Природно-кліматичні ресурси

Якщо глянути на Швейцарську Конфедерацію з висоти літака, то не побачиш рівнин. Скрізь гори з блискаючими на сонце сніговими вершинами, там і тут стирчать скелясті піки, у вузьких ущелинах срібляться нитки бурхливих потоків. У Швейцарії знаходиться сама могутня, найвища частина Альп — головної гірської системи Закордонної Європи. Гори займають усю центральну й у значній мірі південну і східну частини країни. Доліни Рони і Рейну поділяють Швейцарські Альпи на дві майже рівнобіжні групи гірських хребтів, що тягнуться з південно-заходу на північний схід. До півночі від цих долин здіймаються Бернські Альпи з вершинами Фінстерархорн і Юнгфрау, що перевищують 4 тис. м., а також Гларнські Альпи. До півдня від долин розташовані Пенинські Альпи з піком Дюфур (4634 м.) — найвищою вершиною Швейцарії, другою після Монблану в Закордонній Європі, і Лепонтинські Альпи.

Між Бернськими Альпами і Юрою від протікаючого по кордону з ФРН Рейну до Женевського озера тягнеться хвилясте невисоке (400 - 600 м.) Швейцарське плоскогір'я. Головну принадність ландшафту тут представляють великі озера й округлі зелені пагорби. Швейцарське плоскогір'я — це сама населена частина країни. Тут розташовані її найважливіші промислові і землеробські райони і найбільші міста — Цюріх, Базель, Берн, Женева, Лозанна.

Через складність рельєфу кліматичні умови різних районів Швейцарії різні. В Альпах зима відносно холодна (температура опускається звичайно до –100 –120, іноді до –200), але майже завжди дуже сонячна.

Вище 2500 - 3000 м сніг не тане протягом всього року. Узимку і навесні через скупчення снігу на схилах нерідкі сніжні обвали. Улітку ж у горах часті дощі, тумани. На Швейцарському плоскогір'ї зима м'яка, середня температура січня біля –200. Сніг, як правило, тримається лише кілька днів. У грудні і січні з Атлантики дують сильні вітри, що приносять дощі, часті тумани, сонця майже не буває, раз у раз різко міняється атмосферний тиск. Зате літо тепле (середня температура липня +180), осінь тривала і сонячна. Для цієї області і для передгір'їв Альп характерні " бізи” — рвучкі, холодні і сирі вітри з Атлантики, а також фени — вітри, що перевалюють через Альпи і спускаються в долини Швейцарії дуже сухими і теплими.

Самий м'який і теплий клімат мають внутрішні полонини й улоговини. Наприклад, у кантоні Тессин на узбережжя озер Лугано і Лаго-Маджоре, захищеному горами від холодних північних вітрів, багато сонячних днів, немає великих стрибків температури і сильних сезонних коливань погоди. Отут у відкритому ґрунті ростуть пальми, магнолії й інші рослини південних країн.

Ріки такої невеликої країни, як Швейцарія, належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. У Швейцарських Альпах починаються такі великі європейські ріки, як Рейн і Рона. З Альп беруть початок приплив Дунаю р. Інн, а також приплив По — р. Тічіно. Більшість рік бурхливі, буяють водоспадами і порогами, через що не придатні для судноплавства, а отже річкових екскурсійних турів.

Гордість Швейцарії — її мальовничі озера. Самі великі з них — Женевське (588 кв. км.) і Боденське (537 кв. км.), потім Невшательське, Лаго-Маджоре, Фірвальдштетське (Озеро чотирьох кантонів), Цюрихське, Лугано. Деякі озера дуже глибокі: глибина Лаго-Маджоре — 372 м., а Женевського — 310 м. через велику глибину і прозорість води озера мають голубий чи синій колір. Береги облямовані лісистими пагорбами чи скелястими горами, схили яких обриваються прямо у воду. Великі озера — місця паломництва туристів.

Лісу в даний час сильне вирубані і займають близько 1/4 території країни, однак вони є найбільш продуктивними в Закордонній Європі. На Швейцарському плоскогір'ї зустрічаються лише окремі гаї і парки при маєтках. На схилах гір ліси збереглися краще, особливо в східній і південній частинах країни. На сході Швейцарії, у кантоні Граубюнден, на ріках Інн і Ланкварт створений Національний заповідник, де ретельно охороняється рослинний і тваринний світ.

На плоскогір'ї і схилах Альп і Юри до висоти до 800 м переважають території лугів і пасовищ. На висоті від 800 до 2000 м. простираються ліси, спочатку листяні — бук і дуб, потім хвойні — кедр, ялина, сосна. Вище границі лісу знаходяться високотравні субальпійські луги, що змінюються альпійським, покритим низькорослим чагарником і низькими трав'янистими рослинами, серед яких багато квітучих.

Ґрунти Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові ґрунти Швейцарського плоскогір'я і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, що зносять ґрунтовий шар [25, c.315-319].