Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 1. Послуга як специфічний товар






Поняття і сутність послуги як товару. Історичні передумови виникнення ринку послуг. Роль послуг у соціально-економічному житті держави. Властивості послуг: невідчутність; невіддільність, нерозривність виробництва і споживання; непостійність, мінливість якості; недовговічність, нездатність до зберігання; відсутність володіння; взаємозамінюваність послуг товарами, що мають матеріальну форму. Перспективи розвитку сфери послуг в Україні.

Склад і структура сфери послуг. Фактори, що впливають на формування властивостей послуги. Класифікація потреб у послугах і сервісному обслуговуванні.

Особливості класифікації послуг (класифікація ВТО, класифікація ЮНКТАД, класифікація МВФ). Галузева класифікація послуг. Класифікація послуг за функціональною спрямованістю. Загальнодержавні класифікатори послуг населенню.

Торгівля послугами є комплексом різнорідних видів економічної діяльності. Історично економісти намагалися з'ясувати сутність послуг та їхню роль, виходячи з різних аспектів. Часто послуга визначалась як щось невідчутне, невидиме, таке, що не є предметом торгівлі, або як категорія, котру неможливо пояснити і яка охоплює майже все, в той час як товари відчуті, видимі, постійні і ними можна торгувати (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Якісні відмінності товарів і послуг

Товари Послуги
Відчутні Невідчутні
Видимі Невидимі
Підлягають збереженню Не підлягають збереженню
Експорт товару означає вивезення його з митної території за кордон без зобов'язання про увіз назад Експорт послуг означає надання послуги іноземцеві, тобто нерезиденту, навіть якщо він перебуває на митній території країни

Але за такого визначення поняття «послуга» виникає низка проблем:

Ø по-перше, є товари, які також невідчутні й невидимі (наприклад, електронні програми);

Ø по-друге, це визначення не робить різниці між ефектом послуги і процесом її виробництва; послуга може бути і видимою (наприклад, вистава), але її ефект тимчасовий;

Ø по-третє, це визначення наголошує на фізичних відмінностях, проте не висвітлює економічні аспекти послуг і того, як вони виробляються і продаються.

Деякі економісти доводять, що адекватне визначення послуги має відрізняти процес її виробництва і послугу як продукт. Виходячи з цього, економіст Гілл (1977) запропонував своє визначення послуги: послуга - це зміна умов належності особи або товару будь-якому економічному суб'єктові, яка випливає з діяльності іншого економічного суб'єкта зі згоди першого.

Гілл вирізнив два важливі аспекти послуг:

Ø вони не можуть передаватися далі;

Ø надання послуг потребує діяльності однієї особи для іншої.

Проте обмін не є необхідною умовою для послуг. Елемент необхідної взаємодії між продавцем та покупцем намагався пояснити Герш (1989). Оскільки однією з умов послуги є «фактор одночасності», Герш визначає послугу як угоду (трансакцію з позитивним фактором одночасності). Що ж до товарів, то вони характеризуються нульовим фактором одночасності. Він також припустив, що на міжнародному ринку послуги мають відносно нижчий фактор одночасності, ніж послуги, якими не торгують.

Чи можливо розділити процес виробництва послуг і реалізацію послуг?

Товар може існувати в рамках його фізичних можливостей незалежно від клієнта або покупця. Про послуги не можна сказати те саме. Якби це було ймовірним, то права власності на них могли б передаватися від одного суб'єкта економічної діяльності до іншого.

Виходячи з цього, Ніколайдес (1989) запропонував альтернативне визначення, що охоплює як фактичні відмінності, так і характеристики операцій з послугами: послуга - це трансакція, яка є не просто передаванням прав власності на об'єкт (відчутий чи ні), вона охоплює також низку завдань, які виконуються виробником для споживача. Здійснення цих завдань потребує контакту між ними, виробництво й реалізація послуг не можуть відокремлюватися одне від одного.

Запропоноване визначення показує деякі загальні риси торгівлі товарами і послугами. Багато товарів виробляються і реалізуються за допомогою трансакцій, які схожі на трансакції послуг, де клієнт висуває специфічні вимоги виробникові. Яскравим прикладом є товари, зроблені на замовлення, які можна продати після встановлення особистих контактів.

Ця різниця також обумовлює режими, в яких відбуваються міжнародні торговельні операції. У той час, як міжнародна торгівля товарами включає фізичне переміщення товарів з однієї країни до іншої, тільки відносно небагато операцій з послугами передбачають рух через кордони. Для більшості операцій з послугами необхідне наближення постачальника до споживача послуг. Це досягається або встановленням комерційної присутності в країні-імпортері (наприклад, відкриття філії), або через переміщення фізичних осіб на тимчасовий період (наприклад, юрист або архітектор їде в іншу країну). При деяких видах послуг споживачам доводиться пересуватись в країну імпорту (наприклад, туризм, коли туристи подорожують до іншої країни).

Класифікація послуг становить досить серйозну проблему, що розв'язується по-різному.

Секретаріат ВТО розділив їх на 12 секторів:

Ø бізнес-послуги (з включенням професійних та комп'ютерних);

Ø послуги зв'язку;

Ø будівельні та інженерні послуги;

Ø послуги дистриб'юторів;

Ø освітні послуги;

Ø екологічні послуги;

Ø фінансові послуги (страхування та банківські);

Ø медичні послуги;

Ø послуги в галузі туризму та подорожей;

Ø рекреаційні, культурні та спортивні послуги;

Ø транспортні послуги;

Ø інші послуги.

Ці 12 секторів були розподілені на 155 підсекторів, Наприклад, у країнах ОЕСР і публікаціях ЮНКТАД послуги поділені на п'ять категорій:

1) фінансові;

2) інформаційні (комунікаційні);

3) професійні (виробничі);

4) туристичні;

5) соціальні.

На практиці широко використовується класифікація послуг, запропонована МВФ:

1) морські перевезення;

2) інші види транспорту;

3) подорожі;

4) інші приватні послуги;

5) інші офіційні послуги.

Світовий Банк використовує класифікацію послуг, яка має на меті зв'язати їх з рухом факторів виробництва:

Ø факторні послуги (factor services) - платежі, які виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва, в першу чергу з капіталом та робочою силою (доходи чи інвестиції, роялті та ліцензійні платежі, заробітна плата, сплачена нерезидентам);

Ø нефакторні послуги (non-factor services) - послуги, які не зв'язані з рухом факторів виробництва (транспорт, туризм, інші нефінансові послуги).

Ця класифікація особливо важлива для обговорення проблем регулювання міжнародної торгівлі послугами в рамках ВТО, яке концентрується переважно на нефакторних послугах.

Дуже часто рух послуг від продавця до покупця відбувається паралельно з рухом товарів чи інвестицій. Тому в залежності від способів доставки послуг споживачу вони також поділяються на:

Ø послуги, пов'язані з інвестиціями (investment-related services), - банківські, готельні і професійні послуги;

Ø послуги, пов'язані з торгівлею (trade-related services), - транспорт, страхування;

Ø послуги, пов'язані одночасно з інвестиціями та торгівлею (trade-and-investment related services), - зв'язок, будівництво, комп'ютерні та інформаційні послуги, рекреаційні і культурні.

Різні характеристики товарів і послуг впливають також на способи, якими здійснюються міжнародні операції. У той час як міжнародні операції з товарами включають їх фізичне переміщення з однієї країни до іншої, тільки деякі види традиційних операцій з послугами передбачають рух через кордони. Прикладами транскордонних операцій можуть бути послуги, які передаються через засоби телекомунікації (наприклад, переказ грошей через банки), або послуги, вкладені в товари (наприклад, технічний звіт консультанта, або програмне забезпечення на дискеті).

Однак, для більшості операцій у сфері послуг час і місце споживання не можна відокремити, що вимагає наближення постачальника послуг до споживача. Таке наближення можна забезпечити через комерційну присутність в країні-імпортері (наприклад, створивши філію, чи дочірню компанію) або через тимчасовий переїзд фізичних осіб (наприклад, юристи, або архітектори їдуть до іншої країни для надання своїх послуг). Характер деяких операцій в галузі послуг вимагає переїзду споживача до країни, в якій така послуга надається (наприклад, відвідання країни туристами, або виїзд студентів на навчання за кордон).

Таким чином, на відміну від міжнародних операцій з товарами, які вимагають фізичного перетину кордонів країни, послуги на міжнародному рівні надаються із застосуванням одного, або комбінації чотирьох способів, зокрема:

Ø надання послуг через кордон;

Ø переміщення споживачів до країни експортера;

Ø створення комерційної присутності в країні, в якій мають надаватись послуги;

Ø тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни для надання там послуг.

Через відсутність статистичних даних важко зробити конкретні підрахунки. На нашу думку, загальна кількість послуг, якими торгують останніми двома способами, вірогідно значно вища від тих, якими торгують у випадку застосування перших двох. Однак, новітні досягнення комунікаційних технологій та розвиток електронної торгівлі дають все більше можливостей для компаній надавати послуги в режимі транскордонного переміщення, не створюючи комерційної присутності в країні-імпортері.

Література до теми 1.

1. Заблоцька P.O. Світовий ринок послуг: Підручник. - К.: Знання України, 2003. - 280 с.






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.