Особливості самостійної роботи учнів з історії

Більшість педагогів минулого та сьогодення самостійну роботу учнів на уроці історії вважали і вважають запорукою міцних знань, розвинутих умінь, сформованих навичок – всього того, що сьогодні вкладається в поняття «учнівські компетентності». Самостійній роботі учнів відводиться значна роль у сучасних проблемній та інноваційній системах навчання історії. Самостійна робота учнів – це такий спосіб навчальної роботи, де, по-перше, учням пропонуються навчальні завдання і керівництва для їх виконання; по-друге, робота проводиться без безпосередньої участі вчителя, але під його керівництвом; по-третє, виконання роботи вимагає від учня розумової напруги. За організаційними основами самостійну роботу можна розділити на: самостійну роботу в школі і самостійну роботу, що виконується за межами школи, у тому числі і вдома. Самостійна робота вшколі може проводитися в рамках уроку, заліку, семінару, практичного заняття тощо. Наоснові іншого логічного членування можна виділити індивідуальну і групову самостійну роботу. Найчастіше учні застосовують такі прийоми самостійної роботи з підручником: відповіді на питання (60 %), читання і переказ тексту (40%). Цілком зрозуміло, що від цих найважливіших умінь великою мірою залежить сформованість усіх інших прийомів праці з підручником. В осмисленні й розумінні тексту виключна роль належить виділенню найважливішого. Цим прийомом користується більша частина учнів. Іншими прийомами самостійної роботи учні користуються не досить часто. Серед них є необхідний прийом мисленнєвої діяльності – порівняння й узагальнення (висновки), доведення відповідь на запитання, складання плану. Без цих умінь неможливе ефективне осмислення, розуміння і запам'ятовування текстів. Роботу над текстом слід спрямовувати не лише на узагальнення певного засобу чи прийому, а й на проникнення через його аналіз у зміст твору. Метод проектів – це курс на майбутню професію учня. Проект зорієнтований на розвиток в учнів умінь і навичок мислити, міркувати, знаходити шляхи вирішення проблем у самостійній роботі. Отримані дані свідчать, що формування самостійної роботи у старшокласників має бути спеціально організованим, цілеспрямованим процесом, який здійснюється з урахуванням його психолого-педагогічних закономірностей. Шкільна практика навчання засвідчує, що самостійна робота учнів до сприйняття самостійного узагальнення знань на різних етапах навчання залежно від їх ролі й обсягу узагальненого матеріалу: класного, позакласного і тематичного узагальнення. Особливості самостійної роботи базуються на таких засадах: по-перше, це дидактичні вимоги, що пред'являються до організації самостійної роботи та вибору учнями типу завдання відповідно до пізнавальних потреб віку. Згідно з розумовими операціями, які лежать в основі процесу узагальнення, методистами була визначена типологія завдань і здійснена їх процесуальна характеристика. Порівняння двох або декілька об'єктів: а) визначення ознак, аналіз

зв'язків, відношень між об'єктами; б) виділення суттєвих ознак схожості та відмінності об'єктів; в) їхнє зіставлення: в залежності від мети порівняння; г) висновок про результати порівняння. Підбиття окремого об'єкта до загального (під правило, висновок): а) визначення в окремого об'єкту суттєвих ознак; б) відтворення правила, висновку згідно з встановленими суттєвими ознаками; в) співвідношення окремих ознак окремого до загального (з правилом, висновком); г) встановлення відповідності даного конкретного об'єкту вказаному правилу, висновку. Виділення головного водному або декількох об'єктах: а) аналіз об'єктів; б) диференціація суттєвих і несуттєвих ознак; в) формулювання висновку. Групування об'єктів за суттєвими ознаками: а) аналіз об'єктів; б) виявлення основних ознак кожного з об'єктів за суттєвими ознаками. Визначення групових даних об'єктів: а) аналіз ознак даних груп об'єктів; б) виявлення основних ознак, за якими об'єкти поєднані в групи; в) встановлення їх групувань. Розпізнавання об'єктів за окремими суттєвими ознаками: а) аналіз даних (одного або декількох) суттєвих ознак; б) відтворення знань про об'єкти, яким властиві ці ознаки; в) встановлення зв'язків з іншими ознаками передбачуваного об'єкта; г) розпізнавання об'єкта за даними і відтвореними ознаками та їхніх зв'язків. У самостійній роботі учнів з історії слід розрізняти такі складові: 1) самостійність мислення при розгляді суті явищ (подій, процесів), що веде до формування переконань; з нею тісно пов'язана і самостійність в використовуванні навичок і вмінь, прийомів розумової праці, методу пізнання 2)самостійність характеру, поведінка особистості, яка виражається в умінні поступати у відповідності зі своїми поглядами, в тому чи іншому відношенні до оточуючого; 3)самостійність поштовху до діяльності, її мотивів; для неї важливі прояви інтересу, ініціативи, творчості; 4) самостійність в практичній діяльності. У ході побудови навчального процесу визначено якісні показники (характеристики) та особливості організації самостійної роботи; комплекс показників і рівень сформованості самостійної роботи; визначено сукупність педагогічних умов ефективності застосування методів у самостійній роботі. Концептуальною є ідея багатоаспектності самостійної роботи і особливості її розвитку засобами індивідуалізації у створених, певним чином, дидактичних умов. Однією з найважливіших умов ефективності використання самостійної роботи є розвиток інтересу до навчання, під яким розуміють форму прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості та усвідомлення мети роботи і тим самим сприяє її організації на навчальний профіль.