Привітання

Людей вітають з нагоди небуденних подій у їхньому особи­стому й родинному житті, з релігійними, національними і дер­жавними святами, соціально-політичними подіями, історични­ми датами тощо. Привітання є виявом уваги до людини, воно засвідчує приязне ставлення до неї. Це один із найпоширеніших засобів підтримування добрих взаємин між людьми, кон­тактування взагалі. Якщо людина хоче, щоб про неї пам'ятали інші, вона сама не повинна забувати про них.

Привітання здебільшого не обходяться без побажань адре­сатові, а бажають передусім здоров'я. Тому синонімом слова привітання є слово поздоровлення, яке в сучасному літератур­ному мовленні уживають рідше. Можливо, тому, що воно ви­глядає ніби калька російського слова поздравление, а може, через те, що у привітанні бажають не тільки здоров'я, а й ща­стя, успіхів, здійснення задумів, душевного спокою, вічної мо­лодості тощо.

У Західній Україні в дорадянські часи побутував європеїзм латинського походження ґратуляція — " побажання з приводу радісної події в життю якоїсь особи" ¹ (лат. — " співвияв радощів; привітання, віншування; урочисте оголошення подяки").

Оскільки у привітанні адресант виступає від власного імені, то в основній формулі цього жанру етикетного мовлення функ­цію граматичного центру виконує дієслово в 1-й особі однини: Вітаю тебе (Вас)... У множині це слово вживають тоді, коли адресантом є дві або більше осіб.

Для лівостороннього поширення цієї формули використову­ють стандартні слова і звороти, наприклад:

Щиро

Сердечно

Гаряче

Від усього серця (усієї душі)

Від колективу

Від усіх наших друзів

Від нашої родини та від себе

особисто

У наш динамічний час широко практикуються привітання з еліпсисом (гр. — " опущення"), тобто пропуском, дієслова: З одруженням/; З поверненням у рідні краї!; З нагоро­дою!; З перемогою на виборах! Такі привітання більшою мірою властиві усному мовленню. Вони звучать енергійно, " по-діло­вому".

Вітальні формули, розміщені справа, поширюються слова­ми й виразами з побажаннями адресатові (-ам), наприклад: Сер­дечно вітаю Вас із Новим роком і Різдвом Христовим. Бажаю Вам міцного здоров'я, щастя й успіхів у праці. Хай береже Вас Господь!

Фрази, які поширюють формулу привітання справа, теж мо­жуть бути еліптичними: Вітаю тебе із вступом до універси­тету. Щастя й успіхів у навчанні!; З Днем незалежності України! Здоров'я й нових досягнень!

У привітальних фразах семантично стрижневим словом може бути також дієслово в неозначеній формі (інфінітиві): Радий вітати тебе (Вас) з...; Спішу привітати тебе (Вас) з...; Дозволь (те) привітати тебе (Вас) з...

Формули привітання, як і інші етикетні фрази, мають свої комунікативно-стилістичні особливості, що впливають на вибір адекватної щодо адресата одиниці в мовленні. Скажімо, фор­мулою Дозвольте привітати Вас з... вітають людину старшу, іншої статі, шановану в колективі, а не однокурсника чи одно­класника.

У письмових привітаннях деякі мовці після слова вітаю вживають не займенник тебе (Вас), а ім'я адресата в знахідно­му відмінку: Вітаю Ольгу Петрівну з Новим роком! Така син­таксична конструкція змушує писати про адресата як про 3-тю особу. А це породжує ефект відчуженості, канцелярського став­лення до людини, що особливо відчутно у фразах правостороннього поширення, в яких іменник заміщується займенником, наприклад: Вітаю Ольгу Петрівну з Новим роком! Бажаю їй щастя, здоров'я, гармонії в душі. Звичайно, у поширювальній фразі можна поставити займенник у давальному відмінку (Вам), але тоді буде граматична невідповідність між основним і поширювальним висловленням (Вітаю Ольгу Петрівну, але: Бажаю Вам). Отже, не можна, пишучи до 2-ї особи, говорити про неї як про 3-тю особу. Так людину можна привітати хіба що через посередника.

Репліки-відповіді на привітання також мають стандартний характер: Сердечно (щиро; від усього серця) дякую тобі (Вам) за...; Дякую! І тебе (Вас) вітаю з.... Дозволь (те) і тебе (Вас) привітати з...; І тебе (Вас) (також)!; Взаємно!

Людей, які добре володіють мовою, мають поетичну уяву, багатий внутрішній світ, стереотипні привітання і відповіді зде­більшого не задовольняють. Звичайні ж носії мови, взявшись за перо напередодні Нового року чи з якоїсь іншої події, коли треба писати привітання, щоразу переживають " муки слова", бо те, що лягає на папір, було вже писане і минулого, і позами­нулого року тощо. Безперечно, ті самі фрази щороку повторю­вати тому самому адресатові не варто. Але й не потрібно надто переживати з приводу стандартності привітань. Адже ні щастя, ні здоров'я, ні успіхи людині не завадять ніколи. Важливо, що саме цього їй хтось не забуває побажати.

Нині вже й до нас дійшов із Заходу звичай посилати близь­ким та знайомим листівки з готовими, видрукованими привітаннями-побажаннями, під якими адресантові залишається тільки підписатися. Щоправда, поки що більшість українських адресатів ще не звикла до такої форми уваги і воліє отриму­вати хай не таке досконале, але " живе" привітання, до того ж написане рукою.

Скориставшись телефоном, можна привітати тільки рідних, друзів і близьких знайомих. Інших людей вітають або безпосе­редньо, або письмово. Листівку бажано не друкувати, а надпи­сувати. І обов'язково — чітким почерком.

На кожне письмове привітання треба, не зволікаючи, дати відповідь. Якщо письмове, то протягом тижня, якщо телефо­ном, то протягом одного-двох днів.