Ефективність роздрібної торгівлі

В умовах переходу до ринкових відносин протягом останніх років основна увага зосереджується на економічній ефективності торгівлі. Показники, які характеризують результати економічної діяльності торгівлі — це роздрібний товарообіг, сума реалізованих торгових націнок (валовий дохід торгівлі), прибуток та його співвідношення з товарообігом, витратами обігу, валовим доходом, основними фондами та оборотними коштами, чисельністю торгових працівників. Ця система показників забезпечує оцінку діяльності торгівлі на всіх рівнях: галузь, регіон, торговельна організація, об’єднання, підприємства. Як відомо, економічна ефективність заснована на принципі отримання максимальних обсягів товарообігу, валового доходу та прибутку при найменших витратах.

Статистична інформація свідчить про те, що протягом останніх років торгівля є збитковою галуззю. В цілому по Україні витрати обігу перевищують валовий дохід. Так, на одного працівника торгівлі припадає в середньому трохи більше 3000 грн. річного обсягу роздрібного товарообігу. Якщо від річного обсягу роздрібного товарообігу відняти вартість закупівлі товарів, буде очевидним ступінь збитковості торгівлі.

Студентам слід зауважити, що від реалізації товарів у половини торговельних підприємств немає прибутку, але балансовий прибуток у цілому по галузі дорівнює приблизно 5% роздрібного товарообігу. Він створюється за рахунок позареалізаційних доходів, які є джерелом утримання управлінського і торговельного персоналу торговельних підприємств.

В умовах сьогодення вартість основних фондів та оборотних коштів роздрібної торгівлі у 4 рази перевищує річний обсяг роздрібного товарообігу. В таких умовах важко говорити про ефективність їх використання, про розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази торгівлі.

Останніми роками скорочення купівельної спроможності населення призвело не тільки до спаду роздрібного товарообігу, а й до розвитку різноманітних організаційних форм продажу, за яких населенню пропонуються товари за значно нижчими цінами.

Основні причини великих витрат торговельних підприємств — це високі відсотки ставки за банківський кредит, зростання вартості комунальних послуг, транспортних витрат, необхідність утримання персоналу торговельних підприємств, який є власником основних фондів.

Слід зауважити, що на відміну від економічної соціальну ефективність не завжди можна виміряти кількісно.

Соціальну ефективність доцільно визначати з двох позицій: по-перше, ступенем задоволення потреб населення в товарах і послугах; по-друге, якістю торговельного обслуговування.

Торгівля, яка зараз існує (із великою торговельною націнкою, дорогою продукцією, неможливістю купити товари у кредит, складністю з обміном неякісної продукції та повернення її, невибагливістю асортименту та ін.), не має перспектив для розвитку.

Необхідність державного регулювання торгівлі виникла як наслідок появи негативних диспропорцій у торгівлі, її низької ефективності, з одного боку, і скорочення купівельної спроможності населення, з іншого.