Аратта та племена трипільської культури

ЗМІСТ

1. Аратта та племена трипільської культури.. 1

2. Державне утворення кіммерійців. 1

3. Держава та право Скіфії 2

4. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.. 3

5. Боспорське царство.. 5

Аратта та племена трипільської культури

У першій половині кам’яного віку – палеоліту (ашельської доби) – 1, 5 млн до 150 тис. років тому, відбулося заселення територій сучасної України первісною людиною – пітекантроп (архантроп). Докази (знайдені на р. Дністрі – Хмельницької обл. на Закарпатті, Киїк-Коба у Південному Криму, с. Амвросіївка у Приазов’ї, Житомирська стоянка. Знахідки датуються 1 млн. років). Подальша еволюція людини привела до появи нового типу доісторичної людини – неандертальця (проживала по всій території України 150 тис. років тому). Більш як 25 тис. років тому відбувається остаточне становлення людини сучасного фізичного типу – Хомо сапієнс (людини розумної). Більш ніж 800 стоянок по Україні.

Виникає така форма організації людей, як родова громада. Утворюється родоплемінний лад (зрівняльна власність громади на засоби виробництва, продукти). З’являються перші племінні назви: СК, ЛОТ, АРТ, СТР та ін. Саме ця людність Причорномор’я та Наддніпрянщини заклала наш етнос та державність.

З’являється писемність. Донедавна Шумерські письмена (ІІІ тис. років до н.е.) вважалися найдавнішими. Мелітопольські написи виконані понад V тис. років д.н.е.

Аратта. У ХІІ-VII тис. до н.е. вздовж північного й південного узбережжя Чорного моря та східного узбережжя Середземного моря відбувся процес зародження світової цивілізації та спільноти індоєвропейських народів. Утворюється держава Аратта – 6200 р. до н.е., яка мала свої фортеці, канали, жерців, священників та воїнів, суспільну ієрархію, ритуали і культуру, релігію і міфологію. Традиції Аратти продовжували існувати у Наддніпрянщині й через століття після згасання трипільської культури, а на Русі традиції Аратти проіснували до татаро-монгольської навали. Сучасне місто в Румунії і нині носить назву Арта.

Племена трипільської культури. Трипільська культура (назва від с. Трипілля на Київщині) утворилася у ІV-II тис. до н.е. на основі автохтонних культур епохи неоліту придніпровської Аратти. Трипільська культура була поширена від Прикарпаття до Дніпра, її засновниками були українці-першоорачі (орії). Трипільці залишили нам високі самобутні взірці землеробства, обробітку заліза, міді, виготовлення зброї, знарядь праці, будування житла (будували зручні двоповерхові будівлі), гончарних виробів, глиняних ритуальних скульптурок тощо. Вони вшановували власних богів, мали оригінальні уявлення про будову Всесвіту. Але найбільш цивілізаційним здобутком Трипільської культури було винайдення буквенно-звукового алфавіту (графічно-звукової абетки), написи якою збереглись на керамічних виробах. В 50-80-х pp. XX століття написи на трипільських гли­няних виробах були розшифровані видатним україн­ським істориком М. Суслопаровим, який, вивчивши історію писемності в країнах давньої цивілізації південно-східної Європи, зробив епохальний висновок: «На підставі дешифрувань письмен трипільської куль­тури маємо повне право твердити, що не фінікійці бу­ли винахідниками графічно-звукового алфавіту. Його за багато сторіч до найстародавніших зразків фінікій­ського письма винайшли пелазгські племена, які жи­ли в III-II тисячоліттях до нової ери на території сучасної України і відомі під ім’ям трипільців. Саме звідси бере початок графічно-звуковий алфавіт наро­дів Європи...». Цей факт засвідчували античні історики (Тацит, Пліній Старший та ін.).

На межі 50-60 років ХХ ст. були відкриті міста площею 300-400 га. Лише на Хмельниччині відомо близько 150 пам’яток трипільської культури. Трипільська культура мала широкі зв’язки з культурами Малої Азії, Східної Європи, Кавказу, Індії та егейською (Крито-мікенською культурою, яка постала близько 6000 років до н.е. в басейні Середземного моря).

Отже, за багато століть до появи в Єгипті пірамід, за тисячі років до Греції і Рима на території України існувала землеробська цивілізація. А стародавня українська мова є матір’ю всіх індоєвропейських мов. Цей факт визнали народи Європи, Ірану, Таджикистану, Осетії, Вірменії, Туреччини, Індії.