Пожежна безпека

ПД 5.05050204.0ХХ.01.00

Керівник проекту ________ Коліса Ю.Я.

Консультанти _________ Троцький А.А.

__________ Кулай П. Л.

Нормоконтроль ________ Семенко К.В.

Розробив студент

гр. 46 М

__________ ……………..

м. Полтава

ЗМІСТ

Вступ

1 Розрахунок виробничої програми підприємства

1.1 Складання відомості наявності та річного завантаження машин

1.2 Прийняття і обгрунтування необхідних нормативів

1.3 Розрахунок коефіцієнтів переходу від циклу до року

1.4 Складання таблиці річної кількість ТО, ремонтів та загальної трудомісткості

1.5 Складання головної таблиці виробничої програми по ТО і ремонту машин

1.6 Місячній план-графік ТО і ремонтів машин

2 Розробка агрегатного відділення

2.1 Технологічний процес в агрегатному відділенні

3.2 Розрахунок виробничої програми відділення

3.3 Розрахунок кількості виробничих працівників

3.4 Розрахунок кількості постів

3.5 Розрахунок і підбір обладнання

3.6 Розрахунок площі відділення

3.7 Будівельні вимоги і планування відділення

3 Організаційна частина

4.1 Розрахунок освітлення

4.2 Розрахунок вентиляції

4.3 Охорона праці і довкілля

4 Конструкторська частина

5.1 Призначення і робота пристосування

5.2 Розрахунок деталей пристосування на міцність

5 Економічна частина

6.1 Розрахунок вартості основних фондів

6.2 Розрахунок зарплати основних робочих підприємства

6.3 Витрати на запасні частини і матеріали

6.4 Оборотні фонди

6.5 Визначення економічного ефекту відділення

6.6 Техніко – економічні показники відділення

Список літератури

ПД 5.05050204.ХХХ.01.00

ВСТУП

Автомобільний транспорт є найбільш масовим виглядом транспорту, ефективним і зручним при перевезеннях вантажів і пасажирів на відносно невеликі відстані. Економічна і ефективна робота автомобільного транспорту забезпечується раціональним використанням парку рухливого складу.

Для розвитку транспорту необхідне технічне переозброєння, розвиток виробничо-технічної бази автомобільного транспорту. Істотне значення в рішенні цієї задачі відводиться теорії, методиці, практиці проектування автотранспортних підприємств. Для освоєння нових моделей автомобілів потрібні якісно нові підприємства.

Виникає завдання реконструкції існуючої бази для поліпшення використання того, що є виробничих площ. Це завдання повинне вирішуватися за рахунок впровадження прогресивних форм і методів ТО і ТР рухливого складу, використання сучасних засобів діагностики, гаражного устаткування, наукової організації праці, раціональних планувальних вирішень зон ТО і ТР, ремонтних ділянок і будівель АТП.

Для підтримки автомобільного парку в технічно справному стані, необхідне вживання складних технічних засобів обслуговування, вдосконалення технології і організації робіт, різкого підвищення продуктивності праці ремонтних робітників, підвищення їх кваліфікації і оволодіння суміжних спеціальностей. Витрати і втрати від простоїв несправних автомобілів можуть бути зменшені шляхом механізації і автоматизації виробничих процесів, а також вдосконалення організації управління виробництвом.

Із збільшенням пробігу автомобілів з початку експлуатації - знижує витрати на вміст, на ТО і ТР, зменшує простої, підвищує продуктивність перевезень при зниженні їх собівартості, зменшуються витрати на ГСМ.

Важливою умовою високої продуктивності праці ремонтних робітників, є поліпшення його організації на робочих місцях, оснащення робочого місця засобами і предметами праці, поліпшення умов праці і відпочинку, а також висока заробітна плата.

ПД 5.05050204..01.01

1 РОЗРАХУНОК ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Складання відомості наявності та річного завантаження машин

Річний режим роботи машини визначає розподіл календарного часу на робочий, неробочий і час коли машина знаходилась на технічному обслуговуванні чи ремонті, транспортувалась з об’єкта на об’єкт, монтувалась чи демонтувалась.

Річна кількість годин роботи (режим роботи машини) – планове напрацювання машини на рік під час виконання робочих функцій, м/год

(1.1)

де Н _{пл. міс} –планове напрацювання на місяць;

3 – кількість місяців в кварталі;

%Кв – відсоток розподілу річних норм використання машини по кварталах

[1, додаток 11]

Планове напрацювання на місяць, м/год

(1.2)

де Т_зм – тривалість зміни, год (приймається чинного законодавства);

n – кількість змін за добу, (вибирається із завдання);

К_в – коефіцієнт використання робочого часу машин, [1, додаток1];

К_зм – коефіцієнт змінності машин, [1, додаток1];

К_рд – кількість робочих днів за місяць, (вибирається згідно календаря)

Дані планового напрацювання на рік визначають шляхом розрахунків, та представляються в табличній формі.

Приводимо приклад розрахунку місячного та річного напрацювання для бульдозера ДЗ-42

Таблиця 1.1 - Відомість наявності і річного завантаження машин

Річні режими роботи розробляють на середньоспискову машину по кожній групі машин для визначення тривалості робочого часу на рік. Річний режим роботи машини встановлюється в годинах робочого часу (м/год), а для автомобілів – в кілометрах пробігу

1.2 Прийняття та обґрунтування необхідних для розрахунків нормативів

Прийняті нормативи заносимо в таблицю 1.3.

Таблиця 1.3 - Нормативи по обслуговуванню і ремонту будівельних машин

Таблиця 1.3 – Продовження

Нормативи, занесені в таблицю 1.2, приймаються на основі норм приведених в ДБН В.2.8-3-95 „Технічна експлуатація будівельних машин”

Показники трудомісткості і тривалості технічних обслуговувань і поточних ремонтів машин, приведених в ДБН В.2.8-3-95 „Технічна експлуатація будівельних машин”, визначені відносно умов роботи в організаціях, які мають в своєму складі 100-200 машин різного типу, розміщених в центральній природно - кліматичній зоні і забезпечених експлуатаційною базою.

Для будівельних організацій, умови яких відрізняються від умов вказаних вище, проводиться корегування трудомісткості і тривалості простою в ТО і Р за допомогою поправочних коефіцієнтів. Для змішаного парку з кількістю машин до 100 проводиться корегування показників трудомісткості і тривалості ТО і поточних ремонтів машин за допомогою поправочного коефіцієнту К=1, 05.

1.3 Розрахунок коефіцієнтів переходу від циклу до року

Коефіцієнт переходу від циклу до року,

, (1.8)

де Тр – річна кількість годин роботи однієї машини (таблиця 1.1);

Тк – кількість годин роботи машини за міжремонтний цикл (таблиця 1.2).

1. Бульдозер ДЗ-42 =0, 8

2. Бульдозер Б-10М.0100 =0, 7

3. Бульдозер Б-12 =0, 8

4. Автогрейдер ГС-10.01 =0.6

5. Автогрейдер ГС-14.02 =0, 5

6. Автогрейдер ДЗ 298 =0, 5

7. Скрепер МоАЗ 6014 =0, 5

8. Скрепер МоАЗ 60071 =0, 6

9. Скрепер МоАЗ 60148 =0, 6

10. Екскаватор Aтек 012 =0, 5

11. Екскаватор Aтек 781 =0, 4

12. Екскаватор ЕК-18 ТВЕКС =0, 5

1.4 Складання таблиці річної кількості ТО і ремонтів

Таблицю річної кількості ТО і Р та загальної трудомісткості необхідно заповнити в наступній послідовності.

1 Графи 1, 2, 3, 4, 7 заповнити на основі складених раніше таблиць 1.1, 1.2;

2 В графу 5 заносяться коефіцієнти розраховані в пункті 1.3;

3 Дані графи 6 заповнити як добуток граф 3, 4, 5;

4 Дані графи 8 заповнити як добуток граф 6, 7.

Таблиця 1.6 – Річна кількість технічних обслуговувань, ремонтів та загальна

трудомісткість, люд/год.

Продовження таблиці 1.6

1.6 Місячний план-графік ТО і Р машин

Місячним план-графіком ТО, Р машин встановлюється дата зупинки кожної машини на технічне обслуговування чи ремонт і тривалість простою в днях.

Для складання місячного плану-графіку необхідно мати слідуючі похідні дані:

1. Склад парку машин (заданий в завданні);

2. Напрацювання кожної машини на початок місяця (задано в завдані)

3. Планове напрацювання на розрахунковий місяць;

4. Види і періодичність обслуговування і ремонту; (табл.1.3).

5. Тривалість простою в ТО чи ремонті (табл.. 1.3)

6. Кількість робочих днів у заданому місяці, днів

, (1.13)

де П_сд – Середньодобовий пробіг автомобіля;

К_р – кількість робочих днів за місяць (визначається згідно діючого закодавства)

Фактичне напрацювання на капітальний ремонт

, (1.14)

де Н_ф – величина фактичного напрацювання на початок планового місяця з часу проведення останнього, аналогічного розрахунковому, виду технічного обслуговування чи ремонту, маш/год.

Т_п – періодичність виконання відповідного виду обслуговування чи ремонту, по якому введеться розрахунок, маш/год.

п – ціле число, яке показує скільки разів величина Т_п^кр вміщується у величині Н_ф

Порядковий робочий день зупинки на технічне обслуговування чи ремонт, Д_тор

, (1.15)

де К_др – кількість робочих днів в плановому місяці, визначається по календарю з

врахуванням встановленого режиму роботи.

Н_пл – напрацювання планове на місяць, маш/год.

Якщо при розрахунках Д_тор виявиться більше, ніж кількість робочих днів в плановому місяці – відповідний вид ТО чи ремонту в цьому місяці не проводиться

Для визначення календарного дня місяця, в який повинно початися Точи ремонт пропускаються вихідні, святкові та дні простою машин вТО чи ремонті.

При розрахунках порядкового робочого дня зупинки машини для проведення ТО чи ремонту другий раз на місяць, його періодичність при підстановці формули(2.3) збільшується в два рази, третій раз – в три рази, тощо.

Якщо при визначенні часу постановки машини на ТО чи ремонт виявиться, що окремі дані планує мого місяця завантаженні не рівномірно, допускається корегування часу проведення ТО чи ремонту в межах одного-двох днів.

Приводимо приклад розрахунку для Бульдозера ДЗ-42М

Похідні дані для розрахунку:

1.Періодичність проведення - КР – 6000 маш/год.

- ПР – 1000 маш/год.

- ТО-2 – 250 маш/год.

- ТО-1 – 50 маш/год.

2.Фактичне напрацювання на початок планового місяця,

- всього Н_ф=3480 маш/год.

- на капітальний ремонт Н _ф^КР=480 маш/год.

- на поточний ремонт Н _ф^ПР=230 маш/год.

- на ТО-2 Н _ф^ТО-2= 70 маш/год.

- на ТО-1 Н _ф^ТО-1=30 маш/год.

3.Планове напрацювання на місяць, Н_пл=206 маш/год.

4.Кількість робочих днів у квітні 2015 року, К_др=21 день

Порядковий робочий день, в який проводиться ТО чи ремонт,

Д_КР= =188 день,

капітальний ремонт в цьому місяці не проводиться;

Д_ПР= = 32 день,

поточний ремонт в цьому місяці не проводиться;

Д_ТО-2= = 6 день,

ТО-2 в цьому місяці проводиться на 4 робочий день;

Д_ТО-1= =3 день,

Д_ТО-1= =5 день,

Д_ТО-1= =8 день,

Д_ТО-1= =10 день,

Д_ТО-1= =10 день,

ТО-1 в цьому місяці проводиться на 3, 4, 6, 9 робочі дні, а на 4 робочий день співпадає з днем проведення ТО-2

Таблиця 1.8 – Періодичність проведення ТО

Таблиця 1.9 – План графік

ПД 5.05050204.ХХХ.01.01.02

2 РОЗРАХУНОК МІДНИЦЬКОЇ ДІЛЬНИЦІ

2.1 Технологічний процес в мідницькій дільниці

Машина яка потребує ремонту, або технічного обслуговування направляється на пост очистки або мийки, розміщений на території майстерні. Після очистки і мийки в залежності від необхідності, машина ставиться на пост технічного обслуговування чи ремонту. При технічному обслуговуванні виконуються контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні і змащувальні роботи по вузлам і агрегатам машин. В зонах ТО і ПР проводиться демонтаж агрегатів для подальшого усунення несправностей в агрегатній дільниці. Зняті з машин агрегати направляються в агрегатну дільницю. Там виконуються мийні, розбірні, збиральні, слюсарні, кріпильні, регулювальні роботи. Дільниця забезпечена необхідним обладнанням, інструментом, пристроями, які забезпечують виконання технологічного процесу. Дільниця розміщена безпосередньо біля зони ПР. Велика трудомісткість, складність і точність робіт, що виконуються в дільниці зумовлюють розміщення її в найбільш освітлених денним світлом приміщеннях, як правило по периметру будови. Ця дільниця обладнана кран балкою.

2.2 Розрахунок виробничої програми агрегатної дільниці

Річна виробнича програма для стаціонарної майстерні по ТО,

Пвід.= , (2.1)

де - річна виробнича програма майстерні по ПР,

- річна виробнича програма майстерні по ТО,

50% - доля даного виду робіт від загальної програми стаціонарній майстерні,

Річна виробнича програма дільниці шиномонтажу, люд/год

, (2.2)

де , (2.3)

люд/год

люд/год,

Річна виробнича програма майстерні по ТО, люд/год

, (2.4)

де 80% і 20% -- доля робіт по ТО від загальної програми, що виконуються в стаціонарній майстерні.

люд/год.

Тоді,

Пвід = люд/год.

2.3 Розрахунок кількості виробничих працівників

Явочний склад виробничих працівників,

Пяв= , (2.5)

де Пвід – виробнича програма зони, дільниці, люд/год.

Фрм – фонд часу робочого місця, год.

Кп – крефіцієнт виконання норм випрацювання (Кп=1.06¸ 1.3).

Фонд часу робочого місця,

Фрм=(Дк-Дв-Дс)× Тз-Дпс, (2.6)

де Дк – кількість календарних днів за рік.

Дв – кількість вихідних днів за рік.

Дс – кількість святкових днів (визначається згідно діючого законодавства).

Тз – тривалість зміни, Тз = 8 год.

Дпс – кількість передсвяткових днів із скороченою на одну годину тривалістю зміни.

Фрм=(365-104-10)× 8-5=2004 год,

Пяв= .

Списковий склад виробничих працівників,

Псп= , (2.7)

де Фр – фонд часу робітника, год.

Фр=(Дк-Дв-Дс-Двідп+ -Дпов)× Тзм-Дпс, (2.8)

де Двідп – кількість днів відпустки для даного працівника (приймається згідно діючого законодавства)(24).

Дпов – кількість днів невиходу на роботу з поважних причин (по хворобі, виконання держобов’язків і т. п.)(7).

Фр=(365-104-10-24+ -7)× 8-7=1785 год,

Псп= .

2.4 Розрахунок кількості постів

Розрахунок кількості постів агрегатної дільниці,

, (2.9)

де Мтор – кількість постів;

П_відділ – трудомісткість робіт по ТО і ПР, що виконуються в дільниці стаціонарної майстерні, люд/год;

Фрм – фонд часу робочого місця, год;

Рср – середня кількість робітників на один пост, в курсовому проекті

Рср=2…4 чол;

Кп – коефіцієнт використання робочого часу поста (Кп=0, 85…0, 9);

П – кількість змін за добу.

поста.

2.5 Розрахунок і підбір обладнання

Для більшості відділень комплект обладнання підбирається по даним технологічного процесу та із умов забезпечення виконання комплексу технологічних операцій. Також без розрахунків виходячи із кількості робітників на дільниці і організації робочих місць, визначається кількість одиниць виробничого інвентаря (верстаків, стелажів і т. д.).

Підібране обладнання зводиться в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 - Відомість обладнання відділення

В кінці вказують сумарну площу, що займає обладнання на дільниці і сумарну потужність електродвигунів.

При підборі обладнання і виробничого інвентаря необхідно використовувати довідкову літературу або каталог “Спеціалізоване технічне обладнання”.В відомість устаткування включається після їх обґрунтування, необхідні підіймально транспортні засоби.

2.6 Розрахунок площі відділення

Площі інших відділень розраховуються по площі, яку займає обладнання з врахуванням робочих зон і проходів,

F_від=f_об· K_об, (2.10)

де f_об – сумарна площа, зайнята обладнанням, м² (таблиця 2.1);

K_об – коефіцієнт, який враховує робочі місця перед устаткуванням, проходи та номінальні відстані між устаткуванням [1.додаток13].

Fвід=17· 5=85 м²

2.7 Будівельні вимоги і планування відділення

При проектуванні і реконструкції майстерні будівельного господарства необхідно керуватись слідуючими документами:

- СНІП ІІ-90-81 “ Виробничі будівлі промислових підприємств ”.

- СНІП ІІ-93-74 “ Підприємства по обслуговуванню автомобілів ”.

- СНІП ІІ-92-76 “ Допоміжні будівлі і приміщення промислових підприємств ”.

- СН 245-51 Санітарні норми проектування промислових підприємств.

По будівельним вимогам:

Габарити будівлі зони, дільниці, відділення, визначають із розрахованої площі з корегуванням довжини і ширини, щоб зони були кратні кроку колон.

Ширину дільниці приймають: 6м.

Довжина будівлі розраховується,

а = (2.11)

де: F_зони – площа, м².

b – ширина відділення, м.

а = м²

Приймаю ширина- 6 м, довжина- 14 м.

Мідницька дільниця займає площу 14× 6 = 84 м²

Основні конструктивні елементи:

- товщину стін в дві цеглини – 510 мм.

- товщину перегородок в цеглину –280 мм.

- розмір цегляних колон 0, 6´ 0, 6м.

-, матеріал підлоги цементобетон з мозаїчною крошкою

- висота приміщення - 4 м.

- ширина і висота дверей: подвійні – 1, 5´ 2, 4 м.

ПД 5.05050204.ХХХ.01.03

3 ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

3.1 Розрахунок природного та штучного освітлення

Природне освітлення забезпечується влаштуванням вікон (бокове освітлення). Розрахунок освітлення зводиться до знаходження сумарної площі вікон. Орієнтовна сумарна площа вікон,

SF_вік= , (3.1)

де Fn – площа підлоги, м²;

a - коефіцієнт питомої площі вікон на 1 м² підлоги.

a- 0, 10 – відділення агрегатне.

t - коефіцієнт, який враховує втрати світла від забруднення остеклення.

t - 0, 6-0, 7 – для приміщення з інтенсивним виділенням пилу і газу.

SF_вік= м²

Розрахунок кількості вікон,

n_вік= , (3.2)

де F_вік – площа одного вікна, м²

F_вік=b´ h_вік, (3.3)

де b – ширина вікна, м.

h_вік – висота вікна, м

n_вік= .беремо вікон 4.

F_вік=1, 150´ 1, 885=2, 05м².

Приймаю одне вікно розмірами 1, 150 1, 885 м, ПВД30.2 - 30.5 ГОСТ 12506-84

3.2 Штучне освітлення

При освітленні промислових приміщень використовується, як загальне, так і комбіноване освітлення.

Загальне – призначено для освітлення всього приміщення, тому світильники загального призначення рівномірно розміщуються під стелею приміщення. При необхідності додаткового освітлення окремих робочих місць застосовують облаштування місцевого освітлення, яке здійснюється безпосередньо над робочим місцем.

Розрахунок веду в такій послідовності:

1. Вибираю значення освітленості Е і систему освітлення в залежності від характеру робіт в відділенні. Приймаю Е=200.

2. Визначаю питому потужність освітлювального устаткування. Питома потужність залежить від нормуємої освітленості площі приміщень, висоти підвішування, коефіцієнтів відбиття від стелі, стін, коефіцієнту запасу.

N=9.6

3. Визначаю сумарну потужність ламп, Вт

SNл=N× Fп (3.4)

де N – питома потужність освітлювального устаткування Вт/м².

Fп – площа підлоги, м².

SNл=85× 10, 6=901 Вт

4. Вибираю потужність однієї лампи.

Приймаю люмінісцентну лампу потужністю 100 Вт.

5. Розрахунок кількості ламп, шт.

n_ламп= (3.5)

де Nл – потужність однієї лампи, Вт.

n_ламп= = 9 шт.

6. Підрахунок витрат електроенергії на освітлення, кВт× год

Wосв=Тосв× SNл, кВт× год (3.6)

де Тосв – річний час роботи освітлення, який залежить від географічної широти.

Wосв=2500× 901=2252 кВт× год/рік

3.3 Розрахунок вентиляції

Вентиляція виробничих і допоміжних приміщень призначена для зменшення запиленості, задимленості і очищення повітря від шкідливих викидів виробництва. Вона сприяє оздоровленню умов праці, підвищенню продуктивності праці і попередженню професійних захворювань.

Вентиляція може бути:

- природньою,

- механічною (витяжною, приточною, приточно-витяжною, місцевою),

- змішаною.

Природна вентиляція здійснюється за рахунок кватирок, фрамуг, вікон. По нормам промислового будівництва всі приміщення повинні мати наскрізне провітрювання. Площа фрамуг чи кватирок приймається в розмірі не менше 2-4 % від площі підлоги (більші значення приймаються для приміщень з виділенням пилу, газу, парів).

Розрахунок штучної вентиляції ведуть в слідуючій послідовності:

1. Приймаю значення годинної кратності повітрообміну К=4

2. Проводжу розрахунок обміну повітря,

Q=Vn× K м³/год (3.7)

де Vn – об’єм приміщення, м³.

К – кратність обміну повітря.

Q=336× 3=1008 м³/год

3. По розрахунковому повітрообміну вибираю вентилятор ВЦ 14-46 №2, 5

- Потужність – 0, 55 кВт;

- Частота обертання робочого колеса - 1350 об/хв;

- Продуктивність – 1100 - 1800 м³/год;

- Тиск – 430- 500 Па;

- Електродвигун – АИР71А4

3.4 Охорона праці і довкілля

3.4.1 Загальні положення охорони праці

- Технічне обслуговування і ремонт автомобілів повинно виконуватись в відповідності з правилами технічної експлуатації транспортного засобу в призначених для цього місцях (постах), які обладнані пристроями, необхідними для здійснення поставлених робіт, а також підйомно-транспортними механізмами, приладами.

- Працюючих забезпечують комплектом інструментів, які відповідають характеру виконуємої роботи по технічному обслуговуванні і ремонту автомобілів. Користуватися несправними інструментами – забороняється.

- Автомобілі, які направляються на пости технічного обслуговування чи ремонту, повинні бути ретельно вимиті, очищені від бруду і снігу.

- При обслуговуванні автомобіля на підіймачі, на механізм управління підіймачем, вішають табличку з написом: «Не чіпати – під автомобілем працюють люди!». В піднятому положенні плунжер підіймача повинен бути надійно зафіксований упором, який гарантує неможливість самовільного опускання підіймача.

- Коли автомобіль ставлять на пост технічного обслуговування чи ремонту без примусового переміщення, то його потрібно загальмувати ручним гальмом і включити першу передачу, вимкнути запалювання, під колеса поставити упори, не менше двох.

- При ремонті автомобіля без оглядової канави, естакади або підіймача, робітники повинні бути забезпечені лежаками. Працювати без лежаків на підлозі забороняється!

- Перед тим, як знімати двигун, коробку передач, задній міст, радіатор та інші агрегати, або деталі, які пов’язані з системами охолодження і мащення автомобіля, потрібно попередньо злити з них масло і воду в спеціальні резервуари.

3.4.2 Гігієна праці виробничого середовища

На автотранспортних підприємствах гігієна праці має багато факторів, такі як:

- освітлення;

- вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

- рівень шуму;

- показники мікроклімату;

Серед факторів зовнішнього середовища світло займає одне із перших місць. Адже відомо що майже 90% всієї інформації про довкілля людина одержує через орган зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненням травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія (короткозорість), спазм акомодація. Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20-40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення.

Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

— не повинно чинити засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

— забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

— повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Види виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях;

комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.

Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2, 5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно

створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевоп освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого

процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всізі виробничих приміщень.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному; освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого1 освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0, 5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0, 2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0, 5 лк на рівні землі. Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Мікроклімат виробничих приміщень

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цих приміщеннях, що визначаються діючою на організм людини сукупністю температури, вологості, руху повітря та теплового випромінювання нагрітих поверхонь.

3.4.3 Техніка безпеки

Перед початком роботи:

- одягнути і привести в порядок спец. одяг;

- підготувати робоче місце;

- перевірити справність інструменту обладнання;

- при виявленні несправності інструментів, обладнання, електропостачання - повідомити майстра рем. зони.

Під час роботи:

- зняття транспортування і встановлення вузлів і агрегатів на стенди проводити тільки з допомогою піднімально-транспортних засобів;

- розбирання і збирання агрегатів виконувати тільки на столі або на стендах при допомозі знімачів і відповідних пристроїв;

- при збиранні і випробовуванні, агрегат надійно закріпити на стенді;

- зняття і установку пружин проводити з допомогою спеціальних пристроїв;

- зняті деталі складувати на стелажах;

- забороняється застосовувати етилований бензин для миття деталей і вузлів;

- не допускати попадання мастильних матеріалів на підлогу;

- при отриманні травми на виробництві, негайно звертатися за допомогою і повідомити про даний випадок майстру рем. зони.

Після закінчення роботи

- вимкнути обладнання і привести робоче місце в порядок;

- прибрати інструменти, пристрої в відведене для цього місце;

- повідомити майстру про всі недоліки, виявлені під час роботи;

- - заборонено мити руки в маслі, бензині, керосині і витирати їх ганчір'ям, забрудненим тирсою і стружкою.

Пожежна безпека

В агрегатній дільниці забороняється:

- загромаджувати підходи до місця розміщення первинних засобів пожежогасіння;

- встановлювати на шляху евакуації: обладнання, меблі, різні предмети;

- прибирати приміщення з застосуванням бензину і других легкозаймистих речовин;

- залишати в приміщеннях після закінчення роботи включене обладнання;

- користуватися електронагрівальними приладами в місцях, спеціально не обладнаних для цієї мети;

- працювати з використанням відкритого полум'я.

На агрегатній дільниці необхідно встановити пожежну сигналізацію. Автоматичні повідомлювачі рекомендуються типу ТРВ. На дільниці встановлюються пожежні щити, оснащені вогнегасниками ОУ-2; ОУ-5 і іншими засобами пожежогасіння.

Всі вище вказані засоби фарбуються в червоний колір.

Кожен з працівників агрегатної дільниці повинен щорічно проходити навчання і періодичні інструктажі з протипожежної безпеки.

3.4.5 Охорона довкілля

В процесі експлуатації, технічного обслуговування і ремонту рухомого складу автотранспорту на АТП утворюються різні промислові відходи, які за певних умов чинять шкідливий вплив на довкілля.

Після технічного обслуговування і поточного ремонту агрегатів накопичується велика кількість брудного ганчір'я.

Зберігають відходи в закритих металевих ящиках під накриттям з метою запобігання попадання в них атмосферних опадів і подальшим забрудненням зливових вод нафтопродуктами.

Найефективнішим заходом утилізації брудного ганчір'я є спалювання в котельнях.

- Для збирання відпрацьованих нафтопродуктів і їх заміни на автомобілях застосовують спеціальне обладнання: пересувні ємності, возики і т. ін.

Найефективнішими є стаціонарні пости для заміни олив і промивання агрегатів із спеціальними пристроями, які надають можливості механізувати процес зливання спрацьованих олив і промивних рідин. З метою забезпечення якісного збирання спрацьованих олив і промивних рідин на АТП мають бути обладнані пункти збору. Розміщують їх при складах паливно-мастильних матеріалів або на постах заміни мастил і промивки агрегатів.

Зібрані за групами нафтопродукти мають бути направлені на підприємства, які спеціалізуються на збиранні нафтопродуктів та їх подальшій переробці.

- До стічних вод відносяться води, які в процесі використання забруднюються різними компонентами. Це води, що використовуються в миючих установках для зовнішнього миття окремих агрегатів, а також дощові води, які забруднюються різними компонентами з території автопідприємства. Тому в загальному випадку стічні води в своєму складі мають нафтопродукти, поверхнево-активні речовини миючих засобів, залишки фарби і розчинників, а також пісок, глину і інші тверді частинки. Природно, що без відповідного очищення стічні води не можуть направлятись в водойми чи каналізацію та використовуватись в оборотному водопостачанні. Такі води мають відповідати певним санітарно-технічним вимогам, до яких відносяться:

- гранично допустима концентрація (ГДК) нафтопродуктів має становити 25 мг/л;

- біохімічна потреба в кисні (БПК), тобто масова концентрація кисню, необхідна для окислення органічних речовин в стічних водах аеробними бактеріями при 20°С не повинна перевищувати 50 мг/л;

- хімічна потреба в кисні (ХПК), тобто масова концентрація кисню, необхідна для повного окислення забруднень не повинна перевищувати БПК більш як в 1, 5 рази;

- водневий показник кислотності та лужності рН повинен знаходитись в межах 6, 6…8, 5;

- загальна концентрація солей в стічних водах не повинна перевищувати 10 г/л;

- гранично допустимі концентрації синтетичних поверхнево-активних речовин 20 мг/л.

Для забезпечення таких вимог стічні води автопідприємства проходять очищення на очисних спорудах. Основним в цьому процесі є очищення води, що використовувалась для мийки агрегатів. Як правило, процес очищення включає етапи очищення води від піску, глини і інших твердих частинок, очищення води від нафтопродуктів та утилізацію видалених забруднень.

ПД 5.05050204.ХХХ.01.04