Держаний борг 4 страница

Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою структурою і за організаційною будовою.

Якщо за основу структуризації фінансів взяти суб'єкти фінансових відносин - державу, юридичних і фізичних осіб, то у фінансовій системі можна виділити такі складові: загальнодержавні фінанси, фінанси суб'єктів господарювання і фінанси домогосподарств (сімейні фінанси).

Якщо в основу структуризації фінансів покласти рівень економічної системи, то фінансова система за внутрішньою будовою може бути визначена як сукупність відносно відособлених, але взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. До сфер фінансових відносин включають: фінанси суб'єктів господарювання (рівень мікроекономіки); державні фінанси (рівень макроекономіки); міжнародні фінанси (рівень світового господарства); фінансовий ринок; страхування. Останні (фінансовий ринок і страхування) є забезпечуючими сферами.

Ланка фінансової системи є відособленою частиною фінансових відносин. Її виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів або специфічних форм і методів мобілізації та використання фінансових ресурсів.

Вивчаючи особливості тієї чи іншої сфери фінансових відносин, необхідно усвідомити, що вихідною ланкою фінансової системи є фінанси підприємств і що від цієї ланки залежить фінансове становище держави в цілому.

Структура фінансової системи визначається такими принципами:

- єдність – ґрунтується на єдиній економічний і політичній основі суспільства, погоджених засадах фінансової політики, що реалізується через фінансову систему;

- функціональне призначення – передбачає, що в кожній ланці фінансової системи вирішуються певні завдання специфічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів і апарат управління.

Ефективне функціонування кожної із складових фінансової системи можливе за умов чіткого законодавчого урегулювання їхньої взаємодії. Разом з тим рух грошових коштів повинен бути скоординованим через управління фінансовими потоками, що забезпечується фінансовим апаратом.

Запитання до теми:

1. Що являє собою фінансова система за внутрішньою структурою?

2. У чому сутність фінансової системи за організаційною структурою?

3. Назвіть функції фінансової системи. Якими принципами визначається структура фінансової системи?

4. Який існує зв’язок між окремими сферами і ланками фінансової системи?

5. Які фінансові органи і фінансові інституції здійснюють управління фінансами в Україні?

ЗМ 3 Фінансова політика і фінансовий механізм

С 3.1 Фінансова політика: суть та основи організації. Фінансовий механізм і його складові елементи (1 год)

1. Фінансова політика, її зміст і завдання. Фактори, які впливають на фінансову політику.

2. Стратегія і тактика фінансової політики.

3. Складові фінансової політики: податкова, бюджетна, грошово-кредитна, митна та валютна політики.

4. Фінансовий механізм і його складові елементи.

5. Управління фінансами в Україні.

6. Фінансове планування: суть, принципи, методи, завдання.

7. Фінансовий контроль: суть, види, форми та методи.

Методичні вказівки

Фінансова політика як особлива сфера економічної діяльності держави направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення функцій держави. Фінансові відносини – це основа фінансової політики. Разом з тим, хоч фінанси і фінансова політика тісно взаємопов’язані, між ними існують суттєві відмінності, а саме:

q фінанси як специфічна форма виробничих відносин складають елемент базису; фінансова політика держави відноситься до надбудови;

q фінансові відносини як елемент базису об’єктивні і незалежні від людської свідомості; фінансова політика – форма свідомої діяльності людей. Вона потребує законодавчого оформлення у відповідних нормативних актах.

Фінансова політика має враховувати потреби суспільного розвитку, реальні економічні й фінансові можливості держави, тому вона залежить від конкретно-історичних умов і завдань, що стоять перед суспільством. Мета фінансової політики – оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення та територіями.

Вивчаючи вимоги, які теорія і практика господарювання пред’являють до фінансової політики, слід зосередитися на дуже важливому висновку – фінансова політика має бути адекватною закономірностям суспільного розвитку. Порушення цієї вимоги призводить до значних втрат в народному господарстві. Про це свідчить наша історія. Своєчасне внесення змін у фінансову політику на основі врахування особливостей поточного моменту дає можливість в більш короткі строки і з меншими втратами розв’язувати завдання, які стоять перед державою.

Фактори, які впливають на фінансову політику поділяють на зовнішні (залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів та інших видів ресурсів, а також обміну технологіями; залежність від експортних можливостей самої держави; рівень інтеграції держави з світовими економічними системами) та внутрішні (форма власності на засоби виробництва; структура економіки; соціальний склад населення; рівень добробуту населення; стан розвитку і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці; розвиток форм кредитування).

Залежно від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.

У свою чергу, складовою частиною фінансової політики є встановлення фінансового механізму, за допомогою якого відбувається здійснення всієї діяльності держави в галузі фінансів. Вивчаючи сутність і складові елементи фінансового механізму, слід виходити з того, що його функціонування відбувається в різних сферах і ланках фінансових відносин. Звідси випливає, що складниками фінансового механізму є: фінансовий механізм комерційних підприємств, фінансовий механізм некомерційних організацій та установ, страховий механізм і механізм функціонування державних фінансів.

Функціонування фінансового механізму забезпечується через певні організаційні структури, а саме: фінансове планування (прогнозування), управління фінансами, фінансовий контроль і правову регламентацію фінансової діяльності.

Об’єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб’єктів господарювання і держави, а результатом – складання різних видів фінансових планів і прогнозів, бізнес-планів. Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою.

Управління фінансами здійснюється спеціальним апаратом із застосуванням особливих прийомів і методів.

Фінансовий контроль – це сукупність дій та операцій з перевірки фінансових і пов’язаних з ними питань діяльності суб’єктів господарювання та управління із застосуванням специфічних форм і методів його організації. Залежно від суб’єктів, що його здійснюють, розрізняють фінансовий контроль: загальнодержавний, муніципальний, галузевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський; залежно від методів контролю (прийомів і способів його здійснення) – перевірки, обстеження, аналіз, ревізії.

Правова регламентація полягає у розробці й прийнятті законодавчих актів щодо організації фінансової діяльності.

Розглядаючи фінансовий механізм з точки зору його впливу на суспільне виробництво, виділяють такі функціональні ланки: мобілізація ресурсів, фінансування, стимулювання, регулювання.

Елементи фінансового механізму – форми, види, методи організації фінансових відносин – складають “конструкцію фінансового механізму”, яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожного елементу, тобто визначенням ставок і норм вилучення коштів, обсягу фондів, рівня видатків тощо.

Запитання до теми:

1. У чому полягає сутність фінансової політики, які внутрішні та зовнішні фактори впливають на неї?

2. Які існують типи фінансової політики і в чому їх призначення?

3. Які складові фінансової політики?

4. Дайте характеристику фінансового механізму як сукупності форм і методів організації фінансових відносин.

5. З яких складових елементів формується фінансовий механізм держави?

6. Які фінансові органи та інституції здійснюють управління фінансами в Україні?

7. Охарактеризуйте сутність і завдання фінансового планування. Які існують методи фінансового планування?

8. Охарактеризуйте зміст, форми і види фінансового контролю.

ЗМ 4 Фінанси підприємницьких структур

П 4.1 Основи організації фінансів підприємств (1 год)

1. Поняття фінансів підприємств, їх функції та основи організації.

2. Фінансові відносини суб’єктів господарювання.

3. Характеристика механізму фінансової діяльності підприємств.

4. Методи організації фінансової діяльності підприємств.

5. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування.

6. Фінанси бюджетних установ, громадських організацій, політичних партій та доброчинних фондів.

Методичні вказівки

Фінанси підприємств – це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності й господарювання. Фінанси господарських суб’єктів – це економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів на мікроекономічному рівні в процесі відтворення.

Майно державних підприємств знаходиться у власності державних органів влади. Для фінансування цих підприємств, крім власних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого перерозподілу. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників підприємства.

Вищими органами управління на підприємствах недержавної форми власності є (залежно від типу підприємств) загальні збори членів трудового колективу або акціонерів; рада директорів, засновників або інше правочинне представництво.

Вивчаючи питанні цієї теми, слід також звернути увагу на особливості організації фінансів підприємств, які функціонують у сфері матеріального виробництва й нематеріальній сфері.

Специфіка фінансів підприємств сфери матеріального виробництва значною мірою обумовлена і галуззю, в якій функціонує підприємство.

Підприємства, організації та установи, які входять до невиробничої сфери, залежно від характеру їхньої діяльності, методів організації управління і фінансування поділяють на три групи:

4) такі, що досить близькі до матеріального виробництва;

5) такі, що знаходяться на певному госпрозрахунку;

6) утримувані за рахунок бюджету.

Необхідно розібратися в особливостях формування, розподілу й використання грошових фондів на підприємствах, в організаціях і установах кожної з названих груп, а також у тих змінах, які відбуваються у фінансових відносинах у зв’язку із удосконаленням механізму господарювання в невиробничій сфері в умовах ринкових перетворень.

Сукупність фінансових відносин підприємств різної форми власності можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Організація і функціонування фінансів суб’єктів підприємницької діяльності базується на наступних методах:

- комерційного розрахунку (отримання прибутку);

- методу неприбуткової діяльності (діяльність здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень);

- кошторисного фінансування (забезпечення витрат підприємства коштами зовнішнього фінансування. Даний метод фінансування застосовується у тих сферах, де важко забезпечити самоокупність а самофінансування).

Необхідно розрізняти поняття “фінанси” і “фінансові ресурси підприємства”, розібратися в джерелах формування фінансових ресурсів і змінах, які відбуваються в складі і структурі фінансових ресурсів у зв’язку із переходом до ринку.

Вивчаючи матеріали цієї теми, необхідно виходити з того, що фінансові відносини на підприємстві регулюються державою. Тому слід звернути увагу на зміни у фінансовій діяльності підприємств, що можуть відбуватись у зв’язку з прийняттям Верховною Радою і Кабінетом Міністрів України відповідних нових законів і постанов.

Запитання до теми:

1. Розкрийте сутність та функції фінансів підприємств.

2. Охарактеризуйте внутрішні та зовнішні фінансові відносини підприємств.

3. Охарактеризуйте механізм фінансової діяльності підприємств.

4. Охарактеризуйте принципи організації фінансової діяльності за методами.

5. Що являють собою фінансові ресурси підприємства?

6. У чому особливості фінансів некомерційних установ і організацій?

ЗМ 5 Державні фінанси

С 5.1 Механізм функціонування державних фінансів (1 год)

1. Суть, зміст та завдання державних фінансів.

2. Склад державних фінансів України.

3. Державні доходи і державні видатки.

4. Управління державними фінансами.

Методичні вказівки

Державні фінанси – складова сфера фінансової системи, яка забезпечує фінансування загальнодержавних програм. Вони являють собою систему грошових фондів, яка зосереджена в руках держави і призначена для виконання властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів за допомогою яких ці функції реалізуються. Суб’єктами державних фінансів є держава, підприємства, державні органи управління, громадські організації та члени суспільства.

У сфері державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП.

Головне призначення державних фінансів сприяти через різноманітні фінансові інституції успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Роль державних фінансів виявляється у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів, які дозволяють досягти головного призначення державних фінансів.

До складу державних фінансів України належать зведений бюджет України, фінанси державного сектору економіки, державні централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, державний кредит, резервні та страхові фонди, правові засади державних фінансів та апарат управління фінансами.

Сутність державних фінансів виражається через функції, які вони виконують:

- формування централізованих фондів грошових коштів;

- використання державних доходів;

- контроль за розподілом фінансових ресурсів.

Першоосновою фінансового господарства держави є державні доходи. Державні доходи – це грошові відносини приводу розподілу та перерозподілу ВВП, пов’язані з формуванням фінансових фондів держави. За матеріальним змістом державні доходи – сума коштів, що мобілізуються державою для виконання своїх функцій.

Державні видатки – грошові відносини, що складаються при використанні централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави з метою фінансування витрат розширеного відтворення, задоволення інших суспільних потреб. За матеріальним змістом державні видатки – сума коштів, що використовується державою в процесі здійснення її фінансової діяльності.

У сучасних умовах посилюється роль і значення управління фінансовими ресурсами, що перебувають у розпорядженні держави. Менеджмент державних фінансів має об’єкт та суб’єкт управління. Об’єктом управління є процес створення й використання бюджетний фондів і фондів підприємницьких структур державної форми власності, а суб’єкт управління – фінансові органи держави.

Запитання до теми:

1. У чому полягає економічна сутність державних фінансів?

2. Охарактеризуйте систему Державних фінансів України.

3. Яким чином держава може впливати на розподіл фінансових ресурсів?

4. Що являють собою державні доходи і державні видатки?

5. Що таке менеджмент державних фінансів?

ЗМ 6 Бюджет і бюджетна система

С 6.1 Бюджет: суть, функції та роль. Бюджетна система і бюджетний устрій (1 год)

1. Соціально-економічна суть і функції бюджету держави.

2. Структура бюджетної системи та принципи побудови бюджетного устрою.

3. Бюджетна класифікація.

4. Бюджетний процес в Україні.

5. Міжбюджетні відносини і їх регулювання.

Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, студент повинен збагнути сутність бюджету як фінансової категорії, його призначення, місце і роль у загальній системі фінансових відносин, ознайомитись із бюджетним устроєм і бюджетною системою України, бюджетним процесом. Розкриваючи поняття “бюджет”, доцільно відобразити одночасно три його найважливіші характеристики: форму, матеріальний зміст та економічну природу.

Слід підкреслити, що бюджет розглядається як самостійна економічна категорія. Ця категорія, будучи частиною фінансів, характеризується тими ж ознаками, що притаманні фінансам у цілому, але одночасно має свої особливості, які відрізняють її від інших сфер і ланок фінансових відносин, а саме:

5) бюджет є особливою економічною формою перерозподільчих відносин, пов’язаних із вилученням частки національного доходу державою, і використанням її з метою задоволення потреб усього суспільства та окремих адміністративно-територіальних формувань;

6) за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу, рідше – національного багатства, між окремими галузями народного господарства, адміністративно-територіальними формуваннями, сферами суспільної діяльності;

7) пропорції бюджетного перерозподілу вартості більшою мірою, ніж в інших ланках фінансової системи, визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і завданнями, які стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

8) сфера бюджетного розподілу посідає центральне місце у складі державних фінансів, що зумовлено ключовим значенням бюджету порівняно з іншими ланками.

Звідси можна зробити висновок щодо специфічного суспільного призначення бюджету – задоволення потреб суспільства та його адміністративно-територіальних формувань.

Необхідно виділяти і розрізняти поняття “бюджет”, “бюджетний механізм”, “бюджетна політика”, “бюджетна система”, “бюджетний устрій”, “бюджетний процес”, “бюджетне регулювання”, “бюджетні права”.

За своєю економічною сутністю бюджет – це грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, та юридичними і фізичними особами – з іншого, в процесі перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв’язку із формуванням і використанням бюджетного фонду, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони і державного управління.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави та їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Контрольна функція дозволяє дізнатись, наскільки своєчасно й повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, якими фактично є пропорції у розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції складає рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків.

Використання бюджету як економічного інструменту управління економікою знаходить своє відображення в бюджетному механізмі, який створює держава.

Бюджетний механізм - це сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів. Через бюджетний механізм держава регулює економіку, стимулює виробничі і соціальні процеси. До бюджетних методів регулювання економічних і соціальних процесів відносяться:

5) податки, які впливають на розвиток виробництва товарів, попит і пропозицію на них;

6) бюджетне фінансування загальнодержавних програм, що забезпечують розширення виробництва і вдосконалення його структури, розвиток соціальної сфери, соціальний захист громадян;

7) фінансова підтримка окремих галузей і підприємств для вирівнювання економічних умов їх функціонування або прискореного розвитку (через субвенції, пільгові, безпроцентні кредити, тощо);

8) створення за рахунок бюджетних коштів спеціальних фондів, резервів для запобігання диспропорціям у розвитку економіки.

Необхідно також звернути увагу на те, що бюджетний механізм є активним інструментом реалізації бюджетної політики. Тому перехід на ринкові відносини, зміни, які відбуваються в пріоритетах бюджетної політики, потребують радикальних змін і в бюджетному механізмі.

Для виконання своїх функцій державні органи на всіх рівнях управління повинні мати у своєму розпорядженні відповідні фінансові ресурси. З цією метою у державі створюється розгалужена мережа бюджетів, що забезпечують акумуляцію грошових коштів регіонів для фінансування їхнього господарства, соціальної сфери, благоустрою, утримання місцевих органів законодавчої та виконавчої влади тощо. Сукупність бюджетів окремих адміністративно-територіальних формувань, яка базується на економічних відносинах і правових нормах, представляє собою бюджетну систему.

У процесі формування і використання коштів окремих видів бюджетів, їх збалансування виникають фінансові відносини, регламентовані законодавством. Організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв’язок окремих ланок бюджетної системи, бюджетний процес і бюджетні права органів законодавчої і виконавчої влади – це елементи бюджетного устрою, територіально-місцевого поділу, рівня розвитку економіки та деяких інших специфічних особливостей кожної держави.

Головними принципами бюджетного устрою є єдність і самостійність усіх бюджетів, їх повнота, достовірність і публічність. Доходи бюджетів кожного рівня формуються відповідно до податкового і бюджетного законодавства, а розподіл окремих джерел доходів між бюджетами різного рівня здійснюється за допомогою бюджетного регулювання.

Групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розміщення і присвоєння окремим підрозділом бюджету певний найменувань і порядкових номерів являється бюджетною класифікацією.

Регламентована законодавством діяльність з складання, розгляду та затвердження бюджетів усіх рівнів; виконання та контроль за виконанням бюджетів; затвердження звітів про виконання бюджетів являється бюджетним процесом.

Бюджетне регулювання представляє собою частковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Основними методами бюджетного регулювання є:

4) нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від регулюючих загальнодержавних податків та обов’язкових платежів;

5) бюджетні дотації місцевим бюджетам нижчого рівня;

6) бюджетні субсидії і субвенції.

Запитання до теми:

1. Розкрийте економічну і фінансову сутність бюджету. У чому полягає призначення і роль бюджету?

2. Які функції бюджету і в чому їх сутність?

3. Розкрийте сутність та охарактеризуйте структуру бюджетної системи України.

4. Що таке бюджетний устрій? Охарактеризуйте принципи побудови бюджетної системи.

5. Що таке бюджетна класифікація і які розділи вона містить?

6. Охарактеризуйте етапи бюджетного процесу.

7. Що таке міжбюджетні відносини? Яка мета регулювання міжбюджетних відносин?

ЗМ 7 Доходи і видатки державного бюджету

П 7.1 Система доходів і видатків державного бюджету (2 год)

1. Суть і склад доходів бюджету.

2. Суть і склад видатків державного бюджету.

3. Принципи, форми і методи бюджетного фінансування.

4. Бюджетний дефіцит: причини виникнення, види і джерела покриття.

Методичні вказівки

Оскільки функціонування бюджету відбувається з допомогою особливих економічних форм – доходів і видатків, слід розглянути економічну сутність цих категорій і форми їх прояву. Але перш за все необхідно з’ясувати відмінності в поняттях “державні доходи” і “доходи державного бюджету”, “державні видатки” і “видатки державного бюджету”.

Державні доходи представлені тією частиною фінансових відносин, яка пов’язана із формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств. При цьому фінансові ресурси, акумульовані державою, відносяться до централізованих, а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Доходи бюджету посідають чільне місце у складі централізованих державних доходів.

Характеризуючи економічну сутність категорії “доходи бюджету”, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи з одного боку, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого виступають об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої у руках держави вартості.

Державні доходи класифікуються за такими ознаками:

- за джерелами утворення: доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості, доходи, що входять до складу фонду відшкодування (частина амортизаційних відрахувань) та доходи від реалізації національного багатства;

- за методом залучення коштів: податкові надходження неподаткові надходження, державні цільові фонди, доходи від операцій з капіталом та офіційні трансферти;

- за умовами формування: безповоротні та поворотні;

- за рівнем централізації: централізовані та децентралізовані.

Державні видатки – це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ.

Зановою бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має:

- функціональну класифікацію видатків;

- економічну класифікацію видатків;

- відомчу класифікацію видатків;

- програмну класифікацію видатків.

Витратна частина бюджету відзначається різноманітністю, але в більшості країн призначена для фінансування загальнодержавних програм (інвестиційних, економічних, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури тощо). Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій і поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо. Бюджет відіграє важливу роль у соціальному захисті громадян, розвиткові невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату управління та ін.

Доходи і видатки бюджету – це об’єктивні категорії, кожна з яких має специфічне суспільне призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави, видатки задовольняють загальнодержавні потреби.

Витрачанню бюджетних ресурсів конкретними розпорядниками передує етап виділення відповідних коштів, інакше – бюджетне фінансування – тобто, надання коштів на проведення заходів, передбачених бюджетом.

При перевищенні видатків бюджету над доходами отримується бюджетний дефіцит. Методами фінансування бюджетного дефіциту є емісія грошей, внутрішні та зовнішні запозичення. Дефіцит бюджету породжує виникнення державного боргу.

Необхідно пам’ятати, що за сухими цифрами бюджету стоїть реальне життя. Нині бюджет України перебуває в тяжкому стані, віддзеркалюючи економічне і соціальне становище суспільства. У результаті незбалансованості економіки, спаду виробництва, зниження доходів і різкого зростання видатків виникає бюджетний дефіцит.

Запитання до теми:

1. Охарактеризуйте економічний зміст і джерела формування доходів державного бюджету України.

2. За якими ознаками класифікують доходи бюджету?

3. Охарактеризуйте економічний зміст видатків. Які ознаки покладено в основу класифікації видатків?

4. Який склад видатків державного бюджету України?

5. Назвіть і охарактеризуйте принципи бюджетного фінансування. Які є форми бюджетного фінансування?

6. Охарактеризуйте проблему дефіциту державного бюджету: поняття, причини, наслідки і джерела його покриття.

ЗМ 8 Податки та податкова система

П 8.1 Види податків і механізм їх справляння (2 год)

1. Суть, характерні ознаки та функції податків.

2. Елементи системи оподаткування.

3. Податкова політика держави.

4. Податкова система і принципи оподаткування.

5. Класифікація податків.

6. Класифікація загальнодержавних та місцевих податків України.

Методичні вказівки

В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими фінансовими регуляторами є, перш за все, податки, які забезпечують вилучення й перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.

Економічну категорію “податок” слід розглядати в таких аспектах:

q за економічною сутністю:

q за формою прояву;

q з організаційно-правової сторони.

Сутність податків як економічної категорії проявляється в їхніх функціях, відносно яких існують різні погляди.