Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Є. Парсон запропонувала модель багаторазової rap-групи ветера­нів, яка розрахована на три фази психотерапевтичного процесу.






У групу першої фази включаються тільки ветерани бойових дій. Завдан­нями першої фази Є:

—допомога в подоланні нав'язливих спогадів про війну, почуття війни, відчуття на собі «печаті смерті», стану лиха та депресії;

—допомога в подоланні фобійних реакцій, стану емоційного заклякнення, соціальної відчуженості, підвищення самоконтролю і відкритості в спілкуванні;

—допомога в осмисленні травматичного досвіду, відновленні самототожності, почуття належності до кола людей, збудження бажання відновити перервані взаємини з іншими людьми і виявляти активність у всіх сферах життя.

Друга фаза групової психотерапії передбачає включення в гар-групи ветеранів конкретної війни, які не брали участі в бойових діях. Це дає можливість розширити тематику психічних проблем. Завдання цієї фази:

—поглиблення у ветеранів довіри один до одного та до інших людей;

—формування відкритості у взаєминах;

—допомога в усвідомленні «фальшованого Я» та його виявів у спілкуванні, стимулювання переходу від «дзеркально-рефлекторних» форм спілкування до змістовніших.

Після вирішення проблем першої та другої фаз можна організувати пси­хоаналітично орієнтовну фазу. На цьому етапі в групу включаються особи, які не є ветеранами, у тому числі й жінки. Це спеціально зроблено так, щоб соціальне оточення, стиль спілкування, характер обговорення проблем ветеранів наблизити до реального життя, розширити коло знайомих, зацікавити проблемами життєдіяльності звичайних людей, формувати інтерес до повсякденних проблем соціального оточення ветерана. А тому завданням цієї фази є глибші та суттєвіші особистісні зміни у ветеранів через усвідомлення та осмислення власного психічного життя, аналізування особистісних проблем, що зумовлені участю в бойових діях [151].

 

Остання група психологічної допомоги — це сімейна психотерапія, якій іноземні психологи надають суттєвого значення (C.R. Figley, 1978, 1989; Т. Williams, 1980; Т. Sarano, 1982 та ін.). Наприклад, за Ч. Фіглі, будь-яка психологічна допомога родинам ветеранів має ґрунтуватися на таких принципах:

—шанування інтимних аспектів життя родини, її самовідданості під час війн, а також досвіду родини щодо пережитих стресових життєвих обставин;

—інформування родини про можливі психічні наслідки війни;

—поєднання психологічної допомоги із соціальною підтримкою родини, у тому числі з боку родин інших ветеранів;

—психотерапевтичне втручання в життя родини передбачає:
уважне вивчення джерел стресу в родині; визначення основаних психологічних прийомів, що використовуються в ній для налагодження взаємин; інформування родини про різноманітні способи та прийоми подолання наслідків травматичного стресу; допомога родині у створенні системи взаємної підтримки; допомога у мобілізації тих сторін життєдіяльності родини, які сприяють її зміцненню і забезпечують розв'язання психічних проблем [157].

С. Вільямс і Т. Вільямс основними завданнями сімейної психотер апії вважають:

— подолання у ветерана Ідентифікації з образом «пацієнта» в родині, стану депресії, емоційної та соціальної відчуженості, неадекватних реакцій ветерана на хворобу й горе інших членів родини;

— подолання випадків насильства в родині, зловживання алкоголем і наркотиками, прагнення тривалої відсутності в родині;

—подолання небажання ветерана розповідати про власний
бойовий досвід;

—подолання психічної дистанції між ветераном і дітьми;

—налагодження взаємин між подружжям;

—психологічна допомога дружинам ветеранів, формування в
родині системи взаємної допомоги;

—вдосконалення системи спілкування в родині [158, с 196—
199].

З цією метою вони пропонують мультимодальну форму сімейної психотерапії, яка включає:

—індивідуальне і родинне консультування;

—групову психотерапію окремо з ветеранами й окремо з їхніми дружинами;

—заняття в групах, які складаються з кількох родинних пар.

На думку деяких психологів, сімейна психотерапія має відігравати вирішальну роль у психологічній допомозі ветеранам та їхній соціальній та психологічній реабілітації.

За кризової ситуації в родині можна застосувати модель психотерапевтичної допомоги, яка ґрунтується на концепції Р. Стейкі (R. Staikcy) (1985). Вона включає такі етапи:

—встановлення психічного контакту із сім'єю;

—дослідження психічних проблем у родині;

—спільний пошук із членами родини можливих способів вирішення проблем, що виникли;

—допомога членам родини в здійсненні конкретних заходів,
спрямованих на розв'язання психічних проблем;

—супроводження родини після виходу з кризової ситуації
[141, с 200].

Таким чином, у США створена достатньо ефективна система психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовцям у зоні бойових дій та ветеранам війни.

Отже, аналіз психологічних проблем сучасної війни свідчить про

те, що у воїнів, які беруть участь у бойових діях, існують суттєві

соціальні та психічні проблеми. На основі аналізу іноземного

досвіду вивчення, діагностики та коригування психічних станів воїнів і ветеранів, які брали участь у бойових діях, можна виділити певні тенденції в дослідженні цих проблем.

По-перше, центр уваги з загального вивчення психічних наслідків сучасних бонових дій переноситься на дослідження наслідків конкретних стрес-факторів війни.

По-друге, здійснюєтьсяпоступовий перехід від вивчення переважно невротичних реакцій і станів ветеранів війн до дослідження глибинних психічних феноменів.

По-третє. опрацьовуються конкретні методики і технології поступового впровадження ветеранів війни в повсякденну життєдіяльність з позицій парадигми «нормальної реакції на ненормальну ситуацію».

 

Нажаль, наявність у нашому суспільстві проблеми «афганського синдрому» та його негативних наслідків у ряді випадків свідчить про те, що існує гостра потреба створення в державі та її Збройних силах ефективної системи психологічної реабілітації учасників бойових дій. Цього вимагають також особливості військової діяльності в Збройних силах України, їх участь у миротворчих силах ООН у гарячих точках, які сприяють виникненню в українських військових певних психічних розкладів.

 

Питання 4. Методика прогнозування і розрахунку психогенних втрат серед особового складу

 

Ефективність дій особового складу в бойовій обстановці, характер отримання ним бойових психічних травм, надання йому оперативної психологічної допомоги та здійснення психологічних реабілітаційних робіт суттєво залежать від надійності методики прогнозування і розрахунку бойових психічних втрат. Для її здійснення у бойовій обстановці необхідно визначитися з ключовими поняттями, до яких належать:

* психічні захворювання у воєнний час,

*психогенії,

*бойові психічні травми,

* санітарні та тимчасові психічні втрати,

*бойовий шок,

*прогнозування психогенних втрат.

Психічні захворювання у воєнний час — це розлади психічної діяльності військовослужбовців, у виникненні та перебігу яких провідне значення маютьстрес-фактори (психогенний фактор) бойової обстановки.

Психогенії—психічні захворювання, виникнення і перебіг яких обумовлені, по-перше, впливом стрес-факторів бойової обстановки та, по-друге, психічною травмою, що виникають унаслідок дій цих факторів.

Бойові психічні втрати —це втрати особового складу, пов'язані з втратою боєздатності (повної або часткової) внаслідок психічної травми (розладу), викликаної Стрес-факторами бойової обстановки, що травмують психіку.

Бойові психічні травми (психічні розлади) — це порушення психічної діяльності воїна під впливом факторів зовнішнього середовища (частикова втрата зору, пам'яті, слуху; неадекватне сприйняття і реакції; емоційний шок тощо).

Санітарні психологічні втрати — не повна втрата воїнами боєздатності внаслідок впливу на них факторів, що травмують психіку, відновлення якої потребує госпіталізації та лікування.

Тимчасові психологічні втрати — це короткочасна (від декількох хвилин до однієї доби) втрата воїнами боєздатності внаслідок впливу на них факторів, що травмують психіку, відновлення якої досягається наданням психологічної допомоги та здійсненням заходів психологічної реабілітації без госпіталізації та лікування.

Бойовий шок— проста емоційна реакція, яка виникає через декілька годин або тижнів після бойових дій середньої інтенсивності.

Прогнозування психогенних втрат — це процес аналізу боєздатності особового складу в сучасних моделях бойових дій.

Нами використовується методика прогнозування бойових психоген­них втрат Олега Блінова, яку він розробив у межах дисертаційного дослідження на кафедрі соціальної та військової психології в Київсько­му військовому гуманітарному інституті [10, с 9-15].

Прогнозування бойових психогенних втрат рекомендується здійснювати на двох рівнях: батальйон — полк, бригада і дивізія — корпус. На першому рівні застосовуються експрес-мєтоди оцінювання, на друго­му — відповідне комп'ютерне програмне забезпечення з метою поглиб­леного аналізу прогнозу.

Прогнозування психогенних втрат можна розділити на два напрями.

Перший напрям відображає фіксовані значення втрат у результаті бойової психічної травми. Безумовно, більшість військовослужбовців будуть підпадати під певний ступінь впливу стрес-факторів бойових дій, які травмують психіку.

Психогенні втрати особового складу, що братимуть участь у бойових діях, уже в перші дні становитимуть не менше 7-15 % у загальній структурі санітарних втрат з їх наступним збільшенням у міру зростання інтенсивності та тривалості бойових дій. При цьому 70-80 % цих втрат складуть особи з короткочасними та незначно вираженими психічними розладами.

Табл. 15-1. Розрахунок можливих бойових психогенних втрат (в умовах оборони без застосування ЗМУ)

 

Бойові втрати, % за­гиблих Кадрові чистини Частини, що формуються
день проведения активных бойових дій
1-3 3-7 7-14 1 4-21 21-28 1-3 3-7 7-14 14-21 21-28
  7.5       0.5          
5-7   7.5                
7-15     7.5   1.5          
15-20       7.5            
20-30                    
30-50                    
50-70                    

 

Розрахунок психогенних втрат провадиться на базі математичних обчислень із врахуванням загальної чисельності особового складу підрозділів.

Другий напрям передбачає прогнозування на основі врахування відповідних умов бойової діяльності й може бути поданий трьома видами: табличним, змішаним та інтегративним. Табличне прогнозування можна провадити за допомогою таблиці (табл. 15-1). Наприклад, кадрові частини за перші три доби бою можуть понести втрати вбитими до 15-20 %, психогенні втрати складуть до 20 % особового складу.

Розрахунок змішаного виду складається із визначення показників за таблицею (табл. 15-2) та подальшого їх використання при здійсненні розрахунків за формулою (15-1):

 

Pps = V1 + V2 + V3 / 3 * K ( 15-1)

 

де Рp s — загальні психогенні втрати, у %;

V — психогенні втрати за видом бою і місцевості;

К — коефіцієнт; при розрахунках береться найбільший з

використовуваних.

Інтегративний підхід поєднує в собі початкову детермінованість важливих чинників, визначення їх числового значення і здійснення відповідних розрахунків.

З позитивного боку зарекомендувала себе в умовах армійської практики (командно-штабні навчання Київського військового гуманітарного Інституту взимку 1996 p., навесні 1997 р. в Академії Збройних сил України) експрес-діагностика психогенних втрат в рамках змішаного підходу. Відповідно до методики спочатку провадиться детермінація чинників, а в подальшому — розрахунок психогенних втрат за таблицею. Прогнозування психогенних втрат здійснюється на основі врахування ступеня впливу таких факторів.

1. Вплив бойової обстановки — це вид і характер бойових дій,
їх інтенсивність, бойова техніка і зброя, що застосовується,
та ін.

2. Вплив супротивника — його вогнева потужність, характер
ведення психологічних операцій та ін.

3. Стан супротивника — його бойова майстерність, адаптованість, фізична і психічна стомленість, морально-психологічний стан, бойовий досвід, боєздатність, захищеність, довіра до командування та ін.

4. Стан своїх військ — бойова майстерність, адаптованість,
фізична і психічна стомленість, морально-психологічний

 

стан, бойовий досвід, боєздатність, захищеність, довіра до командування та ін.

5. Стан населення — ставлення населення до військ, його
морально-психічний стан, національно-бойові традиції
тощо.

6. Умови місцевості, погода, час доби, пора року.

Значний інтерес становлять методики оцінки та прогнозування бойових психогенних втрат воїнів після ядерного удару. Запропоновані методики зроблені на основі вивчення наслідків бомбардування американцями японських міст Хіросіма і Нагасакі, стихійних лих, схожих за своїм впливом на людину з ядерним ударом.

Методика І. Рівень потрясіння військовослужбовців визначається виходячи з нормального розподілу (у % від тих, хто залишився живий). Вважається, то у 20 % воїнів виникають слабкі психічні реакції, вони зберігають боєздатність. Для 60 % військовослужбовців необхідно буде близько 2 год. на відновлення боєздатності; 10 % втрачають боєздатність на період до 2 діб; 10 % втрачають боєздатність на період більше 2 діб, частину і них потрібно госпіталізувати.

 

Тести та завдання для самоконтролю

 

15-1. Автоконтрольний блок.

Психологічна робота виступає як____ частина морально-психологічного бойових дій і на формування, підтримання і__ моральних, психічних, психофізіологічних, фізичних і______________________ військовослужбовців, які необхідні для ефективного ними бойових завдань.

складова

забезпечення

спрямована

відновлення

якостей

станів

виконання

 

15-2. Яке з нижченаведених визначень не належить до психологічної корекції?

а) психологічна корекція в бойовій обстановці передбачає виявлення, оцінку і зміну психологічних умов дій, які здійснюються в цей момент;

б) психологічна корекція полягає в прогнозуванні психологічного змісту майбутньої бойової діяльності, передбаченні його
психологічних наслідків і закладанні оптимальних психологічних умов її здійснення.

 

15-3. Яка з нижчеперелічених груп не належить до активних методів соціально-психологічного тренінгу?

Бойові психічні травми — це психічні________, порушений, які ведуть до часткової або повної_________________________________________ бойової військовослужбовців у результаті впливу _________________________________________ бойової обстановки, що психіку військовослужбовця, та умов військової служби під час бойових дій, а також після їх закінчення.

розлади

захворювання

втрати

здатність

факторів

травмують

ведення

15-4. Яке з нижченаведених положень не належить до психологічної допомоги?

а) психічне;

б) психологічне;

в) організаційне;

г) медичне;

д) правильної відповіді немає;

е) всі відповіді правильні.

15-5. Зробіть психологічне обґрунтування основних принципів психологічної допомоги у подоланні відстрочених реакцій на травматичний стрес (за Р Скерфілд):

—встановлення довірливих взаємин між пацієнтом і психотерапевтом;

—ознайомлення пацієнта з необхідною інформацією про процес подолання посттравматичного стресу;

—контроль за станом пацієнта;

—редукція підвищеного напруження;

—повертання до повторних переживань, що мають відношення до психічної травми;

—інтеграція травматичного досвіду.

—схильність у цивільному житті до девіантної поведінки (дже­рело небезпеки — шкідливі для життя та здоров'я звички, набуті в допризовний період);

—слабка розвиненість у юнаків позитивної мотивації на збе­реження та забезпечення особистого життя (джерело небез­пеки — неправильне уявлення про цінності життя та здо­ров'я в юнацькому віці).

З цього видно, що попередження та усунення суїцидальних дій се­ред військовослужбовців є складною соціально-психологічною пробле­мою, тому вона не має простого та швидкого вирішення. У цьому ма­ють бути задіяні всі соціальні верстви суспільства, визначені та затверд­жені соціальні програми, залучені необхідні кошти на їх виконання.

Таким чином, профілактична робота щодо суїциду у військовій час­тині за своїм змістом і організацією має об'єднувати заходи соціально­го, психологічного, медичного, правового і педагогічного характеру, бути безперервною, послідовною і системною та проводитися за участю всіх посадових осіб військової частини.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.