РОЗДІЛ 1. Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького

Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького

Юридичний факультет

Кафедра теорії та історії держави і права

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему ІНКОРПОРАЦІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКИМ СОЮЗОМ 1939–1941 РР.: ПРАВОВІ ОЦІНКИ

Виконала: студентка V курсу,

спеціальності 7.03040101 «Правознавство»

Василечко Т.Б.

Керівник к.і.н., доц. Гуменюк Т.І.

Рецензент к.ю.н., доц. Онищук І.І.

Івано-Франківськ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У 1939 – 1941 РОКАХ 8

1.1 Приєднання західноукраїнських земель до УРСР (Народні Збори) 8

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ВХОДЖЕННЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ В СРСР ТА ЙОГО ОЦІНКА УРЯДАМИ ЗАХІДНИХ ДЕРЖАВ 17

2.1 Правове забезпечення радянської інкорпорації Західної України в СРСР 17

2.2 Правова і політична позиція західних держав щодо включення Західної України до складу СРСР 28

РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У 1939 – 1941 РОКАХ 37

3.1 Органи влади в Західній Україні (вересень 1939 – червень 1941рр.) 37

3.2 Соціально-економічні перетворення та зміни у духовному житті в процесі впровадження радянської політичної системи 48

Висновки 65

Список використаних джерел 73

ВСТУП

Актуальність теми. Після падіння СРСР інтерес до подій початку Другої світової війни та долі західноукраїнських земель (інкорпорованих до сталінської тоталітарної системи) ще більше зріс, перетворивши цю проблему на предмет наукових дискусій.

Новітні історико-правові дослідження показують, що із віддаленням у часі від подій, що розглядаються, в історіографії історії приєднання і радянізації західних земель України відбуваються об’єктивні зміни. Праці стають менш ідеологічно закомплексовані і більш виваженими за характером. Певним чином це пояснюється тим, що до студій приступають люди, які не були учасниками і очевидцями подій Другої світової війни. Важливим чинником змін є і збільшення кількості джерел за рахунок поступового відкриття численних фондів політичних, дипломатичних і військових структур колишніх радянських архівів (Москва, Київ, Львів). Однак найбільший вплив на розвиток історико-правової науки мало падіння комуністичної системи у Східній Європі, зміна політичного режиму в Україні. Щоправда, бажаною була б поява робіт, які б розглядали історію приєднаних західних українських земель в широкому історико-порівняльному європейському контексті. З іншого боку, потрібні військові та правничо-історичні студії, дослідження на рівні мікроісторії, які відкрили б нові можливості для дослідження загальних питань (етнодемографічних і соціальних процесів тощо).

В ході критики ленінсько-сталінських ідеологем розпочато ревізію історичних та історіографічних конструкцій новітньої доби – доби війн і революцій, суверенізації націй. Втім, у наш час особливо бракує міждисциплінарних, зокрема військово-історичних та історико-правових студій, які мають узагальнити численні наукові та громадсько – політичні дискусії довкола передісторії, ходу та уроків Другої світової війни. Як відомо, в ході цієї трагічної війни українські землі опинилися в епіцентрі геополітичного протистояння могутніх тоталітарних систем Німеччини та СРСР. Відтак, історіографія початкового періоду війни, коли в результаті домовленостей Москви з Берліном, так званого Пакту Молотова – Ріббентропа й таємних протоколів до нього, збройною силою здійснено поділ Польщі та приєднання Західної України до СРСР–УРСР, тривалий час була вкрай заполітизованою. Помітне місце в ній займали праці, які відтворювали процес радянізації новоприєднаних земель та форсовану уніфікацію суспільно-політичного ладу, духовного життя за зразками сталінського тоталітарного режиму. Аналіз української діаспорної історіографії теж показав, наскільки позиції авторів залежали від приналежності до різних націоналістичних сил або до ліберального напряму.

Загалом у процесі дослідження проблеми дипломантка вивчила і проаналізувала значний обсяг науково-історичних праць вітчизняних науковців, які суттєво відрізнялися поглядами на одні й ті ж військово-політичні події, нерідко оцінювали їх із протилежних позицій й робили контроверсійні висновки. В основі їхніх розбіжностей лежала методологія дослідження, яка здебільшого залежала від пануючої ідеології в суспільно-політичній системі, оскільки історія і право, зрештою, як й інші гуманітарні науки, змушені були обслуговувати ідеологічні потреби існуючого режиму. Отже, історія дослідження процесу соборизації України, радянізації Східної Галичини і Західної Волині у 1939–1941 рр. є важливою темою, аналіз якої дозволяє оцінити стан одразу декількох національних історіографій, прослідкувати, які зміни в них відбувалися в останні роки і, якщо відбулися, то з яких причин. Не дивлячись на те, що вивчення державно-соборного процесу в Україні впродовж останнього двадцятиліття, провадилося інтенсивно, певне коло політичних і етносоціальних питань залишалося малодослідженим. Їх аналіз дозволив би вивести історіографію вказаної проблеми на новий, більш якісний рівень. Важливе значення має вихід історіописання за межі національної парадигми, в контексті геополітичної ситуації в Центрально-Східній Європі.

Актуальність проблеми викликана не лише науковими потребами, але й сучасною суспільно-політичною ситуацією в Україні, коли продовжується боротьба між минулим – радянським і майбутнім – європейським. Офіційний «правонаступник СРСР» уміло маніпулює свідомістю громадян України, використовуючи сили, які стоять на відверто антинаціональних, а отже, антидержавних позиціях. Ці сили вперто не хочуть сходити з політичного Олімпу України, буквально тероризують свідомість українських громадян, продовжують фальсифікувати нашу історію, постійно підтримують фальшиві стереотипи радянської історіографії. Особливо це стосується подій Другої світової війни, пам’ять про яку досі ділить українське суспільство на «ваших» і «наших». Блискавичний хід подій початку нової світової війни кардинально змінив геополітичну ситуацію на сході Європи. З початком німецько-польського збройного протистояння радянське керівництво не поспішало виконувати союзницькі зобов’язання, тим самим в очах світової громадськості виставляло одноосібним підпалювачем війни нацистський режим.

Мета дипломного дослідження – на основі критичного аналізу історико-правової літератури в умовах ідеологічних і політичних концепцій суспільства прослідкувати передумови та наслідки входження Західної України у 1939 році до складу УРСР. Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання наступних завдань:

– аналіз сучасного етапу вивчення питання легітимної соборизації українських земель, механізмів уніфікації державно-політичної системи регіону після його приєднання до УРСР–СРСР;

– окреслення кола військово-політичних і етносоціальних проблем, тематичних сюжетів, які потребують подальшого археографічного пошуку і наукової інтерпретації.

Вважаємо також, що узагальнення дискурсивних практик вітчизняних і зарубіжних істориків має слугувати інструментом створення нового українського наративу, і не лише за рахунок збільшення різних джерел, але й розмаїття інтерпретацій європейської політики середини XX ст., процесу соборизації та виборювання суверенітету України.

Об’єкт дослідження – політико-правові процеси на Західній Україні в 1939–1941 роках.

Предмет дослідження – виявлення і розкриття закономірностей приєднання західноукраїнських земель до СРСР-УРСР та їх радянізації.

Методологічну основу дипломної роботи складає застосування принципів історизму і об’єктивності, проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного та інших методів наукового дослідження. Історіографічний дискурс зумовив використання логіко-гносеологічного аналізу історичної науки.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому проаналізовано історико-правові концепції, схеми, тенденції у вивченні проблеми приєднання західноукраїнських земель до УРСР–СРСР, їх радянізації у складі радянської тоталітарної системи.

Практичне значення праці полягає у тому, що її наукові результати і практичні рекомендації, висновки можуть бути використані при написанні загальних і спеціальних праць з історії держави і права України, підготовки спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів, а також розробки наукових програм, методичних рекомендацій для органів державної влади і місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 1