Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методологія статистики






Методологічною основою статистики є:

1) теорія пізнання, яка визначає наукові підходи до вивчення явищ природи і суспільства;

2) діалектична логіка, загальнонаукові прийоми синтезу і аналізу;

3) системний підхід;

4) основи економічної теорії;

5) специфічні, властиві лише статистиці, методи (статистичне групування, зведення і групування, середні, узагальнюючі і аналітичні показники, індекси, вибірковий метод, балансовий метод, регресійно-кореляційний метод і т.д.).

Статистична методологія — це комплекс спеціальних, властивих лише статистиці методів і засобів дослідження. Вона ґрунтується на загально філософських (діалектична логіка) і загальнонаукових (порівняння, аналіз, синтез) принципах. Отож, статистика дозволяє виявляти закономірності на фоні випадковості.

Метод статистики ґрунтується на поєднанні аналізу і синтезу. Статистика, з одного боку, виділяє і окремо вивчає певні частини явища, що відрізняються умовами і стадіями розвитку, а з іншого, - узагальнює дані за всіма частинами, відображаючи явища в цілому.

Передумовою використання статистичних методів у конкретному дослідженні має бути визначення суті яви­ща, що вивчається, його властивостей і якісної своєрідно­сті. Статистичний аналіз дає всебічну уяву щодо природи і логіки предмета пізнання, що є об'єктивною основою методологічних рішень.

Статистичні дослідження здійснюються поетапно. Етапи об'єднуються метою дослідження. Виділяють три етапи:

1) збирання первинного ста­тистичного матеріалу;

2) систематизація та групування зібраних фактів;

3) аналіз варіації динаміки, взаємозв’язків тощо.

На кожному з етапів статистичного дослідження використовують ті методи, які спроможні дати гли­боку і всебічну характеристику явищ, що вивчаються.

На етапі збирання статистичної інформації реєстрацією фактів чи опитуванням респондентів використовується метод масового статистичного спостереження, завдання якого полягає в отриманні повних, достовірних, порівнюваних даних про явища та процеси, що вивчаються.

На другому етапі застосовується метод зведення та групування елементів статистичної сукупності за певними ознаками. Впорядкована статистична сукупність називається статистичним рядом.

На третьому етапістатистичного дослідження статистика використовує методи вивчення варіації, диференціації і сталості, швидкості й інтенсивності роз­витку, узагальнюючі індекси, регресійні моделі та ін.

Статистичний метод пристосовується до особливостей тих явищ та процесів, що вивчаються. Але в будь-якому дослідженні виявляються притаманні статистичному методу особливості: 1) масовість даних; 2) кількісне вимірювання; 3) узагальнення.

Аналітичні можливості статистичних методів розширюються завдяки використанню компактної та раціональної форми подан­ня результатів узагальнення інформації, а також аналізу виявле­них закономірностей. Такими формами є статистичні таблиці та графіки.

Використання статистичних методів у конкрет­ному дослідженні передбачає дослідження суті явища, що вивчаєть­ся, його істотних рис та властивостей.Всебічне уявлення про природу й логіку предмета пізнання дає теоретичний аналіз.

Статистичний аналіз масових явищ і процесів є необхідною ланкою в системі управління як на макро- так і на мікрорівні. За допомогою статистики здійснюється «зворотний зв'язок», тобто потік інформації йде від об'єкта до суб'єкта управ­ління — керівництва підприємств, об'єднань, територіальних, га­лузевих і центральних органів влади. Без вірогідної, всебічної і своєчасної інформації ефективні управлінські рішення неможливі.

4. Організація статистики

Правові основи організації статистичних спостережень в Україні, порядок і правила отримання та використання первинних даних, відповідальність за порушення цих правил, а також інші організаційно-правові питання щодо відносин органів державної статистики з респондентами та користувачами даних визначені у низці нормативних документів, серед яких основними є: Закони України „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про державну статистику”; “Про інформацію”; „Про внесення змін до Кодексу України “Про адміністративні правопорушення”.

Закон України “Про державну статистику” регулює правові відносини в галузі статистики і веден­ня первинного обліку, визначає повноваження та функції органів держав­ної статистики і створює основу для підтримки державної інформаційної системи України з метою одержання достовірної статистичної інформації про соціально-економічний розвиток України та її регіонів. У відповідності до цього закону, завданнями державної статистики в Україні є:

- реалізація державної політики в галузі статистики;

- збирання, розробка, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації про процеси, що відбуваються в економічному і соціальному житті України та її регіонів;

- розробка і впровадження статистичної методології, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;

- забезпечення достовірності, об'єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації;

- забезпечення доступності, гласності і відкритості зведених статистичних даних в межах чинного законодавства.

Державна політика в галузі статистики визначається Державною службою статистики України (Держстат) і спрямована на створення єдиної системи первинного обліку та статистики, на визначення змісту й характеру статистичної діяльності на всій території України. Окрім Держстату в систему органів державної статистики України входять регіональні управління статистики, а також підпорядковані службі підприємства, організації, установи.

Принципи діяльності органів державної статистики України, гармонізовані з Кодексом діяльності європейської статистики, затвердженим Комітетом статистичних програм 24 лютого 2005 року, ґрунтуються на Основних принципах офіційної статистики, схвалених Статистичною Комісією ООН, і відповідають принципам Декларації професійної етики, прийнятої Міжнародним статистичним інститутом у 1985 році (зі змінами, 2009р.).

І. Інституціональна структура (принципи загального управління).

Принцип 1: Професійна незалежність – заборона втручання будь-яких інших органів та осіб у державну статистичну діяльніст забезпечує достовірність статистичної інформації.

Принцип 2: Повноваження щодо збирання даних – чітко визначені законодавством повноваження щодо отримання (подання) даних для складання статистичної інформації.

Принцип 3: Відповідність ресурсів – ресурси, що надаються органам державної статистики, мають бути достатніми для задоволення потреб державної статистики.

Принцип 4: Зобов’язання щодо забезпечення якості – органи державної статистики беруть на себе зобов’язання діяти згідно з принципами, викладеними у Декларації якості Європейської статистичної системи.

Принцип 5: Конфіденційність статистичних даних – гарантування конфіденційності первинних статистичних даних, отриманих від респондентів, а також статистичної інформації, на підставі якої можна визначити інформацію щодо конкретного респондента, і адміністративних даних, що використовуються для статистичних цілей.

Принцип 6: Неупередженість і об’єктивність – поширення статистичної інформації на основі науково-обґрунтованої методології, неупереджено, об’єктивно, професійно, відкрито з наданням всім користувачам рівного доступу до неї.

Принцип 7: Управління діяльністю та професійна етика – діяльність органів державної статистики логічно і послідовно упорядкована. Визначені та забезпечуються моральні правила та норми поведінки працівників.

Принцип 8: Результативність діяльності – результативність діяльності органів державної статистики характеризується ступенем досягнення ними запланованих результатів.

Принцип 9: Постійне удосконалення – перегляди довгострокової програми розвитку державної статистики.

ІІ. Статистичні процеси (принципи здійснення статистичних процесів).

Принцип 10: Ґрунтовність статистичної методології – науково-обґрунтована статистична методологія базується на міжнародних стандартах та рекомендаціях.

Принцип 11: Відповідність статистичних процедур – статистичні процедури забезпечують підґрунтя для створення якісної статистичної інформації, починаючи зі збору даних та закінчуючи їхньою оцінкою.

Принцип 12: Партнерські відносини – співробітництво з іншими співробітниками статистичної інформації, постачальниками адміністративних даних, респондентами державних статистичних спостережень, міжнародними організаціями та статистичними службами інших країн.

Принцип 13: Ефективність витрат – наявні ресурси органів державної статистики мають ефективно використовуватись.

ІІІ. Статистична продукція (принципи виробництва статистичної продукції).

Принцип 14: Відповідність/Релевантність – статистичні дані повинні задовольняти поточні та потенційні потреби користувачів.

Принцип 15: Точність/Надійність – статистичні дані повинні бути точними і достовірними.

Принцип 16: Своєчасність та Пунктуальність – статистичні дані повинні поширюватися своєчасно зі встановленою періодичністю.

Принцип 17: Доступність та Зрозумілість/Ясність – статистичні дані мають представлятися у зрозумілій формі, поширюватися у придатному та зручному для використання вигляді, бути доступними усім користувачам на рівних умовах та супроводжуватися метаданими і відповідними поясненнями.

Принцип 18: Послідовність/Узгодженість та Зіставність/Порівнянність – статистичні дані мають бути узгоджені, зіставні у часі, за регіонами і країнами.

Одним із завдань органів державної статистики є підготовка і публікація офіційних статистичних видань. Основними видами статистичних публікацій органів державної статистики є експрес-випуски, статистичні бюлетені та статистичні збірники. Найбільш повними серед статистичних публікацій Держстату є: “Статистичний щорічний України”, збірник “Україна в цифрах”. Прикладом тематичних видань є збірник “Населення України”, галузевих – “Наука та інновації в Україні”, “Фінанси України”. Аналогічні видання публікують регіональні управління статистики на обласному рівні.

Найважливіші показники, що характеризують соціально-економічне становище України та її регіонів, методологія та інструментарій збору даних розміщені на офіційних веб-сайтах Державної служби статистики України та її регіональних управлінь.

Важливе значення для розвитку статистичної науки, її взаємозв’язку з проблемами практики, підвищення кваліфікації фахівців у галузі статистики має видання періодичного науково-практичного журналу “Статистика України”. Цей журнал вміщує наукові публікації та повідомлення про найбільш актуальні проблеми та події у галузі статистики та державного управління в Україні і світі.

Інформаційну базу державної статистики утворюють:

Ø обов'язкова звітність, що подають всі ліцензовані підприємства й об'єднання, котрі здійснюють купівлю-продаж товарів чи надання послуг за головними показниками;

Ø звітність за ширшим колом показників, що подається підприємствами, котрі потрапили у вибіркову сукупність;

Ø одноразові обстеження за колом показників, що не потребують регулярного вивчення, а також необхідних для проведення деяких державних акцій або для контрольних цілей;

Ø дані статистики сімейних бюджетів й інших обстежень населення, дані різноманітних експертних оцінок.

Процеси інтеграції у світовий економічний простір зумовили зміни у вітчизняній системі статистичних показників, реформування статистичного і бухгалтерського обліку згідно міжнародних стандартів, запровадження національного рахівництва, активізацію контактів з міжнародними статистичними організаціями. Останні поділяються на дві групи: перші - розробляють статистичну методологію і програми спостереження (міжнародний статистичний інститут; Статистична комісія ООН та ін.); другі – обробляють і публікують дані (бюро секретаріату ООН, статистичні служби виконавчих і спеціалізованих агенцій ООН). Центральною ланкою глобальної статистичної системи є Статистична комісія ООН.

Статистична комісія здійснює розробку методології статистичних робіт та співставимості показників, готує рекомендації для Статистичного бюро Секретаріату ООН, координує статистичну роботу спеціалізованих органів ООН, надає консалтингові послуги з питань збору, нагромадження, розробки, аналізу і розповсюдження статистичної інформації. Вона разом із Статистичним відділом Секретаріату ООН організовує статистичну роботу у світі, об’єднуючи більше 230 країн і територій.

Діяльність міжнародного статистичного інституту зосереджена передусім на статистичній освіті та прикладному застосуванні статистики. Він регулярно публікує матеріали своїх сесій, випускає Щорічники за певною програмою показників.

Міжнародні статистичні служби та організації визначають свою роль як постачальників інформаційних послуг. Актуальна інформація є продуктом, який користується попитом на інформаційних ринках, а надання кваліфікованих консультаційних послуг високо цінується в сучасному суспільстві. Зокрема, Всесвітній банк формує щорічний статистичний довідник «Країни і регіони», де подаються статистичні характеристики основних напрямів світового розвитку (населення, навколишнього середовища, економіки, розвитку технологій та інфраструктури, торгівлі та фінансів), які використовуються в офіційній статистиці ООН, СОТ, МВФ та інших міжнародних організацій.

 

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.