений М. Кучерою і В. Смекалом. Зміст праці досліджуваного міститься у дзеркальному змальовуванні з тестових зразків. Під час тесту фіксуються різноманітні поведінкові реакції досліджуваного та оцінюється характер малюнка за певними параметрами, і результат цієї оцінки фіксується на спеціальному бланку у вигляді профільної оцінки. Цей тест потребує від психолога, що його провадить, великого досвіду.

Може здійснюватись комплексна інтерпретація результатів зі складанням висновку. Найбільшу значущість мають шість діагностичних категорій, які мають полюси:

1) нейропсихологічна лабільність — стабільність;

2) імпульсивність — володіння собою;

3) міцна воля — слабка воля;

4) стійкість — нестійкість до стресу;

5) ригідність — гнучкість;

6) адекватна — неадекватна пристосовність.

Міра-і-Лопеса міокінітичний психодіагноз — проективна методика дослідження особистості, яка розроблена Е. Міра-і-Лопесом. Матеріал тесту складається з 7 субтестов, що являють собою аркуші паперу, на яких накреслені лінії різної конфігурації. Досліджуваному пропонують декілька раз обвести лінії олівцем, а потім продовжувати роботу всліпу.

Застосування цієї методики дає змогу діагностувати: збудження — депресію; екстраверсію— інтроверсію; гетероагресію — аутоаґресію.

За даними автора, найчіткіша диференціація досліджуваних досяга­ється за параметром «збудження — депресія».

Шкала вияву тривожності — особистісний обіжник, призначений для вимірювання виявів тривожності (розроблений Джеймсом Тей­лором) і складається з 50 тверджень, які відбиралися з набору тверджень ММРІ. Вибір пунктів для цієї шкали здійснювався па підставі аналізу їх здатності розрізняти осіб з хронічними реакціями тривоги, індекс тривожності вимірюється у шкалі Т-балів.

Шкала самоповаги Розенберга — особистісний обіжник, призна­чений для оцінки самовідношення у підлітків. Він запропонований М. Розенбсрґом і складається з 10 тверджень. Показники, які вимірюються з його допомогою, можуть бути пов" язапі з депресивним станом і тривожністю.

Особистісні шкали Компрея — особистісппй обіжник, запропоно­ваний А. Компрес м. Загальна кількість питань— 180, відповіді подаються за 7-бальною шкалою. Обіжник складається з восьми особистісних шкал.

Найбільшу цінність для дослідження рис особистості суїцидента мають шкали:

емоційної стабільності — нейротизму; емпатії — егоцентризму; екстраверсії— Інтроверсії.

Особистісний обіжник Кудлічкової, що розроблений Євою Кудлічковою і складається з 80 питань. Діагностика спирається на аналіз п'яти біполярних факторів, поміж яких найкорисніші для виявлення пси­хічних особливостей суїцидентів є такі:

*лабільність (збудливість, неврівноваженість, занепокоєність, імпульсивність) — стабільність (врівноваженість, розсудливість, володіння собою, постійність);

* екстраверсія (кооперативність, комунікабельність, відкритість, соціабельність, балакучість) -— інтроверсія (замкнутість, стриманість, зовнішня холодність).

Обіжник порушень психічної адаптації —особистісний обіжник, який був розроблений А.І. Скорик та Л.С. Свердловим. Він складається з 37 тверджень і призначений для передчасної діагностики адаптаційних порушень. Первинні оцінки підраховуються відповідно до «ключа», а потім переводяться у Т-бали.

Обіжник складається з 6-ти шкал:

—перша шкала описує відчуття загального фізичного і психічного дискомфорту;

—шкала іпохондрії — відображає ступінь фіксації на соматичному неблагополуччі;

—шкала «гіпоманїакальності» — фіксує відчуття комфорту з відтінком ейфорії;

—четверта шкала описує депресивний стан;

—шкала «невротизації» — описує стан ефективно-вегетатив­ного дисбалансу, який виникає при емоційній напрузі;

—шоста шкала фіксує порушення у сфері соціальних відношень.

Найкориснішими, на нашу думку, для діагностики особистісних рис суїцидента є перша та четверта шкали.

ТАТ (тематичний аперцептнвннй тест) використовується для ви­значення патологічних стосунків особистості, діагностики неврозів і межових станів. Під час роботи з військовослужбовцями доцільно використовувати сюжет 3 (чоловічий варіант), який визначає стан депресії, суїцидальні наміри, тенденції уникнення покарання або прийняття провини.

Обіжник самовідношення — особистісний обіжник, який був запропонований Володимиром Століним. Він спрямований на дослід­ження чинників ставлення до себе і містить 62 пункти, сформульовані у вигляді тверджень, рознесених на чотири шкали. Найбільшу діагностичну цінність мають 2 шкали:

*самоповаги (14 пунктів) — шкала спрямована на відображення аспектів самовідношення до своїх здібностей, енергії, самостійності, оцінки можливостей контролювати своє життя, ступеня віри у свої сили;

*аутосимпатії (16 пунктів) — шкала на позитивному полюсі поєднує довіру до себе і позитивну самооцінку, на негатив­ному — бачення у собі переважно недоліків, низьку само­оцінку, схильність до самозвинувачення.

Методики спрямовані на визначення психічної стійкості. Самогуб­ство можна розглядати як гостру реакцію дезадаптації, що виникає у відповідь на травмувальні ситуації, за яких смерть здається найкращим виходом. Травмувальними заведено називати ситуації, які висувають до адаптаційних можливостей військовослужбовця вимоги, що істотно перевищують звичайні або сприймаються ним як такі, котрі порушують його «психічний гомеостаз», заторкуючи життєво важливі потреби і цінності особистості, її честь і гідність, загрожують її благополуччю, здоров'ю і самому життю в такій формі, коли травмувальну ситуацію не можна ні ігнорувати, ні вирішити звичним способом.

Здатність чинити опір впливові травмувальних чинників пов'язується з силою нервових процесів, емоційною (емоційно-вольовою) стійкістю особистості, її психічною адаптивністю, толерантністю, мотивами і ціннісними орієнтаціями, творчим потенціалом тощо. Для конструктивного вирішення внутрішньоособистісних і міжособистісних конфліктів, які в армійському середовищі часто є причиною самогубств, важливе значення мають саморозуміння і самоповага воїна, особистісна компетентність і комунікативний потенціал, що сприяють правильному розумінню навколишніх і вмінню вести з ними конструктивний діалог, налагоджувати співпрацю з метою досягнення згоди і подолання кризи.

У своїй сукупності вищеназвані особливості особистості забезпечують воїнові стійкість до впливу екстремальних чинників різної природи, їх необхідно враховувати під час здійснення професійного відбору до лав Збройних сил України та в ході різноманітних військово-психо­логічних досліджень, у процесі повсякденної діяльності військ.

Існують досить ефективні психофізіологічні методики визначення сили нервової системи та її лабільності, що засновані на дослідженні координації рухів, швидкості реакції, витривалості (тепінг-тест).

Найзручнішою в армійських умовах і разом з тим інформативною методикою оцінки властивостей ВНД у будь-яких умовах є тепінг-тест. Цю методику можна провадити як окремо з кожним воїном, так І в складі підрозділу. Найпростіший варіант цієї методики провадиться за допомогою секундоміра, олівця і паперу за кілька хвилин.

Після закінчення експерименту необхідно підрахувати кількість крапок у кожному квадраті окремо і загальну суму крапок. При груповому виконанні тесту цю роботу можна доручити самим військовослужбовцям. Загальна кількість крапок є показником лабільності нервової системи, її оцінка в стенах провадиться переведенням сумарного показника «крапок» у стени за допомогою таблиці 17-1.

Табл. 17-1. Таблиця переведення первинних показників у стени

Оцінка від 1 до 3 стенів свідчить про недостатню лабільність ВНД військовослужбовців. Ця оцінка вказує на досить велику імовірність зриву поведінки в екстремальних умовах.

Оцінка від 7 до 10 стенів, навпаки, вказує на високу лабільність ВНД досліджуваних і також вказує на активність і гнучкість поведінки в екстремальних ситуаціях, за винятком тих, у яких важливо набратися терпіння, зачекати.

Оцінка від 4 до 6 стенів вказує на нормальну стійкість до впливу екстремальних чинників.

Динаміка результативності виконання тепінг-тесту служить показником сили нервових процесів. Так, військовослужбовці з «сильним» типом нервової системи, як правило, не знижують темпу роботи протягом усього тесту, а представників «слабого» типу відрізняє помітне зниження темпу під кінець роботи. Чим помітніший спад темпу, тим більшою є імовірність нервового зриву в екстремальній ситуації.

Додаткові можливості для якісного аналізу результатів тепінг-тесту надає його варіант, що складається з трьох серій по 30 секунд кожна. У ході виконання тесту військовослужбовцеві пропонується ставити на стандартному аркуші (розділеному двома горизонтальними лініями на три частини) не крапки, а «палички» висотою Ъ-А мм. Особи, схильні до імпульсивних дій, у ході роботи збуджуються, несвідомо збільшують висоту «паличок» мало не вдвічі. Ригідні особистості зберігають спокій, працюють вправно, але без поспіху, акуратно і настирливо, палички виходять однаковими за висотою, через однаковий інтервал. Такі воїни добре справляються з монотонною роботою, але розгублюються в незвичайних ситуаціях.

Для визначення рівня стійкості до стресу можна використати тест ко­льорових виборів Люшера. Тест Люшера — це проективна методика дослідження особистості, заснована на наданні суб'єктивної переваги кольоровим стимулам. Психологічна інтерпретація отриманого ряду суб'єктивної переваги кольору спирається на:

1) припущення про те, що кожному кольору притаманне певне символічне значення;

2) вважається, що ряд кольорової переваги віддзеркалює індивідуальні особливості досліджуваного.

Ця методика, крім змістовної характеристики емоційно-вольової сфери військовослужбовця, дає змогу отримувати ще й деякі кількісні показники, наприклад, ступінь стійкості до стресу, що визначається порівнянням кольорового вибору респондента з так званою аутоген­ною нормою. Остання вважається оптимальною послідовністю кольорів у виборі і кодується так: 34251607. Відхилення від цієї «норми» в балах набувають значення від 0 (вибір військовослужбовця повністю збігається з «нормою») до 32 балів (вибір військовослужбовця протилежний «нормі»).

Так, при виборі воїна, «закодованого» формулою 35401726, відхилення від «норми» визначається сумою балів відхилення кожного кольору в цій послідовності від «нормативного»: 0+2+ 1 + 4+0 + 2 + 4 + 2= 13 балів.

Цей коефіцієнт вважається оптимальним при значеннях від 3 до 13 балів. Менші значення цього коефіцієнта вказують на недостатній рівень мобілізації ресурсів воїна для протидії стресу, а великі — на виснаження адаптаційних резервів; при значенні коефіцієнта, що перевищує 24 бали, психічна стійкість до стресу вважається недостатньою. Цей показник визначається за допомогою табл. 17.2.

Особливу увагу треба звертати на вибори «+; +» таких кольорів, як: * сірий — жовтий: невпевненість, нерішучість. Пошук можливості вирішення проблеми, гостра потреба в новій надії;

Табл. 17-2. Таблиця для визначення відхилення від аутогенної норми

*сірий—коричневий: виснаження. Людина всіляко захищає свій організм від проблем і хвилювань, щоб Із часом прийти в норму, відпочити;

синій — чорний: загострена потреба в абсолютному спокої. Від­мова від будь-якої форми активності;

*зелений — коричневий: потреба поліпшення фізичного стану здоров'я. Збереження індивіда можливе лише в тому випад­ку, якщо будуть усунуті умови, які його утискають;

*жовтий—сірий: невпевненість. Головна потреба особистості у будь-якому виході. Суб'єкт готовий взяти на себе обов’язки, але не може зробити цього із повною впевненістю;

*коричневий — сірий: виснаження. Головну роль відіграє фізичний спокій і звільнення від всього, що могло би викликати фізичну або психічну втому. Гостра потреба в увазі і турботі сторонніх;

*коричневий—зелений: потреба у фізичному полегшенні. Сила волі спрямована на переборення труднощів, внаслідок цього у суб'єкта є значне внутрішнє напруження;

*коричневий—чорний: самоприниження. Людина почуває безцільність буття, відмовляється від всього, крім фізичного задоволення;

*чорний—синій: людина повстає проти всієї ситуації загалом і хоче лише одного — щоб її залишили у спокої;

*чорний — червоний: драматизація події через нестримність бажань. Індивід бунтує, поводить себе вибухові. Мета бунту — задоволення надмірних бажань;

*чорний — жовтий: раптова криза. Можлива криза і крайні рішення, суб'єкт може наважитися на відчайдушний вчинок;

*чорний — коричневий: самоприниження. Те ж саме, що і для сполучення коричневий—чорний, але більший акцент на бунт проти перебігу подій.

До числа експрес-методик діагностики психічної стійкості щодо стресу можна віднести тест Цойглера «Кольорові контрасти». При обстеженні надається 10 двоколірних карток розміром 10x10 см, де посеред великого квадрата наклеєний контрастного кольору менший (4x4 см). Пропонується вказати на найбільш приємне і неприємне поєднання кольорів. Вважається, що стійким до стресу військовослужбовцям подобаються контрастні поєднання кольорові і не подобаються — схожі за тональністю.

Для дослідження психічної стійкості використовуються також і деякі тести досягнень, результати виконання яких корелюють з успішністю адаптації, гнучкістю й активністюповедінки в складних ситуаціях. Серед тестів досягнень діагностичну цінність мають невербальні інтелектуальні тести (кубики Кооса, куб Лінка, прогресивні матриці Равена тощо), успішне виконання яких дає змогу прогнозувати гнучку і цілеспрямовану поведінку в ситуаціях, які травмують.

Для дослідження психічної стійкості використовуються також і психодіагностичні обіжники.

Обіжник «Шістнадцять особистісних факторів» —особистісний обіжник, що запропонував Раймонд Кетел, призначений для вимірю­вання 16 факторів особистості. Розроблені дві основні еквівалентні форми обіжника (А і В), кожна з яких містить 187 питань.

Заслуговують на увагу такі найтісніше пов'язані зі стресо- стійкістю фактори:

д+ — афектотимія (сердечність, доброта);

В+ — високий інтелект (розумний);

С+ — сила «Я» (емоційна стійкість);

Е+ — домінантність (наполегливість);

F+ — сургенція (безтурботність);

G+ — сила «над-Я» (висока совісливість);

Н+ — пармія (сміливість);

І- — харія (суворість, жорсткість);

О- — гіпертипія (самовпевненість);

Q3+ — контроль бажань (високий самоконтроль поведінки).

Важливими є також два фактори другого порядку: екстраверсія — інтроверсія; тривожність — пристосованість.

Мінесоцький багатоаспектний особистісний обіжник (ММРІ), запропонований С. Гатвеєм та Дж. Маккінлі. Він складається з 550 тверджень, які утворюють 10 основних діагностичних шкал. Найбіль­ший інтерес, на нашу думку, для ранньої діагностики суїцидальних тенденцій серед військовослужбовців, мають такі шкали:

*шкала депресії (D) — призначена для визначення ступеня

суб'єктивної депресії, морального дискомфорту; шкала *параної (Ра) — дає змогу судити про наявність «надцінних» ідей, підозрілості;

шкала соціальної інтроверсії (Si ) — діагностика ступеня відповідності інтровертованому типу особистості. Обіжник ММРІ дає змогу передбачити вірогідну реакцію військовослужбовця на стрес, а також виявити можливі відхилення від психічної норми. На основі тесту ММРІ створено ряд мономодальних обіжників для діагностики психічної адаптованості (В. А. Дюк); оцінки нервово-психічної стійкості особистості (прогноз), які використовуються в Збройних силах України.

ММРІ, адаптований Л.М. Собчик, є класичним обіжником, який має достатньо великі можливості вивчення людини у ситуаціях, шо можуть призвести до самогубства. Великий обсяг тесту — 566 питань — не дає можливості його широкого застосування в умовах Збройних сил, однак одним Із досягнень тесту є можливість не тільки якісного, але й кількісного аналізу, а також використання окремих шкал. Ми можемо спостерігати стан конкретної особи в динаміці, отримувати прогностичну інформацію про можливі реакції на зміну зовнішніх умов. В обіжнику ММРІ ми розглянемо тільки два найсуттєвіші аспекти його використання для передбачення можливого суїциду:

1. Визначення наявності акцентуації крайнього варіанта норми. Самогубства здійснюються різними людьми. Відмінності пов'язані з ме­ханізмом реалізації спонукання, часом між першою ідеєю і безпосереднім виконанням. Однак наявність акцентуації передбачає однаково швидку дезадаптацію в стресовій ситуації, порушення емоційно-вольової сфери, труднощі пристосування до зовнішніх умов. Такі стресові порушення найчастіше призводять до суїцидальних спроб осіб, у яких спостерігається акцентуація психастенічного, параноїдального, демонстративного або збудливого типу. В результатах обробки ММРІ це відображається так:

*психастенічний тип — пік (більше 70 ТБ) на 7-й шкалі, помірне підвищення на 2-й і 0-й шкалах, свідчить про легкість формування нав'язливих думок, станів і дій, побоювань;

*параноїдальний тип — пік на 6-й шкалі у поєднанні з помір­но вираженим піком на 3-й шкалі, різке зниження на 0-й шкалі і помірне — на 4-й шкалі. Сигналізує про підвищену стійкість афекту, хворобливу самозакоханість, підозрілість; * демонстративний тип — пік на 3-й шкалі, перепад між 3-ю і 1-ю шкалами не менше J0 ТБ. Ознака підвищеної інфантильності, брехні і симуляції;

*збудливий тип — пік на 4-й шкалі, може супроводжуватися піками на 8-й і 9-й шкалах. Свідчить про наявність непідконтрольних негативних емоцій, нездатність враховувати в конфліктах попередній досвід, слабке осмислювання ситуації;

показник «F»~ дає додаткову інформацію. Якщо «F» трохи підвищений, то у суб'єкта наявна внутрішня скутість, невдоволення ситуацією. За значного підвищення спостерігається гостра необхідність у допомозі, потяг звернути увагу на наявні проблеми. —

2. Розгляд особистісних виявів у стані підвищеної тривоги. Нижче дасться короткий опис особливостей поведінки за панування тієї чи іншої шкали у профілі ММРІ, які виявляються у стані тривоги:

*шкала 1 (іпохондрія) — хвилювання за стан здоров'я, соматизація тривоги, концентрація уваги на «хворобливих» відчуттях. Різке незадоволення всіма, хто недооцінюють тяжкість стану, виявляють «злочинне недбальство» щодо здоров’я цього індивіда;

*шкала 2 (депресія) — виразне відчуття тривоги (до 65 ТБ), вияв депресивних тенденцій (вище 70 ТБ) і побоювання (більше 80 ТБ). Суїцидальні вияви можуть виникнути при одночасному пониженні на 9-й шкалі, як спроби привернути до себе увагу. Можливість звернути увагу в такий спосіб нерідко «прокручується» у фантазіях на цю тему. Значне підвищення на 2-й шкалі (більше 90 ТБ), одночасне зниження на 4-й і 9-й шкалах відзначається безпосередньо перед суїцидальною спробою, в період так званого «зловісного спокою»;

*шкала З (істерія) — виявляється потяг витіснити чинники, які викликають тривогу. З виниклими думками про суїцид людина не бореться, а звикає, оскільки бачить у самогубстві реальний вихід з тяжкої ситуації;

*шкала 4 (психопатія) — у стані тривоги легко реалізуються перші спонукання, як правило агресивні. В осіб з вираженою збудливою психопатією найбільш звичні самопошкодження і суїциди типу «шантажних»;

*шкала 5 (мужності) — за наявності тривожного стану загострюються й особистісні настанови на стосунки з особами протилежної статі. Особи з гомосексуальними схильностями можуть зробити перші реальні кроки в статевих стосунках з представниками своєї статі, оскільки це є своєрідною формою захисту від стресу;

*шкала 6 (параноя) — за підвищення на цій шкалі (більше 80 ТБ) тривожність призводить до виникнення надцінних ідей, маячних концепцій. Може спостерігатися «боротьба за справедливість»;

*шкала 7 (психастенія) — тривожність загострює самоконтроль і обережність до безглуздої перестраховки в дрібницях. Людина стає сухим педантом, яку лякає будь-яка відповідальність. Паралельно виникає маса страхів— страх помилки, страх хвороби, смерті та ін.;

*шкала 8 (шизофренія) — у стані тривоги зростають не тільки образливість і замкнутість, а й виникають дуже суб’єктивні, дивні переживання, які сприймаються людиною як істина. В очах загалу поведінка на основі таких переживань стає незрозумілою і непередбаченою;

*Школа 9 (гіпотонія) — у стресовій ситуації може спостерігатися зниження піку до ЗО ТБ. Зовнішньо це виявляється у занепаді сил, відмові від усіх справ, депресії. Цей період нетривалий і є явищем епізодичним. До суїцидальних спроб не призводить.

З цією ж метою можна ще використовувати обіжник «ОСАДА», розроблений для оцінки стану адаптованості особистості. Цей обіжник складається з 5 шкал:

— задоволення собою, своїм психічним станом;

— задоволення ситуацією, її динамікою;

— задоволення сферою міжособистісних взаємин;

— задоволення своїм функціональним станом;

— задоволення життєдіяльністю.

Сумарна оцінка за кожною шкалою може змінюватись від 0 до 18 балів. При інтерпретації враховується така градація:

0-3 бали — недостовірний результат через ігнорування реальних проблем, інфантилізм;

4—6 балів — успішна адаптація, відсутність серйозних проблем, або їх успішне вирішення; 7-9 балів — рівень «нормального» напруження без загрози

здоров'ю і благополуччю особистості;

10-12 балів— субекстремальна напружена ситуація, загрозлива виснаженням, незадоволенням життям, є необхідність у психологічній консультації;

13-15 балів — скрутна життєва ситуація, є необхідність у психологічній допомозі, психотерапії;

16-18 балів — ситуація життєвої кризи, є загроза самогубства, необхідна невідкладна психологічна, або навіть психіатрична допомога.

На особливу увагу заслуговують особи, в психологічному профілі яких є «піки» понад 13 балів, сума балів за всіма шкалами більше 45, є відповіді з кодом «г».

При прогнозуванні суїцидальної поведінки можна також використовувати традиційні методи психологічного дослідження, наприклад спостереження, бесіду та ін. При оцінці наслідків психічної травми добре зарекомендував себе метод стандартизованого інтерв'ю.

З метою профілактики суїцидів серед військовослужбовців Збройних сил Україникомандирам та їхнім заступникам з виховної роботи, офіцерам виховної роботи слід звертати увагу на своєчасну діагности­ку суїцндального ризику.

Питання 4.3. Методика визначення суїцидального ризику

Виявлені характеристики, властиві суїцидентам, дають змогу скласти карту суїцидального ризику, що призначена для визначення ризику скоєння суїциду і ступеня такого ризику в осіб, що опинилися в кризових життєвих ситуаціях. Ця карта сприяє також виявленню ризику здійснення повторної суїцидальної спроби. Застосування карти правомірне при дослідженні військовослужбовців з гострими афективними реакціями на тлі акцентуацій характеру, а також після визначення ризику суїциду воїнів в умовах життєвої кризи без вираженої характерологічної патології.

Першою чергою вона необхідна для часткової профілактичної роботи з військовослужбовцями, які мають вияви суїцидальної поведінки. Ця карта заповнюється та ведеться на кожного військовослужбовця, який належить до групи суїцидального ризику за результатами соціально-психологічного, психологічного і медичного обстеження військовослужбовців строкової служби.

Карта суїцидального ризику ведеться та зберігається у відділенні виховної роботи частини. За її ведення відповідає заступник командира частини з виховної роботи. Соціально-психологічні і психічні показники заповнюються фахівцями виховної роботи, а медичні показники — медичними працівниками частини. Соціальні показники заповнюються з часу віднесення військовослужбовця до групи суїцидального ризику.