Траекторія руху отрути в організмі.

Потрапивши у кров, отрута росповсюджується по водним секторам, розподіляється в улюблених органах та підлягає біотрансформації. Внаслідок цього отруйна речовина може втрачати отруйні властивості.

Деякі отрути за допомогою ферментів людини перетворюються на більш токсичні речовини – цей процес називається «летальним синтезом». Прикладом може бути утворення таких небезпечних речовин, як: з етанолу – ацетальдегіду та оцтової кислоти; з метанолу - формальдегіду та мурашиної кислоти та інш….

Отруйні речовини та їх продукти перетворення виділяються всіма органами, які мають зовнішньосекреторну функцію. Більшість з них виводиться через нирки, кишечник. Деякі виводяться через повітря (легенями), шкіру, слину, піт, молоко матері. Метанол, анілін, серцеві глікозиди, морфін, мурашина кислота, хінін виділяються слизовою оболонкою шлунка, а потім знову всмоктуються у кров (ентерогепатична та гастроентерооральна циркуляція), тому при отруєнні цими речовинами необхідно вдруге промивати шлунок. У товсту кишку виділяються солі важких металів та миш’як – необхідно проводити лаваж кишечника.

Загальна характеристика отруєннь:

1) раптовий початок;

2) різноманітність клінічних проявів;

3) швидка динаміка;

4) часто розвиваються критичні стани;

5) непередбаченність перебігу.

Дія отрути на організм людини:

1) місцева (подразнення, опіки, набряки);

2) рефлекторна;

3) резорбтивна (після всмоктування у кров):

n кардіотоксична;

n психотропна;

n нефротоксична;

n гепатотоксична;

n гематотоксична;

n легеневі ураження;

n ураження шлунково-кишкового тракту.

В залежності від уражених органів у клініці можна виділити наступні синдроми:

1) синдром порушення свідомості (токсична кома);

2) синдром порушення дихання (гостра дихальна недостатність);

3) синдром порушення кровообігу (гостра серцево-судинна недостатність, екзотоксичний шок);

4) синдром пошкодження крові;

5) синдром порушення терморегуляції;

6) печінковий синдром (печінкова недостатність);

7) нирковий синдром (ниркова недостатність);

8) судомний синдром;

9) деліріозний синдром.

Загальні принципи лікування гострих отруєнь:

1) усунення ознаків гострої дихальної недостатності (якщо вони є):

n відновити прохідність дихальних шляхів (потрійний прийом Сафара);

n оксигенотерапія (якщо немає можливості, то хоча б розстебнути одяг та відкрити вікна);

n боротьба з бронхоспазмом (еуфіллін 2% 5-10 мл в/в, папаверин 2-4мл);

n лікування набряку легень (фуросемід 2-4 мл в/в);

n при зупинці дихання – розпочати ШВЛ.

2) усунення ознаків гострої серцево-судинної недостатності(якщо вони є):

n нормалізація АТ (при ¯ АТ в/в крапельно:

- дофамін 4%-10мл на 200-400мл 0, 9% NaCl,

- або адреналін 0, 1% 1 мл на 400 мл 0, 9% NaCl,

- або норадреналін 0, 2%-1мл на 200-400мл 0, 9% NaCl).

n нормалізація серцевого ритму:

- лідокаїн 1-1, 5мг/кг в/в,

- кордарон 150-300 мг в/в повільно на 5% глюкозі.

n підтримка роботи серця (дофамін, серцеві глікозиди);

n при зупинці – закритий масаж серця.

3) дії на припинення всмоктування отрути у кров:

n при інгаляційному шляху потраплянні отрути – видаляють людину з місця ураження;

n при вагінальному потраплянні – спринцевання;

n при потраплянні через пряму кишку – очисну клізму;

n при попаданні на шкіру та слизові - промивання шкіри та слизових оболонок водою у великій кількості, можна з милом, 15-30 хвилин;

n при попаданні отрути через рот:

1. прополоскати рот водою, якщо хворий не втратив свідомість, та промити шлунок;

2. після промивання шлунку дати сорбенти;

3. дати хворому проносне;

4. призначення очисної клізми.

4) дії на нейтралізацію та видалення отрути з організму:

n форсований діурез;

n антидотна терапія;

n заходи штучної детоксикації.

5) симптоматична терапія.