Методика роботи з історичними документами

Історичні документи є джерелом історичних знань і використовуютьсяв методиці викладання історії у вузькому та широкому розуміннях: у вузькому – як першоджерело, архівний документ; у широкому – як будь-яке писемне джерело, створене сучасниками або очевидцями подій, тобто історіографічний документ. На думку методиста Л. Задорожної, історичним документом у процесі навчання історії слід вважати всі писемні джерела, створені в певну історичну епоху, які так чи інакше допомагають учням не тільки здобути потрібну історичну інформацію, а й створюють образ конкретної історичної епохи. Існують різні технології роботи з документами на уроках історії. В основі пояснювально-репродуктивної технології широко використовуються методи пояснення, а також послідовно-текстуального викладу. У монологічному поясненні вчителя обов'язково повинні бути посилання на документ, який він цитує і його коротка характеристика. Короткий аналіз наведеного документу надає викладу вчителя досить аргументованого характеру. Залежно від змісту документа, від підготовленості класу короткий огляд документального уривку самим вчителем може поєднуватися з постановкою запитань і завдань до документу перед всім класом або короткою аналітико-узагальнюючою бесідою. Питання до документа перед його читанням і розбором носять у цьому випадку репродуктивний характер. Лише зрідка, якщо читання документа випереджається бесідою, питання можуть носити проблемний характер, частково наближаючись до проблемного викладу. Але в цьому випадку, на відміну від технології проблемного навчання, цей момент носить короткочасний характер. Іншим важливим напрямком даної методики є розгорнута робота над документом з усім класом. В основному вчитель, за рідким винятком, веде її на основі тих документів, які включені у текст підручника історії і є у кожного учня. Робота над розбором тексту історичного документа може бути організована різними способами: розбір документа самим вчителем; розбір документа учнями під безпосереднім керівництвом вчителя; самостійна робота учнів з документами за завданнями вчителя; самостійна домашня робота з документами за завданням вчителя. Під час використання першого методичного прийому вчитель сам читає і робить коментований розбір історичного документа, а учні стежать за поясненням по тексту і слухають коментарі вчителя. Клас залучається до роботи шляхом постановки питань і участі учнів у бесіді. Так відбувається перехід до наступного етапу – самостійної роботи учнів із джерелами під безпосереднім керівництвом вчителя. Методика роботи за даною схемою виглядає в такий спосіб: вчитель повільно читає документ; учні стежать за даним процесом по своєму тексту в підручнику; за змістом документа або його певними частинами вчитель формулює питання для перевірки розуміння їх учнями, наприклад:

1) Про що було сказано в документі?

2) Що ми дізналися?

3) Як ви розумієте це місце, цей вираз?

Лише переконавшись, що учні зрозуміли загальний зміст викладеного, можна приступити до повторного читання документа й розбору його по частинах. Наступний спосіб застосувань джерела у навчальному процесі – самостійна робота учнів з історичним документом. Вона широко використовується у шкільній практиці. Робота з документами також передбачає читання і переказ документа, складання плану; пояснювальне читання з попередньою і заключною бесідою; самостійний аналіз документа і відповіді на запитання до нього;

порівняльне зіставлення двох документів, що доповнюють один одного і характеризують одну і ту саму подію; містить критичну оцінку документа. Вдома школярі готують невеличкі повідомлення, описи на основі документа, тексту й ілюстрації підручника, твори, есе та ін. Робота учнів з документами організовується з урахуванням їх віку і пізнавальних можливостей, а також рівня підготовленості. У 5–6 класах використовується найбільш простий матеріал розповідного й описового характеру; обсяг його не перевищує 10–15 рядків. У 7–8 класах збільшується кількість аналізованих господарських і юридичних документів; у 9 класі все ширше використовуються політичні, програмні документи. Алгоритми опрацювання будь-якого історичного документа запропонували методисти Л. Задорожна, І. Глічов, В. Мисан, В. Курилів та інші. О. Пометун у підручнику з методики навчання історії пропонує використовувати на уроках спеціальні пам'ятки різного ступеня складності, залежно від віку учнів. Важливим напрямком роботи з історичними документами є вироблення вміння в учнів знаходити упередженість у тексті. Технології проблемного навчання історії передбачають організацію роботи з історичними джерелами шляхом самостійної роботи учнів. Активізація розумової діяльності учнів повинна здійснюватися шляхом створення проблемних ситуацій і постановки пізнавальних завдань. Для організації колективних і індивідуальних форм самостійної роботи з історичними джерелами розробляються система завдань як для всього класу, так і для окремих учнів з наростаючим ступенем складності. внутрішню частину структури проблемного уроку становлять етапи пошукової діяльності: виникнення проблемних ситуацій і постановка проблеми; висування припущень і обґрунтування гіпотези; доказ гіпотези; перевірка правильності рішення проблеми. Діяльність вчителя в роботі над джерелами полягає в тому, що він систематично створює проблемні ситуації й організує їхню навчально-пізнавальну діяльність так, що на основі аналізу фактів учні самостійно роблять висновки й узагальнення, формулюють за допомогою вчителя певні поняття, закони.У результаті в учнів виробляються навички розумових операцій і дій, навички переносу знань, розвивається увага, воля, творча уява.