Командир мае право

*знайомитися з основними результатами дослідницької та психотерапевтичної роботи, яку здійснює психолог

*запитувати необхідну психологічну інформацію у вищих психологічних служб

*особисто отримувати психологічну допомогу у вигляді психологічної діагностики, консультування і психотерапевтичного впливу

Практичний досвід свідчить, що психологічна робота у військах буде ефективною, якщо командир особисто цікавитиметься запланованими заходами, відповідатиме за її керівництво й організацію на основі пропозицій посадових осіб, які відповідають за здійснення цієї роботи, ставитиме завдання підлеглим щодо планування відповідних заходів, підтримки здорового морально-психічного стану особового складу, згуртування військових підрозділів, поліпшення військової дисципліни й правопорядку.

Отже, психологічна робота у військовій частині й підрозділі спрямована на оптимізацію психологічних умов життєдіяльності особового складу, які сприяють підвищенню ефективності функціонування психіки військовослужбовців і перебігу різних соціально-психологічних явищ військового колективу під час виконання специфічних завдань військової діяльності. Ефективність цієї роботи залежить, з одного боку, від творчої взаємодії ЇЇ суб'єктів, а з іншого — від діяльності фахівців психології.

Обов'язки командира як суб'єкта психологічної роботи

*консультуватися з психологом про можливі психічні наслідки своїх дій і рішень, які зачіпають інтереси особового складу

*опиратися у здійсненні кадрової політики на результати професійно-психологічного відбору військовослужбовців

*при плануванні заходів бойової й мобілізаційної готовності, бойової підготовки та інших видів діяльності особового складу передбачати їх психологічне забезпечення

*контролювати діяльність своїх підлеглих з проблем реалізації ними завдань психологічної роботи

*забезпечувати участь психолога в організації несення вартової служби, бойового чергування

*оптимально використовувати ефективні форми психологічної роботи

*під час провадження повсякденної діяльності особового складу передбачати заходи зміцнення психічного здоров'я воїнів

*знати основні психічні показники і критерії різних видів діяльності особового складу

Рис. 16-2. Обов'язки командира як суб'єкта психологічної роботи

Питання 4. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи

В організації та здійсненні психологічної роботи, що охоплює широкий спектр проблем життєдіяльності Збройних сил України, ключове місце посідають військові психологи. їхні посади впроваджені починаючи з батальйонної ланки. У батальйоні (лінійному й окремому) і полку (на кораблі 1 рангу) психологічну роботу провадять офіцери-психологи:

— в батальйоні — офіцер з морально-психологічної підготовки
та забезпечення військової дисципліни, психолог (за відсутності у ротах заступників командирів рот з виховної роботи);

— у полку — старший офіцер із соціально-психологічного
забезпечення бойової готовності та морально-психологічної підготовки, психолог; офіцер з аналізу морально-психологічного стану військової дисципліни та профілактики правопорушень, психолог (ці посади передбачені у штаті
відділення виховної роботи полку).

Психолог підпорядковується заступникові командира з виховної роботи, а зі спеціальних питань — психологові вищого органу виховної роботи.

Основні напрями психологічної роботи психологів визначаються Концепцією виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, Положенням про органи виховної роботи в Збройних силах України та іншими нормативними документами. В них визначені основні завдання психологічної роботи щодо підвищення ефективності діяльності особового складу в повсякденних і бойових умовах.

Але психологічна робота у військах не обмежується лише цими напрямами роботи. Залежно від конкретних умов бойової та інших видів діяльності, завдань, які розв'язують підрозділи (частини), особливостей служби в різних видах та родах військ можна і доцільно провадити й інші заходи, що сприятимуть поліпшенню психічного здоров'я військовослужбовців та членів їхніх родин, цивільного персоналу, оптимізації життєдіяльності особового складу.

У своїй практичній діяльності психолог мас суворо дотримуватися «Етичного кодексу психолога», який є гарантом його високопрофесійної, гуманної й високоморальної діяльності. Кодекс — це сукупність етичних норм І правил поведінки, що склалися в співтоваристві психологів і регулюють їхню професійну діяльність.

Етичний кодекс фахівця-психолога у Збройних силах України базується на загальних принципах психологічної роботи, до яких належа ть:

— принцип відповідальності (необхідність відповідати за зміст, інтерпретацію й висновки психологічного дослідження, за всі рішення, які психолог ухвалює в процесі забезпечення достовірності, вигідності й надійності використаних методик);

— принцип професійної компетентності (володіння методологією, теорією і методикою психологічного дослідження, конкретними ефективними методиками психодіагностики, практичними й методичними навичками і вміннями опрацювання отриманих дослідних даних);

— принцип правової обґрунтованості й етичної доцільності (відповідність статусу освітнього рівня діагноста чинним вимогам);

— принцип гуманізму, поваги особистісної самобутності та
недоторканності особистості кожного воїна (головний мо­рально-позитивний ефект будь-якого психологічного дослідження — це дотримання правила «не зашкодь»);

— принцип забезпечення таємності інформації, що заторкує особисте життя воїна або особового складу (конфіденційність— це збереження професійної таємниці, нерозголошення інформації, отриманої у процесі психологічної роботи);

— принцип добровільності (захист інтересів особистості воїна — це дотримання принципу її добровільної участі в дослідженнях; обов'язком психолога с налагодження співпраці з пацієнтом, турбота про його психічний стан);

— принцип своєчасності, постійності, систематичності та комплексності;

— принцип всебічного забезпечення психологічної роботи.
Знання основних вимог і правил цих принципів та їх суворе дотримання забезпечують психологам у їхній діяльності особистісний підхід, наповнюють їхню діяльність гуманізмом, сприяють своєчасному розв'язанню у військовому середовищі особистісних, колективно-гру­пових і діяльнісних проблем, ефективно впливають на життєдіяльність особового складу.

Крім того, психолог завжди мас пам'ятати про те, що:

—він забезпечує цілковитунадійність отриманих результатів;

—він відповідає за рішення, які ухвалюють офіційні особи
на основі його висновків та рекомендацій;

—він запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесійних психологів (на полковому рівні такими мають бути офіцери структур виховної роботи, лікарі, заступники командирів з виховної роботи, залучення яких до психологічної роботи допускається у разі необхідності наказом командира полку після узгодження із психологом вищого органу), що допомагають йому в роботі, але не ознайомлені з вимогами стосовно обмежень у використанні інформації про досліджуваних, Психолог відповідає за правильне й доступне роз’яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні дії;

—він знає, що будь-яка особа, яка с пацієнтом психолога, має право відмовитися від участі в психологічному обстеженні або експерименті і відмежуватися тим самим від небажаного втручання у свій внутрішній світ (за винятком обстежень, які здійснюються в плановому порядку в полку (на кораблі);

—його обов'язок зберігати професійну таємницю втрачає силу, якщо положення закону або наказу вимагають від психолога повідомити про отриману інформацію.

І нарешті, щодо конкретних нормативних функціональних обов'язків психологів у військових підрозділах і частинах необхідно зазначити, що у Збройних силах України типового переліку цих обов'язків немає. В оперативних командуваннях такі обов'язки розробляють самостійно із врахуванням конкретної специфіки професійної діяльності видів Збройних сил і родів військ. Тому розглянемо узагальнені обов'язки психологів, які належать до складу відділення виховної роботи полку, бо вони є типовими для фахівців полкового рівня.

Старший офіцер із соціально-психологічного забезпечення бойової готовності та морально-психологічної підготовки, психолог відповідає за організацію і стан соціально-психологічної роботи в частині та її вплив па бойову і мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виконання навчально-бонових завдань, навчання особового складу. Він зобов'я­заний:

—розробляти пропозиції до плану бойової та мобілізаційної
готовності частини, відпрацьовувати формалізовані документи па воєнний час. періодично перевіряти готовність техніки і майна відділення виховної роботи, їхню укомплектованість та боєздатність;

—розробляти проекти розпоряджень командира з МПЗ бойової і мобілізаційної готовності та бойової підготовки;

—розробляти рекомендації стосовно комплектування підрозділів, які несуть бойове чергування, підбору команд ( груп ) для виконання завдань у відриві від військової частини, знаття психологічного напруження під час діяльності в екстремальних ситуаціях;

—розробляти рекомендації з підготовки особового складу до
бойових дій і відновлення боєздатності підрозділів через
моделювання у процесі бойової підготовки умов сучасної
війни;

—готувати та спільно з начальниками служб провадити вікторини, конкурси, змагання з видів і тем бойової підготовки;

—організовувати й провадити заняття з офіцерами виховної
роботи запасу;

—організовувати й провадити заходи щодо забезпечення соціальної і психічної адаптації військовослужбовців відповідно до їхньої військової спеціальності, індивідуальних,
нервово-психічних якостей та умов служби;

—провадити прогнозні розрахунки психічних втрат особового складу в бойових умовах;

—здійснювати індивідуальну психодіагностику особистості
воїна;

—провадити заняття з офіцерами з проблем морально-психо-
логічного забезпечення бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки;

—провадити соціально-психологічні дослідження з виявлення індивідуальних, групових та колективних настроїв, характеру міжособистісних взаємин, вивчення потреб і запитів особового складу;

—організовувати й забезпечувати у військових підрозділах
роботу кімнат психологічного розвантаження;

— брати участь у психологічній підготовці особового складу
для ведення сучасного бою, ефективного виконання бойових і навчально-бойових завдань;

— брати участь у плануванні й організації професійної підготовки офіцерського складу з проблем психології та педагогіки, у навчанні офіцерів виховної роботи формам і методам
морально-психологічного забезпечення бойової і мобілізаційної готовності, бойової підготовки, в розробленні планів здійснення заходів морально-психологічної підготовки;

— співпрацювати на основі розпоряджень командира і заступника командира з виховної роботи з військкоматами, уточнювати приписку військовозобов'язаних офіцерів виховної роботи запасу та брати участь у їх підборі і розстановці по посадах, організувати роботу з ними щодо ефективного виконання ними функціональних обов'язків у воєнний час.

Офіцер з аналізу морально-психологічного стану військової дисципліни та профілактики правопорушень, психолог відповідає за формування і розвиток у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних обов'язків, наказів командирів і начальників, ефективність заходів, які спрямовані на зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень, та їхнє психологічне насичення. На підставі знання вимог Конституції та законів України, Військової присяги, Головнокомандувача та Міністра оборони України з питань військової дисципліни та профілактики правопорушень він особисто провадить:

—заняття щодо роз'яснення державної політики у соціально -
правовій сфері, наказів і директив Міністра оборони України із соціальних питань, зміцнення правопорядку і дисципліни в одному із відстаючих підрозділів;

—індивідуальну профілактичну допомогу з 1-2 військовослужбовцями, схильними до скоєння правопорушень;

—заняття з різними категоріями посадових осіб частини та
підрозділів з навчання їх практиці індивідуально-виховної
роботи з особовим складом, зміцнення правопорядку та військової дисципліни.

Він провадить:

—облік злочинів і подій, порушень військової дисципліни та
громадського порядку;

—готує експрес-аналіз стану військової дисципліни в частині та довідкові матеріали для підбиття підсумків.

Окрім того, він також:

—аналізує стан військової дисципліни в частині;

—встановлює причини та умови, що сприяють скоєнню правопорушень;

—перевіряє у підрозділах ведення журналів обліку порушень
військової дисципліни та службових карток солдат і сержантів;

—вивчає соціальний стан, запити та настрої особового складу, листи, скарги та заяви, що надходять;

—доповідає по команді висновки та пропозиції щодо забезпечення соціальної справедливості, реалізації встановлених законодавством прав та пільг;

—вивчає взаємини, МПС І військову дисципліну в підрозділах;

—вивчає соціально-політичний стан у районі розташування
частини, вносить пропозиції заступникові командира з виховної роботи щодо вдосконалення виховання підлеглих;

— встановлює причини соціального напруження та спільно з іншими посадовими особами здійснює заходи зі своєчасного вирішення соціально-побутових проблем особового складу. На нього покладається також:

—організація та контроль здійснення правового інформування у підрозділах;

—організація та контроль занять у системі гуманітарної підготовки з соціально-психологічної тематики та проблем
профілактики правопорушень;

—контроль доведення до особового складу, що залучається
до несення вартової та внутрішньої служби, статей Кримінального кодексу України про відповідальність за порушення правил несення служби та поводження зі зброєю;

—забезпечення довідковими матеріалами куточків правових
знань в підрозділах І бібліотеці частини.

Важливими напрямами його роботи є:

—надання допомоги командирам підрозділів щодо профілактики правопорушень статутного порядку і зміцнення військової дисципліни;

—утвердження високоморальних норм поведінки у стосунках між військовослужбовцями і суворе дотримання вимог
військових статутів;

—вивчення морально-психічного клімату у підрозділах і зміцнення військової дисципліни;

—аналіз соціальних умов служби, побуту та їх вплив на стан
військової дисципліни, пропозиції щодо їх поліпшення;

—здійснення психологічного аналізу чинників, які викликають порушення правил статутних взаємин між воїнами та інших негативних явищ, і здійснення їх профілактики та корекції;

—надання посадовим особам, які призначені для проведення
адміністративних розслідувань та дізнань, військовослужбовцям і членам їхніх родин консультативної допомоги в оформленні необхідних документів для реалізації встановлених для них законодавством прав та пільг.

Він бере участь:

— в аналізі та вирішенні конфліктних ситуацій у військових
підрозділах;

—у доведенні вироків військових судів, статей Кримінального кодексу України про кримінальну відповідальність за скоєні злочини.

З метою оптимального вирішення соціально-побутових проблем, зміцнення правопорядку та дисципліни, проведення заходів правової підготовки і правового виховання військовослужбовців він підтримує постійну взаємодію з:

— правоохоронними установами;

— членами військових судів;

— активом громадських організацій.

Отже, ми розглянули основні обов'язки психологів полкової ланки. Однак, зважаючи на специфіку професійної діяльності психолога (психолог не лікує, а допомагає клієнтові розв'язати конкретні проблеми), слід зазначити, що в цій діяльності слід виявляти творчість, людяність, небайдужість до особового складу.

Питання 5. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах

Основні методи психологічної роботи щодо вивчення особистості військовослужбовця і різноманітних соціально-психологічних явищ у малих соціальних групах військового середовища були розкритті у темах 7 і 9 цього підручника. їх творче застосування забезпечує психолога необхідною інформацією для організації і здійснення виховної роботи. Увагу слід акцентувати на необхідності всебічного вивчення особистості воїна і психології малої соціальної групи.

Військовослужбовець як особистість пізнається перш за все через дослідження його психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних станів (задоволення або незадоволення тощо), психічних властивостей (спрямованість, характер, здібності і темперамент), психічних утворень (знання, навички, вміння), настанов, життєвих орієнтирів і цінностей, мотивів і мотивацій, результатів його діяльності, ставлення до виконання службових обов'язків тощо. Увагу слід звертати на вивчення психічних властивостей особистості воїна, які посідають провідне місце у його психіці, визначають індивідуальність особистості, її духовний світ, особливості поведінки, спілкування і діяльність.

Питання 5.1. Рекомендації щодо виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості

Зважаючи на екстремальний характер бойової діяльності особового складу, слід наголосити на необхідності вивчення такої риси характеру особистості воїна, як нервово-психічна нестійкість.

Під НПН розуміють схильність воїна до зривів нервової системи при значних фізичних, психічних та інших навантаженнях. Поняття «НПН» поєднує патологічні та перед патологічні особливості особистості, що знижують можливості адаптації людини до ускладнених, стресових умов існування та діяльності. Найчастіше вона спостерігається при акцентуаціях характеру, пограничних станах, легких ступенях розумового відхилення, алкоголізмі, наркоманії та певних психічних захворюваннях. У її походженні головну роль відіграють біологічна неповноцінність нервової системи разом з несприятливими психічними і соціальними умовами. У полку має існувати чітка методика роботи щодо виявлення осіб з НПН.

Спостереження за поведінкою молодих воїнів має бути спрямоване па виявлення осіб, схильних до замкненості, сором'язливих, нерішучих, боязких, плаксивих, конфліктних, порушників розпорядку дня, розв’язних у поведінці.

Заслуговує на увагу також Інформація щодо осіб з недоліками артикуляції (недорікуватість, шепелявість), що погано володіють мовою, зі спонтанними рухами, тремтінням кінцівок. За наявності навіть однієї з перерахованих ознак, що стійко виявляться в процесі спостереження, особливо в осіб, які за результатами вивчення документів вже мають ознаки НПН, воїн заноситься до списку осіб, що підлягають поглибленому дослідженню психологом частини. За епізодичного вияву тієї чи іншої ознаки цей воїн у разі подальшого вивчення потребує особливої уваги.

З метою отримання конкретних даних про особливості поведінки молодого поповнення до спостереження можна залучати і сержантський склад, попередньо проінструктувавши його.

Зібравши та проаналізувавши всю інформацію, слід переходити до завершального етапу дослідження — до індивідуальної співбесіди.

Питання 6. Завдання і зміст психологічного відбору