Мислення 5 страница

1. Методи теоретичного дослідження, які забезпечують реа­лізацію теоретичних дослідницьких дій офіцера-дослідни­ка щодо предмета дослідження. Теоретичне дослідження має не тільки забезпечити більш-менш повне з'ясування сутно­сті досліджуваного явища, а й виявити основні закономір­ності його існування, взаємодії з іншими явищами, рушійні сили розвитку. У результаті використання цих методів вда­ється побудувати теоретичну модель досліджуваного яви­ща, а на її основі передбачити та визначити емпіричний цикл пізнавальних взаємодій із сутністю досліджуваного явища.

2. Методи емпіричного дослідження, які забезпечують дослід­ницьку взаємодію офіцера-дослідника з предметом дослід­ження, визначення його змістових характеристик та ознак у багатоманітності емпіричної інформації. У результаті емпі­ричного дослідження вдається підтвердити або відкинути деякі гіпотетичні уявлення про предмет дослідження, побу­дувати емпіричну картину його існування, а отже, відкрити для себе на практиці психологічний зміст досліджуваного явища і на підставі цього прогнозувати модель практичних дій з цим явищем у результаті різноманітних психологіч­них впливів (військово-педагогічних, психотерапевтичних тощо).,

3. Методи аналізу, інтерпретації і тлумачення даних тео­ретичного й емпіричного дослідження дають змогу обгру­нтувати об'єктивність дослідження, диференціювати змісто­вні вияви сутності предмета дослідження за їхніми типологі­чними характеристиками, визначити дослідницький ефект здійсненого психологічного дослідження. Ці методи обов'яз­ково виявляють сутність характеристики предмета дослід­ження, його якісну неповторність. Наприклад, застосуван­ня методу аналізу в психологічному дослідженні дає мож­ливість створити цілісну картину предмета дослідження, прогнозувати закономірності його розвитку і планувати пе­ретворювальні дії психолога щодо нього.

7.2.1. Методи теоретичного психологічного дослідження

Моделювання, реконструювання і ншпологізація — методи теоретич­ного дослідження різних психічних явищ. За допомогою моделювання можна відтворити деякі суттєві властивості системи-ориґіналу. Існуван­ня подібності дає змогу використовувати модель як замінник досліджу­ваної системи. Відносна простота моделі робить таку заміну досить наочною. Спрощені моделі системи — дієві засоби перевірки істинно­сті й повноти теоретичних уявлень у військовій психології. Існують такі форми моделювання: за аналогією; відтворення змісту суттєвих ознак предмета дослідження; відтворення логіки пізнання, що використову­ється для теоретизації як сутності досліджуваного предмета, так і спо­собів та засобів його пізнання й перетворення.

Реконструювання у військовій психології застосовується як метод теоретичного дослідження психічних явищ і полягає в змістовій та струк­турній перебудові явища, на яке спрямовані дослідницькі дії офіцера-дослідника. Відповідно виділяють змістове реконструювання (оперує змістовими ознаками явищ) та структурне (спрямоване на формально-логічні ознаки явищ). При цьому предметом реконструювання можуть бути як психічні явища, так і засоби їх пізнання (методи, прийоми пі­знання, пояснювальні й методологічні положення тощо).

У військовій психологи ншпологізація є методом наукового дослід­ження, в основі якого лежать виявлення подібності та відмінностей се­ред сукупності предметів, пошук надійних засобів їх ідентифікації, стій­ких сполучень властивостей явищ*у системі змінних, їх групування за допомогою ідеалізованої узагальненої моделі. Результатом типологіза-ції є виділення визначених типів явищ, які відтворюють ідеалізовану модель реальних психічних явищ.

Є різні види типологій:

—закрита (сама виступає метою дослідження і демонструє загальну закономірність у вичерпному переліку їхніх ви­явів);

—відкрита, або конструктивна (відсутній повний набір ви­значення ознак, які вичерпно характеризують тили).

Послідовність типологізації:

1) вибір основ типізації та їх змістове визначення як харак­терних ознак явища;

. 2) вибір її моделі, яка, з одного боку, відтворює сутнісні та динамічні особливості психічного явища, що типізується, а з іншого — визначає логіку узагальнення ознак предмета за типом;

3) виділення типів та побудова типології досліджуваного пси­хічного явища;

4) підтвердження істинності побудованої типології в резуль­таті аналізу та змістового узагальнення даних емпіричного дослідження;

5) завершальна стадія — побудована типологія, а також закла­дена в ній модель типізації використовується як засоби ана­лізу і тлумачення результатів психологічного дослідження.

7.2.2. Методи емпіричного психологічного дослідження

Спостереження, експеримент, бесіда, інтерв'ю, анкетування, соціо-метрія, референтометрія, біографічний метод, тестування, вивчення продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик тощо — це емпіричні методи психологічного дослідження. Розглянемо деякі з них докладніше.

7.2.2.1. Спостереження

Метод спостереження широко використовується у військовій пси­хології. Він полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення специфічних виявів у конкретних умовах та з'ясування змісту цих явищ. Використовується в процесі до­слідження явищ, що сприймаються безпосередньо як метод наукового пізнання. Змістовно він відрізняється від спостереження в буденному житті. З його допомогою можна вивчати психічні процеси, властивості, стани, утворення, зовнішні вияви, почуттів, дій і поведінки воїнів у різ­них умовах їхньої життєдіяльності. Аналіз матеріалів, отриманих при всебічному спостереженні, дає можливість пізнавати думки й почуття, взаємини й мотиви, настанови та інші психічні явища, недоступні без­посередньому сприйманню, але які дають можливість знаходити харак­терні тенденції в розвитку психіки, планувати обгрунтовані шляхи управ­ління нею, формувати необхідні бойові, морально-патріотичні та пси­хічні якості.

Спостереження стає науковим методом тоді, якщо воно не обмежу­ється тільки констатацією фактів, а науково роз'яснює психічне явище, яке вивчається.

Методика спостереження включає:

— вибір ситуації та об'єкта спостереження;

—узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реаль­ність і виділення мети дослідження;

—побудову програми або схеми спостереження у вигляді пе­реліку ознак явищ, одиниць спостереження з їх детальною презентацією, а також способи і форми фіксації результатів спостереження (щоденні нотатки, відеореєстрація тощо);

—опис вимог до організації роботи спостерігача;

— опис способу обробки та подання отриманих даних. Розрізняють спостереження неструктуризоване (недостатньо фор­малізований процес реалізації методу) і структуризоване (високий сту­пінь стандартизації, використання спеціальних документів, бланків, досягнення достатньої подібності даних, отриманих різними спостері­гачами).

Крім наведених, існують й інші види спостереження: включені, польові, лабораторні, систематичні, несистематичні, об'єктивні та суб'­єктивні.

Включеним спостереженням називається такий його вид, коли офі­цер-дослідник, безпосередньо залучений до процесу дослідження, кон­тактує, діє разом з учасниками дослідження. Зазначений вид часто ви­користовується в процесі дослідження соціально-психологічних явищ підрозділу та військово-професійної діяльності воїна.

Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається в при­родних для досліджуваного психічного явища умовах. Іноді необхідно організовувати лабораторний вид спостереження, який створює мож­ливість спрямованої організації умов, характеру та специфічних особ­ливостей розгортання досліджуваного явища.

Систематичне спостереження провадять регулярно і протягом ви­значеного проміжку часу, а несистематичне — часто в незапланова-них ситуаціях, у разі взаємодії з явищами, що не очікувались і не вклю­чалися до програми спостереженій.

Об 'єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване на зовніш­ній бік перебігу різноманітних психічних процесів та соціально-психо-логічиих явищ. Суб'єктивне спостереження— це внутрішнє спосте­реження або самоспостереження. Самоспостереження являє собою процес споглядальної взаємодії з власними внутрішніми психічними явищами. Воно невід'ємне від спостережень за зовнішніми виявами.

Спостереження розглядається як самостійний метод, але частіше застосовується з якимось іншим: наприклад, під час бесіди, групового або індивідуального тестування, анкетування тощо. Спостереження під час бесіди розпочинається вже тоді, коли воїн зайшов до кімнати. У ході бесіди відзначаються своєрідні вияви особистості, що відобража­ють особливості її характеру, емоційно-вольової сфери, пізнавальної діяльності тощо. Спостереження під час психологічного дослідження допомагає помічати особливості поведінки воїна, отримати низку до­даткових відомостей, що характеризують його психічні процеси, дис­циплінованість, емоційну мобільність, працездатність та інші якості.

Таким чином, спостереження є складником психологічного дослід­ження, позитивна якість якого полягає в тому, що воно дає можливість вивчати психічні процеси та явища у природних умовах.