Тема 12

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ЗАЛАГОДЖЕННЯ КОНФЛІКТІВ У ВІЙСЬКОВИХ ПІДРОЗДІЛАХ

Навчальні питання:

1. Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах

1.1. Класифікація міжособистісних конфліктів

1.2. Причини міжособистісних конфліктів

1.3. Динаміка конфлікту

2. Діяльність командирів (військових психологів) щодо попередження та подолання конфліктних ситуацій у підрозділі

********************************************************

Головна умова згуртування військових колективів — здоровий морально-психологічний клімат. Військовий колектив зі здоровим мораль­но-психологічним кліматом позитивно впливає на якість бойової і гуманітарної підготовки, стан військової дисципліни, сприяє підтриманню постійної бойової та мобілізаційної готовності підрозділу і врешті-решт сприяє гуманізації та демократизації взаємин у військовому середовищі. Вивчення й аналіз різних соціально-психологічних явищ, які мають місце в життєдіяльності військового підрозділу, допомагає офіцерові цілеспрямованіше й ефективніше працювати над формуванням та згуртуванням військового колективу. Практика показує, що там, де відсутня така систематична, цілеспрямована і планова робота офіцерів, мають місце порушення статутних правил взаємин, відсутнє взаєморозуміння між військовослужбовцями, які можуть призвести до різних суперечностей, взаємної протидії його членів на різних рівнях. Ці та інші негативні явища, які виникають у людських взаєминах, визначаються у соціальній психології як конфлікти.

Тому офіцери для попередження таких негативних явищ мають глибоко розуміти сутність конфліктів, їхню соціально-психологічну природу, організаційні, психічні й педагогічні причини виникнення, динаміку розвитку та залагодження, вміти класифікувати Й прогнозувати їхні ознаки.

Питання 1. Конфлікти та причини їх виникнення у військових підрозділах

Нині в західній соціальній психології цілеспрямовано й активно розробляють теорію конфліктології. В американських університетах відкриваються центри з вивчення та розв'язання конфліктів, де вивчають теорію і практику подолання конфліктів, готують спеціалістів у цій галузі, надають послуги учасникам конфліктів, а також провадять конкретну роботу щодо різних конфліктних ситуацій.

Так, університет Дж. Мейсона (США) з 1982 р. готує студентів за новою спеціальністю — менеджер з конфліктів, яким присвоюють ступінь магістра наук. Зараз теорію і практику цієї дисципліни викладають майже в 150 коледжах та університетах США. 1970 р. в Лондонському університеті було створено центр із вивчення конфліктних ситуацій. В Австралії у 80-ті pp. XX ст. Стелою Корнеліус (засновниця програми) і Геленою Корнеліус (директорка програми) було створено міжнародну організацію з оригінальною програмою вивчення конфліктів на різних рівнях суспільства. Цією програмою цікавляться спеціалісти у галузі конфліктології [77, с. 85].

Досліджуючи конфліктологію, один з її засновників, англійський психолог Дж. Бертон, дійшов висновку, що конфлікти у соціальній сфері — закономірне явище, оскільки люди по-різному сприймають соціальні цінності та мають різні інтереси. Зрозумілим стає його постулат про те, що розвиток будь-якого суспільства безконфліктним бути не може. Цієї ідеї у своїй теорії про неминучість конфліктів дотримується соціолог та психолог Георґ Зимель.

Американський спеціаліст у галузі менеджменту Майкл Мескон зі співавторами вважає, що «повна відсутність конфлікту в середині організації— умова не тільки нереальна, а ще й небажана» [65]. Соціолог Л'юїс Козер запропонував розглядати конфлікт як ознаку функціоналізму з позитивними функціями [137].

Нажаль, у вітчизняній психологічній науці цій проблемі почали приділяти увагу зовсім недавно, через це таких глибоких і всебічних досліджень у нас ще немає. У зв'язку з цим немає й загальноусталеного розуміння, чіткого та однозначного визначення й класифікації цієї про­блеми.

Поняття конфлікт походить від латинського слова konfliktus, що означає зіткнення. Психологи в основному визначають конфлікт через поняття суперечності. Така позиція є в «Психологічному словнику» [95]. Інші розуміють під конфліктом зіткнення інтересів людей, які мають місце в їх життєдіяльності.

Отже, за основу можна взяти визначення, яке є в «Короткому психологічному словнику»:

«Конфлікт — зіткнення протилежно спрямованих, несумісних між собою тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, у міжособистісних взаємодіях або в міжособистісних взаєминах індивідів або груп людей, пов’язаних з гострими емоційними переживаннями» [49, с. 152-153].

Функціональний аспект конфлікту зумовлений потребою змін у людських стосунках. Сутність цих стосунків є протиборством, зіткненням протилежних тенденцій, оцінок, принципів, еталонів поведінки щодо конфлікту. З боку інтересів конфлікт відбиває прагнення затвердити певний принцип, ідею, самоутвердження, вчинок. З погляду стану міжособистісних взаємин конфлікт є деструкцією цих взаємин на емоційному, пізнавальному та поведінковому рівнях. Конфлікт як психічне І соціально-психічне явище є водночас захисною та емоційно забарвленою реакцією, реакцією на ситуації, що психологічно травмують людину, на перепони в досягненні певної мети. Отже, конфлікт являє собою важкорозв'язувану суперечність, що супроводжується гострими емоційними переживаннями. З інструментального боку він виступає як спосіб самоутвердження, подолання негативних тенденцій, а з процесуального—є пошуком виходу, засобів стабілізації взаємин.